01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.11.2010 № 41/345
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Позивач: Тіхов Д.Г. дов. № б/н від 26.05.2010 року
Відповідач:Случак О.О. дов. б/н від 23.06.2010 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірма "Т.М.М." - ТОВ
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2010
у справі № 41/345 ( .....)
за позовом ТОВ "Ласка Лізинг"
до Фірма "Т.М.М." - ТОВ
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 102616,67 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.09.2010 року у справі № 41/345 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (далі - позивач, ТОВ «Ласка Лізинг»), до Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю (далі-відповідач-Фірма «Т.М.М.») про стягнення 102 616, 67 грн. - позовні вимоги задоволено повністю..
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, та процесуальних вимог відносно повноти, всебічності та об'єктивності розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2010 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 15 хв. 09.11.2010 року.
09.11.2010 року в судове засідання з'явилися представники сторін.
В судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник ТОВ «Ласка Лізинг»надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду відмовити, а рішення залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції..
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи 25 квітня 2007 року між ТОВ «Ласка Лізинг» та Фірмою «Т.М.М.» був укладений договір фінансового лізингу №807/04/207 (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1. договору передбачено, що лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність транспортний засіб у відповідності з встановленою лізингоотримувачем специфікації продавця та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоотримувача в якості предмета лізингу на тривале володіння та користування за плату, а лізингоотримувач в свою чергу зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.
Майно купується лізингодавцем у продавця майна на умовах договору куплі - продажу . (п. 2.1. договору)
Згідно з п. 2.3 договору вартість майна, яке передається лізингодавцем лізингоотримувачу складає суму еквівалентну 88 118, у.о з урахуванням ПДВ в розмірі 20% - 14 686, 33у.о., виражену в гривнях України.
Відповідно до ч. 2 п. 2.3 договору сторони узгодили, що вартість майна, яке передається лізингодавцем лізингоотримувачу , в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності до п. 7.4 договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану у «Графі 4» графіку внесення платежів по «Курсу1» та викупну вартість, вказану в додатку №1 до договору по «Курсу1»
Передача лізингодавцем майна, а також, необхідних приналежностей та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його лізингоотримувачем на правах володіння та користування здійснюються шляхом підписання акту приймання-передачі майна. Приймання майна лізингоотримувачем повинна бути здійснена протягом 5 робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізингоотримувача шляхом направлення відповідного повідомлення по факсу (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та рівна одному Євро по курсу.
Згідно з п. 6.3 договору, загальна сума лізингових платежів, які підлягають до сплати лізингоотримувача лізингодавцю, складає: 112 375, 56 у.о. враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, яка відноситься в погашення вартості майна 14 436, 33 у.о.
Як вбачається з п. 7.1. договору сторони ввели до вищезазначеного договору поняття поточного боргу лізингоотримувача. Поточний борг лізингоотримувача на кожний період строку фінансового лізингу змінюється відповідно додатку №1 до кожного договору фінансового лізингу, за умови внесення лізингоотримувачем чергового лізингового платежу в повному обсязі.
Пунктом 12.2 договору передбачено, що лізингоотримувач зобов'язаний в строк, вказаний у вимозі лізингодавця передати останньому майно, а також документи та приналежності , які є невід'ємною частиною майна.
Отримана від продажу майна грошова суму направляється на погашення суми припинення договорів, яка включає поточний борг лізингоотримувача, неоплачені лізингові платежі, строк оплати яких відповідно до графіку внесення платежів настав, штрафи та/або пеня, які підлягають до сплати лізингоотримувачем на умовах договору станом на день розірвання договору, а також суми необхідної для покриття витрат і збитків лізингодавця, пов'язаних з вилученням, реалізацією майна та погашення можливих обов'язків лізингодавця перед третіми особами, які виникли внаслідок виконання договору. У випадку якщо отримана від продажу майна грошова суму менша, ніж сума припинення договору, то лізингодавець має право вимагати від лізингоотримувача відшкодування такої різниці. (п. 12.6 договору).
Відповідно до п. 12.7 договору у випадку якщо лізингоотримувач у встановленні лізингодавцем строки не передає останньому майно та по будь - якій причині майно неможливо продати як нероздільний об'єкт в розумний строк по ціні достатній для погашення суми припинення договору, то лізингодавець має право вимагати від лізингоотримувача погашення суми припинення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ «Ласка Лізинг» передало, а Фірма «Т.М.М.» прийняв у строкове платне користування об'єкт прокату екскаватор - навантажувач 4CX SM, 2007 року випуску, що засвідчується видатковою накладною № РН-0000295 від 31 липня 2007 року на суму 609 377, 39 грн. та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей серія НБВ № 689204 від 31 липня 2007 року.
В свою чергу, відповідач систематично не виконував своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу, в результаті чого у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 97 148, 26 грн. Даний факт відповідач в суді першої інстанції не заперечував, доказів на спростування даної обставини не надавав.
Частиною 1 та 2 ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.(ст. 527 ЦК України).
Частиною 1 ст. 53 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Виходячи з вище наведеного та норм чинного законодавства, господарський суд міста Києва прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного бору по лізингових платежах з урахуванням комісії нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю сумі 97 148, 26 грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. (ст.. 546 ЦК України)
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається з п. 8.5 договору сторони узгодили, що у випадку якщо лізингоотримувач в установлені договорами строки не здійснить оплати визначених договороми платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в перші п'ять днів прострочки і 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення починаючи з шостого а лізингодавець зобов'язується її сплатити.
Враховуючи вище викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 4 428, 96 грн..
Також, позивач, керуючись ст.. 625 ЦК України, нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 375, 90 грн. та 3% річних в сумі 663, 55 грн.
Господарський суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат приходить до вірного висновку з яким погоджується колегія Київського апеляційного господарського суду, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволення повністю.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції відповідач не довів вимог своєї апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1.Рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2010 року у справі № 41/345 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до Фірми «Т.М.М» - Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 102616, 67 грн.. - залишити без змін, а апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю - без задоволення.
2.Справу № 41/345 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
11.11.10 (відправлено)