01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.11.2010 № 03/1435
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Іваненко Я.Л.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Ізмайлов Д.Л., дов. № 9 від 02.08.2010 року
від відповідача - ОСОБА_2,
ОСОБА_3, дов. б/н від 26.07.2010 року
від третьої особи-не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2010
у справі № 03/1435 ( .....)
за позовом ТОВ "Агроскоп Україна"
до СПД Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 49 258,00 грн
В судовому засіданні 03.11.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2009 року у справі № 03/1435 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроскоп Україна” (далі-позивач) до Приватного підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення 49 258 грн. задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 49 258 грн. збитків, 292, 58 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2010 року повністю, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано та недоведено обставини, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що матеріалами справи недоведено факт скоєння ним правопорушення та факт пошкодження вантажу насіння.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2010 року.
05.10.2010 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 року було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Партнер-Хімагро” до участі у справі № 03/1435 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; відкладено розгляд справи на 20.10.2010 року; зобов'язано позивача надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю “Партнер-Хімагро” копії позовної заяви, рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2010 року у справі № 03/1435 та надати суду докази надсилання перелічених вище документів; надати нормативно-правове обґрунтування підстав для стягнення понесених збитків; письмові докази на підтвердження понесення відповідних збитків у заявленому до стягнення розмірі; письмові пояснення (з доданням підтверджуючих доказів) щодо того, які пошкодження вантажу було виявлено при його прийманні і чим це підтверджується; зобов'язано відповідача надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю “Партнер-Хімагро” копію апеляційної скарги з додатками та надати суду докази надсилання; зобов'язано третю особу надати суду письмові пояснення по суті спору.
20.10.2010 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні 20.10.2010 року представник відповідача надав докази надіслання Товариству з обмеженою відповідальністю “Партнер-Хімагро” копії апеляційної скарги з додатками, а представник позивача надав докази направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви та оскаржуваного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 року було відкладено розгляд справи на 03.11.2010 року та повторно зобов'язано третю особу надати суду письмові пояснення по суті спору.
26.10.2010 року від третьої особи надійшли пояснення по суті спору, в яких остання підтримує вимоги позивача і погоджується з оскаржуваним рішенням, та клопотання, в якому третя особа просить розглядати справу без участі останньої.
02.11.2010 року від представника позивача надійшли пояснення, в яких останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання 03.11.2010 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 480 667,36 грн. збитків внаслідок пошкодження частини вантажу - 67 мішків насіння кукурудзи та 388,94 грн. витрат позивача по заміні пошкодженого вантажу для вантажоодержувача. Позов мотивовано тим, що під час перевезення з вини відповідача частина вантажу, яка знаходилась у паперових мішках намокла, зазнала пошкодження і стала непридатною для використання вантажоодержувачем, що підтверджується відповідним актом.
Судом першої інстанції встановлено, 16.04.2010 року відповідачем було надано позивачу (замовнику) послуги по перевезенню вантажу, зазначеного у видатковій накладній позивача № ЦБ-0000192 від 16.04.2010 року, а саме - 659 посівних одиниць насіння кукурудзи “ПР39Д81 (80 тис.нас.) 2010” на загальну суму 480 667,36 грн., за маршрутом: пункт навантаження - Черкаська область, м. Умань (склад Позивача), пункт розвантаження - Полтавська область, м. Глобине, вантажоодержувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер-Хімагро»(далі - Вантажоодержувач).
Факт перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною АГС № У-44 від 16.04.2010 року, подорожнім листом від 16.04.2010 року вантажного автомобіля ЗІЛ-130 р.н. НОМЕР_2 з причепом р.н. НОМЕР_3 під керуванням відповідача.
16.04.2010 року Відповідач виконав перевезення вказаного вантажу на автомобілі ЗІЛ-130 р.н. НОМЕР_2 з причепом р.н. НОМЕР_3, доставив вантаж в пункт розвантаження, передав його Вантажоодержувачу.
