01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.11.2010 № 23/254
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі
за участю представників:
від позивача - Іваненко І.П.,
від відповідача - Ковзун Є.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської районної у місті Києві державної адміністрації та Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.08.2010
у справі № 23/254 ( .....)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської районної у місті Києві державної адміністрації
про стягнення 51821,70 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської районної у місті Києві державної адміністрації (відповідач) про стягнення заборгованості за договором №8383010 від 01.07.2003 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на суму 51 821,70 грн. (у тому числі 46 543,64 грн. основного боргу, 2 205,61 грн. пені, 2 642,56 грн. інфляційних втрат та 429,89 грн. трьох процентів річних).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2010 у справі № 23/254 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської державної районної у місті Києві державної адміністрації на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 34,83 грн. пені, 209,01 грн. трьох процентів річних, 547,86 грн. інфляційних втрат, 258,97 грн. державного мита та 195,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської районної у місті Києві державної адміністрації звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить змінити рішення у частині стягнення пені, витрат по сплаті держмита та скасувати рішення в частині стягнення пені - 3,50 грн., інфляційних витрат - 547,86 грн., 3 % річних - 209,01 грн., держмита - 52,48 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 12.10.2010.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 09.11.2010.
Крім того, із апеляційною скаргою на вищезазначене рішення звернулась і Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», в якій просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» та призначено її розгляд на 02.11.2010 в одному апеляційному провадженні з апеляційною скаргою Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської районної у місті Києві державної адміністрації.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить відмовити АЕК «Київенерго» у задоволенні апеляційної скарги та задовольнити апеляційну скаргу Управління освіти.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
01.07.2003 між АЕК «Київенерго» як енергопостачальною організацією та Подільським управлінням освіти як абонентом було укладено договір №8383010 на постачання теплової енергії у гарячій воді (а.с. 14-20).
Відповідно до пункту 2.2.1 договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року.
Згідно з пунктами 2.3.1, 2.3.2 договору абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Частиною першою статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як вбачається із позовної заяви та розрахунку заборгованості (а.с.5-7), позивач зазначає, що заборгованість відповідача з оплати спожитої теплової енергії за період з 01.10.2009 по 01.03.2010 становить 46 543,64 грн.
Проте, суд першої інстанції помилково вказує період з жовтня 2009 р. по березень 2010 р. включно, тоді як березень місяць 2010 р. не входить в спірний період і позивач не просить стягувати заборгованість за вказаний місяць.
Актами приймання-передавання товарної продукції за жовтень 2009 р. - лютий 2010 р., актами звірки взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію за жовтень 2009 р., за грудень 2010 р. (а.с. 47-53) підтверджується факт споживання відповідачем теплової енергії на загальну суму 85 208,56 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно пункту 2 додатку №4 Б до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 3 додатку №4 Б до договору сплату за вказаними в пункті 2 цього додатку документами відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
В матеріалах справи містяться платіжні доручення (а.с. 59-66), які підтверджують здійснення відповідачем оплати на загальну суму 85 206,56 грн., з урахуванням переплати станом на 01.10.2009 у розмірі 297,79 грн.:
№ 2082 від 03.02.2010 на суму 7 331,14 грн.;
№ 2081 від 03.02.2010 на суму 9915,19 грн.;
№ 2087 від 03.02.2010 на суму 20 360,00 грн.;
№ 2086 від 03.02.2010 на суму 760,80 грн.;
№ 2735 від 17.03.2010 на суму 25 923,40 грн.;
№ 4260 від 07.04.2010 на суму 0,50 грн.;
№ 4295 від 20.04.2010 на суму 15 315,30 грн.
№ 4296 від 20.04.2010 на суму 5 304,44 грн.
З вищенаведеного вбачається, що відповідачем до подання позову (16.04.2010) було сплачено позивачеві за спірний період грошові кошти на загальну суму 64 586,82 грн. (в т. ч. і 25 923,90 грн. спірної суми), а решта суми боргу у розмірі 20 619,74 грн. була сплачена 20.04.2010 після подання позовної заяви.
Таким чином, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості на суму 25 923,90 грн., та правомірно припинив провадження на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 20 619,74 грн. суми основного боргу.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3.5 додатку № 4Б до договору (а.с. 19) встановлено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені за прострочення оплати теплової енергії у розмірі 2 205,61 грн. із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідачем і суду першої інстанції, і суду апеляційної інстанції надано контррозрахунок нарахування пені на загальну суму 29,33 грн.
