01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.11.2010 № 41/308
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: представник - Серебряніков В.Є - за довіреністю,
від відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Кам"янський завод марочних вин"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.07.2010
у справі № 41/308 ( .....)
за позовом ВАТ "Рокитнівський скляний завод"
до ТОВ "Кам"янський завод марочних вин"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 238581,17 грн.
В червні 2010 року Відкрите акціонерне товариство „Рокитнівський скляний завод” (надалі - ВАТ „Рокитнівський скляний завод”, позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кам'янський завод марочних вин” (надалі - ТОВ „Кам'янський завод марочних вин”, відповідач) про стягнення 238 581,17 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого товару за Договором № 048/04 від 04 серпня 2009 року та не виконані зобов'язання щодо оплати наданих транспортних послуг згідно з Договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 041/05 від 19 листопада 2009 року.
Відповідачем не надано відзиву на позов.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.07.2010 року у даній справі позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 138 080,19 грн. основного боргу, 78048,12 грн. - штрафу, 13 749,35 грн. - пені, 5 337,12 грн. - інфляційних втрат, 2 234,53 грн. - 3 % річних, 2 374,49 грн. - державного мита та 234,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що в порушення норм процесуального права місцевим господарським судом не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскаржуване рішення прийняте на підставі доказів, наданих позивачем, тоді як відповідача, у зв'язку з неналежним повідомленням про судове засідання, було позбавлено можливості подати відзив та пояснення щодо суті спору.
Апелянт визнає розмір основного боргу, проте, не погоджується з рішенням суду в частині стягнення пені та штрафу.
Зокрема, апелянт вказує на те, що договором, укладеним між позивачем та відповідачем, передбачена відповідальність покупця (відповідача) за порушення строків оплати як у вигляді сплати пені, так і у вигляді сплати штрафу.
У зв'язку з чим, на думку апелянта, в договорі встановлена подвійна відповідальність одного виду за одне й те саме порушення зобов'язання, що суперечить п.п.1,3 Закону України „Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, якими встановлено граничний розмір відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відзиві позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2010 року - без змін.
Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Причин неявки суду не повідомлено.
Однак, матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань, оскільки на його адресу була надіслана ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 10.09.2010, що підтверджується відповідною відміткою на ухвалі та поштовим повідомленням №04119 0833641 про завчасне вручення представнику відповідача вказаної ухвали. Крім того, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, призначене на 11.10.2010 року, розгляд справи було відкладено на 08.11.2010 року та направлено відповідачу копію ухвали про відкладення розгляду справи від 11.10.2010 року.
За таких обставин, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судовою колегією встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 серпня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством “Рокитнівський скляний завод”, іменоване надалі “Постачальник” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кам'янський завод марочних вин”, іменоване надалі “Покупець”(відповідач), був укладений Договір № 048/04 (надалі -Договір-1), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити (передати) у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору непродовольчу продукцію -склопляшку типу “Бордо” ємк. 0,75 л. (колір скла зелений), далі -товар.
Відповідно до пункту 1.2 Договору-1 мета поставки товару покупцю -для використання у підприємницькій діяльності та (або) в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
Пунктом 3.1 Договору-1 сторони узгодили, що поставка товару згідно даного Договору здійснюється окремими партіями впродовж всього терміну дії даного Договору. Об'єм кожної партії товару визначається на умовах згідно пункту 3.4 даного Договору.
Згідно з пунктом 4.1 Договору-1 покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 30 (тридцяти) календарних днів, з дати поставки товару (п. 3.6 даного Договору).
Відповідно до пункту 4.2 Договору-1 ціна однієї склопляшки з врахуванням ПДВ становить: типу “Бордо” ємк. 0,75 л. колір скла зелений -1,15 грн.
Позивач на виконання умов Договору-1 поставив відповідачу товар на загальну суму 216 800,30 грн., що підтверджується видатковими накладними № SZ-0003933 від 05 серпня 2009 року на суму 43 360,06 грн., № SZ-0004229 від 20 серпня 2009 року на суму 43 360,06 грн., № SZ-0004959 від 16 жовтня 2009 року на суму 43 360,06 грн., № SZ-0005207 від 30 жовтня 2009 року на суму 43 360,06 грн., № SZ-0005489 від 19 листопада 2009 року на суму 43 360,06 грн. та довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей серія ЯНЗ № 251930 від 05.08.2009 року, серія ЯНЗ № 251946 від 14.08.2009 року, № 66 від 16.10.2009 року, № 95 від 30.10.2009 року, № 117 від 18.11.2009 року. В свою чергу, відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим, в останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 130 080,19 грн., що не заперечується відповідачем.