При розвантаженні автомобіля під час приймання вантажу було виявлено пошкодження частини вантажу. Про цей факт комісією у складі представників Вантажоодержувача та Відповідача (особисто) був складений відповідний Акт приймання від 16.04.2010 року, в якому зазначено про пошкодження та замокання внаслідок дощу 67 мішків з вантажем, що по кількості відповідає 67 посівним одиницям вищевказаного насіння кукурудзи. Матеріал, з якого виготовлені мішки - багатошаровий папір.
Фактично, підписанням вищевказаного Акту Відповідач погодився з його змістом, а отже, й визнав наявність пошкоджень вантажу. При цьому, заперечення або зауваження зі сторони відповідача до Акту не вносились.
Вантажоодержувач згідно довіреності на отримання ТМЦ № 16 від 14.04.2010 року прийняв весь вантаж, додатково зробив примітку про кількість пошкодженого вантажу на видатковій накладній Позивача № ЦБ-0000192 від 16.04.2010 року, а 19.04.2010 року звернувся до Позивача із листом (вих. №14) з вимогою замінити пошкоджений вантаж на вантаж належної якості в кількості 67 посівних одиниць насіння кукурудзи.
19.04.2010 року Позивач виконав таку заміну, поставив товар Вантажоодержувачу в кількості 67 посівних одиниць насіння кукурудзи «ПР39Д81 (80 тис.нас.) 2010» власним автотранспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною Позивача АГС № 155 від 19.04.2010 та видатковою накладною Позивача № ЦБ-0000221 від 19.04.2010 року на суму 48 869,06 грн., із розрахунку 729,39 грн. (з ПДВ) за 1 посівну одиницю.
В свою чергу, Вантажоодержувач 19.04.2010 року повернув Позивачу весь отриманий раніше пошкоджений вантаж в кількості 67 посівних одиниць (мішків) насіння кукурудзи, згідно видаткової накладної №99 від 19.04.2010 року.
Для заміни пошкодженого вантажу Позивач використав власний автотранспорт марки «Івеко» д/н НОМЕР_1. При цьому, Позивач витратив 388,94 грн. на придбання пального для перевезення вказаного вантажу, виходячи із наступного розрахунку (згідно даних подорожнього листа № 797743 від 19.04.2010 року, серія 02 АИБ):
Загальний пробіг - 334 км
Фактична витрата пального - 56,78 л
Вид пального - дизельне паливо
Вартість 1 л пального станом на 19.04.2010 року (на заправках мережі ТНК-Транс, на яких обслуговується Позивач) - 6 грн. 85 коп.
Розрахунок витрат: 56,78 л х 6,85 грн. = 388, 94 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до приписів частини першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Надані до матеріалів справи товарно-транспортна накладною АГС № У-44 від 16.04.2010 року та подорожній лист від 16.04.2010 року підтверджують існування між сторонами правовідносин з приводу перевезення.
Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правове регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні регламентовано Главою 32 Господарського кодексу України та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363 (з послідуючими змінами).
Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.
Розділи 8, 10, 11, 13, 15, 19 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, містять, зокрема такі положення:
8.1. Типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються Перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень.
8.2. Перевізник зобов'язаний забезпечувати своєчасну подачу справного рухомого складу, придатного для перевезення вантажів відповідно до заявки (разового договору) та такого, що відповідає санітарним нормам.
Подача непридатного для перевезень вантажів рухомого складу вважається такою, що не була здійснена.
8.6. Вантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником.
Відкриття та закриття люків автоцистерн, вмикання (вимикання) насосів (двигунів), маніпуляції зі шлангом, встановленим на автомобілі, виконує водій.
8.20. Водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
10.1. Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовий договір (додаток 2).
10.13. Тарні та штучні вантажі приймаються Перевізником із зазначенням в товарно-транспортній накладній маси вантажу та кількості вантажних місць. Маса тарних і штучних вантажів визначається Замовником перед поданням їх Перевізнику та зазначається на вантажних місцях. Порядок визначення ваги вантажів наведений у розділі 6 цих Правил.
Запис у товарно-транспортній накладній маси вантажу та способу її визначення виконується Замовником.