Із наданого відповідачем контррозрахунку вбачається, що відповідач неправильно визначає розмір пені, а саме замість, встановленого в договорі, розміру 0,5 % за кожен день прострочення, застосовує 0,5 % річних. Такий же розмір пені 0,5% річних застосовує і суд першої інстанції.
Однак, пункт 3.5 додатку № 4Б до договору вже визначає розмір пені за кожен день у розмірі 0,5 % від суми фактичного боргу, тому колегія суддів вважає неправомірним визначення пені за кожен день згідно розрахунку 0,5% / 365 днів = 0,001 %.
У відповідності до ст. 1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, оскільки розмір, встановлений в договорі, значно перевищує подвійну облікову ставку НБУ, колегія суддів, перевіривши правильність нарахувань позивачем пені, вважає за необхідне здійснити перерахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки, здійснених відповідачем оплат та за дійсний період прострочення.
Отже, пеня нараховується згідно наступних даних:
1) Нараховано за жовтень 2009 р. 7628,93 грн., передплата станом на 01.10.2009 становила 297,79 грн., у зв'язку з чим заборгованість за жовтень 2009 р. становить 7331,14 грн.
Платіжним дорученням від 03.02.2010 № 2082 (а.с. 59) відповідачем було сплачено 7331,14 грн.
Тому, простроченою є сума в розмірі 7331,14 грн. за період прострочення з 26.11.2009 по 02.02.2010.
Отже, розмір пені за цей період становить:
7331,14 грн. х 10,25% х 2 / 100% / 365 дн. х 69 дн. = 284,11 грн.
2) Нараховано за листопад 2009 р. 9915,19 грн., платіжним дорученням від 03.02.2010 № 2081 (а.с. 60) відповідачем було сплачено 9915,19 грн.
Тому, простроченою є сума в розмірі 9915,19 грн. за період прострочення з 26.12.2009 по 02.02.2010.
Отже, розмір пені за цей період становить:
9915,19 грн. х 10,25% х 2 / 100% / 365 дн. х 39 дн. = 217,18 грн.
3) Нараховано за грудень 2009 р. 21 120,80 грн., платіжними дорученнями від 03.02.2010 № 2087 та № 2086 (а.с. 61-62) відповідачем було сплачено 20 360,00 грн. і 760,80 грн.
Тому, простроченою є сума в розмірі 21120,80 грн. за період прострочення з 26.01.2010 по 02.02.2010.
Отже, розмір пені за цей період становить:
21120,80 грн. х 10,25% х 2 / 100% / 365 дн. х 8 дн. = 94,89 грн.
4) Нараховано за січень 2010 р. 25 923,90 грн., платіжним дорученням від 17.03.2010 № 2735, яке проведено банком 19.03.2010, та платіжним дорученням від 07.04.2010 № 4260 (а.с. 63) відповідачем було сплачено 25 923,40 грн. і 0,50 грн. відповідно.
Тому, простроченими є суми: в розмірі 25 923,90 грн. за період прострочення з 26.02.2010 по 18.03.2010, та 0,50 грн. з 19.03.2010 по 06.04.2010.
Отже, розмір пені за цей період становить:
25 923,90 грн. х 10,25% х 2 / 100% / 365 дн. х 21 дн. = 305,76 грн.
0,50 грн. х 10,25% х 2 / 100% / 365 дн. х дн. = 0,00 грн.
5) Нараховано за лютий 2010 р. 20 619,74 грн., платіжними дорученнями від 20.04.2010 № 4295 та від 20.04.2010 № 4296, які проведені банком 21.04.2010 (а.с. 65, 66) відповідачем було сплачено 15315,30 грн. та 5304,44 грн. відповідно, а всього на суму 20 619,74 грн.
Тому, простроченою є сума в розмірі 20 619,74 грн. за період прострочення з 26.03.2010 по 20.04.2010.
Отже, розмір пені за цей період становить:
20 619,74 грн. х 10,25% х 2 / 100% / 365 дн. х 26 дн. = 301,10 грн.
Таким чином, сума пені становить 1203,04 грн. (284,11 грн. + 217,18 грн.+ 94,89 грн. + 305,76 грн. + 301,10 грн. = 1203,04 грн.).
