01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.11.2010 № 14/108
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: представник - Мацегорін А.О. - за довіреністю,
від відповідача: представник - Шеремок О.О. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2010
у справі № 14/108 ( .....)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 19 719 460,80 грн.
В липні 2010 року Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” про стягнення заборгованості у сумі 18110488,76 грн., 1 258 860,07 грн. - пені за період з 05.03.2010р. по 09.07.2010р., 162 994,40 грн. - інфляційних втрат за березень 2010 р., 187 117,57 грн. - 3% річних за період з 05.03.2010 р. по 09.07.2010 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору на постачання природного газу №06/08-2313 від 31.12.2008 року відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати природного газу лише частково.
У відзиві відповідач проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що поставлений позивачем природний газ не був переданий відповідачу у власність для використання у своїй діяльності, а переданий за цільовим призначенням для потреб населення, тому розрахунок за природний газ залежить від надходження коштів від кінцевих споживачів природного газу, а саме населення на підставі алгоритму розподілу коштів.
Відповідач стверджує, що у нього відсутня вина у прострочці оплати за поставлений природний газ і відповідно до ст.614, 617 ЦКУ він не несе відповідальності за прострочення зобов'язання, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу, пені, 3% річних, інфляції.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2010 року у даній справі позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що сума заборгованості за природний газ перед відповідачем складає 9 813 849,49 грн., а не 18 110 488,76 грн., як зазначено в оскаржуваному рішенні суду, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року №2246 „Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання”.
Апелянт стверджує, що на підставі вищезазначеної постанови відповідач здійснив перерахунок оплати вартості використаного природного газу, у зв'язку з чим, вартість поставленого природного газу за Договором на постачання природного газу №06/08-2313 від 31.12.2008 року зменшилась на суму 8 296 639,27 грн., при цьому, обсяг спожитого природного газу залишився незмінним.
Крім того, апелянт зазначив, що в силу положень ст.ст. 614, 617 ЦК України відповідач не несе відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за вказаним Договором за відсутності вини, оскільки постачання природного газу за Договором здійснюється для потреб населення, яке несвоєчасно сплачує за спожитий природний газ, внаслідок чого й виникла заборгованість відповідача.
У відзиві позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2010 року - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір на постачання природного газу № 06/08-2313 з протоколом узгодження розбіжностей від 26.01.2009 р. (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2009 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
За умовами пункту 1.3 Договору газ, що постачається за даним Договором використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного Договору.
У пункті 10.1. Договору сторони встановили, що він набирає чинності з 01.01.2009 р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2009 року, а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення.
Пунктом 2.1. Договору визначено обсяг газу, який постачальник передає покупцеві в 2009 р. в обсязі до 435 462,000тис.куб.м., в тому числі, по місяцям кварталів: січень - 74792,000 тис.куб.м., лютий -62735,000тис.куб.м., березень - 53585,000 тис.куб.м., 1 кв. - 191112,000 тис.куб.м.; квітень - 33324,000 тис.куб.м., травень - 19727,000тис.куб.м., червень - 12079,000 тис.куб.м., 2 кв. - 65130,000 тис.куб.м.; липень - 11015,000 тис.куб.м., серпень - 11039,000 тис.куб.м., вересень 14486,000 тис.куб.м., 3 кв. - 36540,000 тис.куб.м.; жовтень - 30283,000 тис.куб.м., листопад - 53801,000 тис.куб.м., грудень -58596,000 тис.куб.м., 4кв. -142680,000тис.куб.м.
За умовами п.3.1 Договору постачальник передає покупцю газ в загальному потоці газу в пунктах виміру газу (ПВГ), які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах виміру газу. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
В пункті 4.1. Договору сторони визначили, що ціна за 1000 кубічних метрів газу без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ у розмірі 4%, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу становить: Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500куб.м на рік: при наявності газових лічильників 240,0962грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 278,5577грн., крім того ПДВ 20%; Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000куб.м на рік: при наявності газових лічильників 439,1346грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 497,7885грн., крім того ПДВ 20%; Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000куб.м на рік: при наявності газових лічильників 1053,557грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 1173,2692грн., крім того ПДВ 20%; Газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12000куб.м на рік: при наявності газових лічильників 1287,21156грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників 1430,0000грн., крім того ПДВ 20%.
Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу в яких визначається обсяг фактично переданого газу (п.3.3 Договору).
На виконання умов Договору позивач передав відповідачу за період з січня по грудень 2009 року природний газ в обсязі 441226,682тис.куб.м. на загальну суму 164 981 475,90 грн., що підтверджується двохсторонніми актами передачі-приймання природного газу, які підписані сторонами та копії яких додані до матеріалів справи (а.с.24-35), а саме згідно акту від 31.01.2009р. за січень 2009 р. в обсязі - 78 567,797 тис.куб.м. вартістю 28 688 920,61 грн.; акту від 28.02.2009р. за лютий 2009 р. в обсязі - 63 438,505 тис.куб.м. вартістю 24 113 900,89 грн.; акту від 31.03.2009р. за березень 2009 р. в обсязі - 58 067,344 тис.куб.м. вартістю 22 130 709,56 грн.; акту від 30.04.2009р. за квітень 2009 р. в обсязі - 30 985,061тис.куб.м. вартістю 12 405 956,41 грн., акту від 31.05.2009 р. за травень 2009 р. в обсязі - 15 247,974тис.куб.м. вартістю 5 919 857,65 грн., акту від 30.06.2009 р. за червень 2009 р. в обсязі - 9 019,394 тис.куб.м. вартістю 3 466 266,94грн., акту від 31.07.2009 р. за липень 2009 р. в обсязі - 9 056,250тис.куб.м. вартістю 2 800 968,59 грн., акту від 31.08.2009 р. за серпень 2009 р. в обсязі - 9 666,951 тис.куб.м. вартістю 3 625 981,64 грн., акту від 30.09.2009 р. за вересень 2009 р. в обсязі - 10 796,864 тис.куб.м. вартістю 3 960 209,02 грн., акту від 31.10.2009 р. за жовтень 2009 р. в обсязі - 33 056,693 тис.куб.м. вартістю 12 003 765,71 грн., акту від 30.11.2009 р. за листопад 2009 р. в обсязі - 46 978,443 тис.куб.м. вартістю 17 614 187,17 грн., акту від 31.01.2010р. за грудень 2009 р. в обсязі - 76 345,406 тис.куб.м. вартістю 28 250 751,71 грн.
Згідно з п.5.1 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 26.01.2009 р. до договору №06/08-2313 від 31.12.2008 р.) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати договірного обсягу протягом місяця поставки. Розподіл коштів здійснюється покупцем відповідно до порядку, який встановлений постановою НКРЕ від 25.12.08р. №1529.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється на підставі підписаного та скріпленого печатками сторін акту приймання-передачі газу, протягом двох банківських днів з дати отримання покупцем такого акту. Передача покупцю акту здійснюється постачальником шляхом направлення його на адресу покупця рекомендованим листом з описом вкладеного або вручення акту під розпис уповноваженому представнику покупця (п.5.1.1 Договору).
Покупець зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з моменту укладання цього договору призначити свого представника, який буде отримувати Акти від постачальника та наділити його обсягом необхідних повноважень (видати відповідну довіреність). У разі невиконання даної вимоги або відмови у отриманні Акта остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем протягом двох банківських днів з дати надіслання Акта покупцю (п. 5.1.2 Договору).
Відповідачу акт прийому-передачі природного газу за грудень 2009 р. був вручений 02.03.2010р. (а.с.40). Таким чином, відповідач зобов'язаний повністю розрахуватися за поставлений природний газ до 05.03.2010 р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу у строк, визначений п.5.1.1 Договору, не виконав, оплативши вартість природного газу лише частково у розмірі 146870987,14грн.
Відповідно до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України відповідач на день розгляду справи в суді не надав доказів виконання перед позивачем зобов'язання по оплаті природного газу, спожитого у грудні 2009 р.