11.1. Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
11.3. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
11.4. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
13.1. Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.
13.2. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).
13.4. У пунктах призначення вантажоодержувач має право при прийманні вантажів перевірити їх масу, кількість місць і стан у випадках:
а) прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника;
б) прибуття швидкопсувних вантажів з порушенням терміну доставки або з порушенням встановленого цими Правилами температурного режиму при перевезенні.
15.1. У разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом.
15.3. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.
19.1.1. Зерно перевозять тарним або безтарним способом рухомим складом з бортовими, самоскидними та спеціальними кузовами.
19.1.2. Не допускаються до перевезення зернові вантажі в тарі: вологістю більше 15 %; ті, що знаходяться у стані самозігрівання; заражені шкідниками, що водяться у коморі; недегазовані, якщо вони зазнали перед навантаженням газової дезінсекції; ті, що мають сліди підмочування; без належного відправницького маркування на мішках; у нестандартній або несправній тарі; без якісних посвідчень.
19.1.3. Кількість прийнятих і зданих зернових вантажів облічують по кількості місць і стандартній масі мішка - згідно з даними, що зазначаються вантажовідправником у товарно-транспортній накладній, або шляхом зважування.
19.1.4. Основною тарою для зернових вантажів можуть бути цупкі, сухі, не прілі мішки, не заражені шкідниками і без сторонніх запахів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ТОВ “Агроскоп Україна” придбав насіння кукурудзи, що перевозилося відповідачем - ПП ОСОБА_2 16.04.2010 року, у власність від продавця-виробника - юридичної особи “Ріопеег Hi-Bred Switzerland S.A.” Швейцарія (далі - продавець-виробник) на підставі Договору купівлі-продажу №PRUA 10/42 від 19.02.2010 року (далі - Договір купівлі) та вантажно-митної декларації № 902030000/0/300867 від 14.04.2010 року.
У відповідності з умовами п. 10 Договору, вищевказаний продавець-виробник упакував насіння кукурудзи ПР39Д81 у власні паперові мішки та замаркував їх. Крім того, згідно з умовами Договору купівлі упаковка не може бути перероблена чи іншим чином змінена Позивачем (покупцем) будь-яким чином. Також, Позивачу заборонено перепаковувати товар в будь-які інші мішки, контейнери тощо.
Згідно з додатком №2 до Договору купівлі сторони затвердили стандарти якості товару. Так, насіння кукурудзи повинно бути упаковане в паперові мішки (= посівна одиниця) з вмістом 80 000 зерен кукурудзи кожний, на піддонах; схожість насіння кукурудзи гарантується на рівні мінімум 92,0% і 20.04.2010 року була підтверджена на рівні 96% згідно Протоколу випробувань № 838 від 20.04.2010 року Черкаської облдержнасінінспекції. Додатком №3 до Договору купівлі є Гарантія відповідності насіння кукурудзи ПР39Д81, упакованого у паперові мішки, надана продавцем-виробником.
У відповідності з п.п. 3.2.,3.3. Правил пакування та маркування насіння сільськогосподарських культур в Україні, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 22 червня 2009 року № 426, тара повинна бути цілою, міцною, чистою, сухою і знезараженою від шкідників і збудників хвороб. Основними видами пакувань, що застосовують у насінництві, є мішки, торбинки, пакети та контейнери різної місткості, що відповідають вимогам нормативних документів. Для виготовлення пакувань використовують матеріали із натурального або штучного волокна, щільний папір, картон, пластик, металеву фольгу та інші матеріали, придатні для пакування насіння і допущені санітарними нормами.
Таким чином, умови Договору купівлі щодо пакування насіння кукурудзи ПР39Д81 у паперові мішки повністю відповідають вимогам українського законодавства про пакування насіння с/г культур (зокрема, насіння кукурудзи).