19 листопада 2009 року між Відкритим акціонерним товариством “Рокитнівський скляний завод”, іменоване надалі “Перевізник” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кам'янський завод марочних вин”, іменоване надалі “Замовник” (відповідач) був укладений Договір № 041/05 на переведення вантажів автомобільним транспортом (надалі - Договір-2), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе обов'язки по перевезенню довірених йому вантажів, що належать замовникові, автомобільним транспортом на території України.
Відповідно до пункту 5.1 Договору-2 вартість кожного здійсненого перевезення визначається сторонами в актах приймання виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з пунктом 5.2 Договору-2 за виконані перевізником товарно-транспортні роботи замовник перераховує суму їх вартості на розрахунковий рахунок перевізника протягом 30-ти календарних днів з моменту здійснення перевезення вантажу.
На виконання умов Договору-2 позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобілем СКАНІЯ ВК 32-80 НОМЕР_1 на загальну суму 8 000,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт від 19 листопада 2009 року на суму 5 000,00 грн., від 22 листопада 2009 року на суму 3 000,00 грн. та товарно-транспортними накладними серія 10ААА від 19.11.2009 року, № 10 від 22.11.2009 року. В свою чергу, відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим, в останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 8 000,00 грн., що відповідачем не заперечується.
25 травня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 2003, відповідно до якої просив відповідача погасити існуючу заборгованість з урахуванням пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, про що свідчить фіскальний чек № 6991 від 25.05.2010 року, однак, вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.
Враховуючи те, що станом на день розгляду справи в суді першої інстанції суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, в апеляційній скарзі щодо розміру основного боргу не заперечує, судова колегія дійшла висновку, що розмір основного боргу відповідача перед позивачем становить 138 080,19 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків від 31.01.2010 року та від 31.03.2010 року.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В статті 901 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 138 080,19 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 9.7 Договору-1 у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань згідно пункту 4.1, 4.2,.4.4 та (або) 9.9 даного Договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення. За кожні 30 (тридцять) календарних днів прострочення платежів згідно вказаних пунктів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми заборгованості.
Позивач, керуючись пунктом 9.7 Договору-1, за прострочення строків сплати заборгованості за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 78 048,12 грн. та пеню у розмірі 12 951,53 грн.
Здійснивши перерахунок штрафу та пені з урахуванням пунктів 9.7 та 4.1 Договору-1, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків визначеного сторонами, дат здійснених поставок та проплат, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.
Відповідно до пункту 6.5 Договору-2 у разі порушення термінів оплати або несплати вартості перевезення вантажу (суми фрахту), замовник сплачує перевізникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Позивач за прострочення строків оплати наданих послуг, керуючись п. 6.5 Договору-2 нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 802,32 грн.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 6.5 та 5.2 Договору-2, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та порядку розрахунків визначеного сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 797,82 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленого товару 3% річних в сумі 2 127,62 грн. та 6 157,12 грн. - інфляційних втрат.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 4.1 Договору-1, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, дат здійснених поставок та проплат, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати в сумі 5 073,12 грн. та 3% річних в сумі 2 116,92 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів, визначених позивачем.
Крім того, позивач, керуючись статтею 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату наданих транспортних послуг 3% річних в сумі 118,27 грн. та інфляційні втрати в сумі 296,00 грн.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 5.2 Договору-2, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, дат наданих послуг та порядку розрахунків визначеного сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати в сумі 264,00 грн. та 3% річних в сумі 117,61 грн., перерахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.
Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.
В частині 1 статті 33 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стосовно доводів апелянта про те, що для відповідача встановлена подвійна відповідальність одного виду за одне й те саме порушення зобов'язання, судова колегія вважає їх безпідставними, з огляду на те, що чинним законодавством не заборонено стягнення одночасно штрафу та пені за порушення договірних зобов'язань, а види штрафних санкцій були погоджені сторонами при укладанні договору, виходячи з принципу свободи договору, про що свідчить підписання та виконання договору.
Відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2010 р. у справі №41/308 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кам'янський завод марочних вин” на рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2010 року у справі № 41/308 - без змін.
3. Матеріали справи №41/308 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
11.11.10 (відправлено)