З огляду на викладене, заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 18 110 488,76 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
Судова колегія не приймає заперечення відповідача проти позову з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.1999р. №2246 „Про затвердження правил надання населенню послуг з газопостачання”, оскільки згідно з п.1 Правил надання населенню послуг з газопостачання (далі по тексту - Правила) дані правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами - споживачами газу. Газопостачальне підприємство у розумінні вказаних Правил є підприємство, яке здійснює постачання газу споживачеві на підставі договору та відповідної ліцензії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246 із змінами та доповненнями, обов'язок здійснювати перерахунок вартості природного газу, поставленого споживачам газу - фізичним особам, встановлений для постачальників газу, які постачають його безпосередньо населенню відповідно до укладених з окремими фізичними особами договорів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не здійснював та не здійснює постачання природного газу безпосередньо населенню, а тому, зважаючи на те, що відносини між сторонами ґрунтуються на окремому договорі (№06/08-2313від 31.12.2008р.), який не стосується відносин відповідача з населенням, позивач не зобов'язаний здійснювати перерахунок оплати вартості фактично спожитого відповідачем природного газу у 2009 році за результатами здійснених відповідачем перерахунків оплати вартості використаного природного газу у 2009 році.
Зважаючи на те, що позивач не є учасником договірних відносин відповідача з населенням, судова колегія дійшла висновку, що договірні відносини відповідача з фізичними особами -споживачами газу не породжують для позивача відповідних прав та обов'язків за вказаним Договором.
З огляду на викладене, судова колегія не приймає до уваги твердження відповідача, що вартість спожитого газу у 2009 році по договору №06/08-2313 від 31.12.08р. зменшилась на 8 296 39,27 грн.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доводи відповідача про те, що йому не був переданий у власність природний газ, отриманий у 2009 році від позивача за Договором постачання природного газу №06/08-2313 від 31.12.2008р., спростовуються п.1.1., п.3.1 Договору, відповідно до умов яких позивач передає природний газ відповідачу саме у власність, і підписаними сторонами помісячними актами приймання - передачі газу підтверджується факт передачі позивачем відповідачеві природного газу.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Таким чином, позовна вимога щодо стягнення основного боргу у розмірі 18110 488,76 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 162 994,40 грн. інфляційних втрат за березень 2010р., 187 117,57 грн. трьох відсотків річних за період з 05.03.2010 р. по 09.07.2010 р.
У зв'язку з тим, що відповідачем порушені взяті зобов'язання за Договором щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, позовні вимоги позивача щодо стягнення 162 994,40 грн. інфляційних втрат за березень 2010 р., 187 117,57 грн. трьох відсотків річних за період з 05.03.2010 р. по 09.07.2010 р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача.
Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.5.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
За умовами п.9.6 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 26.01.2009р. до договору №06/08-2313 від 31.12.08р.) сторони домовилися, що строк позовної давності по даному договору встановлюється тривалістю у три роки.
Позивач просить стягнути з відповідача 1 258 860,07 грн. пені за період з 05.03.2010р. по 09.07.2010 р.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при розрахунку пені позивачем допущені арифметичні помилки та не врахована постанова Правління Національного Банку України від 07.07.2010р. № 320 “Про регулювання грошово-кредитного ринку”, відповідно до якої з 08.07.2010р. встановлено облікову ставку в розмірі - 8,5% річних.
За таких обставин, сума пені за прострочення оплати відповідачем поставленого позивачем природного газу становить 1 255 825,95грн. за період з 05.03.2010р. по 09.07.2010 р.
За приписами статті 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що станом на 01.09.2010 р. заборгованість населення перед ВАТ „Чернігівгаз” за природний газ за Договором №06/08-2313 від 31.12.2008 р. становить 9 813 849,49 грн.
Судова колегія при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Як встановлено судовою колегією, газ, що постачається за Договором №06/08-2313 від 31.12.08р., використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи ті обставини, що поставка природного газу здійснювалась для потреб населення, і заборгованість виникла у зв'язку з несвоєчасними розрахунками населення за спожитий природний газ, та на дату звернення до суду зобов'язання за Договором боржником виконано на 89,02%, та зважаючи на те, що інфляційні втрати в сумі 162 994,40 грн. та три відсотки річних в сумі 187 117,57 грн., які суд визнав обґрунтованими до стягнення, частково компенсують збитки позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає за можливе зменшити розмір пені, заявленої позивачем до стягнення, на 50%.
У зв'язку з чим, пеня підлягає стягненню з відповідача у розмірі 627 912,98грн.
Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання своєчасно не виконав, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 18 110 488,76 грн., в частині стягнення пені в сумі 627 912,98грн., в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 162994,40грн., в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 187 117,57 грн. В інший частині позовних вимог слід відмовити.
Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2010 р. у справі №14/108 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача. Державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2010 року у справі № 14/108 - без змін.
3. Матеріали справи №14/108 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
11.11.10 (відправлено)