Насіння кукурудзи ПР 39Д81, що перевозив Відповідач 16.04.2010 року, має наступні сертифікати, висновки та дозвільні документи на імпорт:
1.Сертифікат якості ІБТА № 01007491 від 19.02.2010 року (на підставі якого проводилось митне оформлення імпорту вантажу на територію України);
2. Карантинний дозвіл Укрголовдержкарантину на імпорт № 75/02324 від 04.03.2010 року зі Специфікацією;
3. Висновок Фітосанітарної експертизи Черкаської обласної карантинної лабораторії № Л24/000440-І від 12.04.2010 року;
4. Сертифікат відповідності УкрСЕПРО иА1.095.Х007673-10 від 29.04.2010 року (бланк серії ВВ № 391847) з Протоколом випробування Черкаської обласної державної насіннєвої інспекції № 838 від 20.04.2010 року;
5. Сертифікат якості Держінспекції з контролю якості с/г продукції та моніторингу її ринку від 13.04.2010 року (бланк АА №010136).
Місцевим господарським судом встановлено, що в результаті псування вантажу стало повністю неможливим його використання вантажоодержувачем за цільовим призначенням у відповідності до відповідних сертифікаційних вимог.
Відповідно до п. 19.1. Правил зерно перевозять тарним або безтарним способом рухомим складом з бортовими, самоскидними та спеціальними кузовами.
Відповідачем було надано для перевезення насіння кукурудзи належний тип транспортного засобу - бортовий “ЗІЛ-130”, але встановлення тенту, яким був накритий вантаж, або не було належним чином перевірено Відповідачем, або тент був заздалегідь пошкодженим, про що Відповідач не попередив Позивача, у зв'язку з чим відбулось часткове замокання вантажу.
Згідно з п. 8.1. Правил перевезення, типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються Перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень.
Як зазначалось раніше, Відповідач використав власний тент для укриття вантажу Позивача на своєму транспортному засобі, але не перевірив і не впевнився у технічній правильності його встановлення і достатності цього пристосування для збереження вантажу Позивача до початку його перевезення.
Всупереч п. 8.20. Правил водій не перевірив відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також не сповістив Замовника (Позивача) про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Тому, вантажовідправник не міг усунути можливі недоліки.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивач надав відповідачу для перевезення вантаж в належній упаковці та замаркований у відповідності до встановлених законодавством вимог, про що свідчить прийняття Відповідачем вантажу до перевезення, а відповідач надав для завантаження транспортний засіб заздалегідь не пристосований для перевезення обумовленого вантажу, при цьому запевнив Позивача в протилежному.
Оскільки 16.04.2010 року Відповідач після завантаження вантажу на транспортний засіб і укриття його тентом, не повідомив (не сповістив) Позивача про недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які б загрожували його збереженню, місцевий господарський суд дійшов висновку, що таких недоліків або не було, або такі недоліки були виявлені відповідачем, але з невідомих причин не повідомлені Позивачеві, що призвело до пошкодження частини вантажу з вини Відповідача.
Факт складання і підписання Акта про наявність 67 пошкоджених і замочених мішків, прийнятих до перевезення, відповідач у судових засіданнях не заперечував.
Враховуючи вищевикладене, вірним є висновком суду першої інстанції, що відсутність у товарно-транспортній накладній відмітки про складений 16.04.2010 сторонами Акту не є перешкодою для встановлення вини перевізника.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч.2 ст. 308 ГК України).
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. У відповідності з вимогами пункту 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Обґрунтовуючи право на стягнення завданих збитків, потерпіла особа повинна довести їх наявність та безумовний розмір. Так, у реальні збитки включається фактична оцінка тих матеріальних втрат, які зазнала особа, а також ті додаткові витрати, яких зазнала особа для поновлення цивільного права для повернення до первісного стану.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено передбачені законом підстави для стягнення з Відповідача збитків у зв'язку з неналежним виконанням перевезення вантажу, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 869,06грн. збитків від пошкодження (псування) вантажу та 388,94 грн. фактичних витрат Позивача, пов'язаних із заміною пошкодженого вантажу Вантажоодержувачу (всього 49 258 грн.), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційній інстанції, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а отже, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2010 року у справі № 03/1435 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
2.Матеріали справи № 03/1435 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді Іваненко Я.Л.
11.11.10 (відправлено)