Як вбачається із розрахунку пені, вказаного в рішенні, суд першої інстанції помилково визначив період прострочення, включивши до нього дату проведеної оплати, і крім того, помилково здійснив нарахування пені за березень місяць 2010 р. за період з 26.04.2010 по 15.05.2010, тоді як позивач в своїх позовних вимогах не просив стягувати ні основну суму заборгованості за березень 2010 р., ні штрафні санкцій по ній.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зважаючи на те, що Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської районної у місті Києві державної адміністрації частину заборгованості з оплати спожитої теплової енергії сплатило до подання позову, а частину після подання позову, і у відповідача станом на день прийняття рішення взагалі відсутня заборгованість зі сплати основного боргу, а також враховуючи, що строк прострочення є незначним, колегія суддів вважає за можливе, скористатись правом, наданим ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені до 100,00 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Тому, відсутність у боржника коштів, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Доводи відповідача про те, що такий вид відповідальності (3 % річних та сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції) не передбачено договором, а тому не може застосовуватись до відповідача, колегія суддів вважає помилковими в силу того, що така відповідальність встановлена законом, і додаткового узгодження сторонами в договорі не потребує.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та просив стягнути з відповідача 429,89 грн. 3 % річних та 2 642,56 грн. інфляційних втрат.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 209,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 547,86 грн. При цьому, суд першої інстанції при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат допустив незначні арифметичні помилки та здійснив нарахування 3 % річних за березень місяць 2010 р. за період з 26.04.2010 по 15.05.2010, але, як зазначалось вище, позивач в своїх позовних вимогах не просив стягувати ні основну суму заборгованості за березень 2010 р., ні штрафні санкцій по ній.
Отже, розрахунок суми 3 % річних здійснюється наступним чином:
1) 7331,14 грн. х 3% х / 100% / 365 дн. х 69 дн. = 41,58 грн.
2) 9915,19 грн. х 3% х / 100% / 365 дн. х 39 дн. = 31,78 грн.
3) 21 120,80 грн. х 3% х / 100% / 365 дн. х 8 дн. = 13,89 грн.
4) 25 923,90 грн. х 3 % х / 100% / 365 дн. х 21 дн. = 44,74 грн.
5) 20 619,74 грн. х 3% х / 100% / 365 дн. х 26 дн. = 44,06 грн.
Тому, загальний розмір 3 % становить 176,05 грн. (41,58 грн. + 31,78 грн. + 13,89 грн. + 44,74 грн. + 44,06 грн. = 176,05 грн.)
Індекс інфляції здійснюється таким чином:
1) 7331,14 грн. х 102,71% (за грудень 2009 р., січень 2010 р.) = 7529,81 грн. - 7331,14 грн. = 198,67 грн.
2) 9915,19 грн. х 101,8% (за січень 2010р.) = 10093,66 грн. - 9915,19 грн. = 178,47 грн.
3) 21 120,80 грн. х 0 = 0,00 грн.
4) 25 923,90 грн. х 100,9 % (березень 2010р.) = 26157,21 грн. - 25923,90грн. = 233,31 грн.
5) 20 619,74 грн. х 99,7% (квітень 2010р.) = 20557,88 грн. - 20619,74 грн. = - 61,86 грн.
Тому, сума індексу інфляції становить 548,59 грн. (198,67 грн. + 178,47 грн. + 233,31 грн. - 61,86 грн. = 548,59 грн.)
Таким чином, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідач в силу ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити 3 % річних у розмірі 176,05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 548,59 грн.
За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2010 у справі № 23/254 - зміні. При цьому, апеляційна скарга Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської районної у місті Києві державної адміністрації задоволенню не підлягає.
У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита у розмірі 225,47 грн., виходячи з такого розрахунку: 1203,04 грн. (сума пені у повному обсязі, оскільки вона зменшена судом з урахуванням обставин справи) + 176,05 грн. (3 % річних) + 548,59 грн. (інфляційна складова боргу) + 20 619,74 грн. (борг, сплачений після порушення у справі) = 22 547,42 грн.; 22 547,42 грн. х 1 % / 100% = 225,47 грн.
Також, позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 102,68 грн., виходячи з такого розрахунку: 22 547,42 грн. х 236 грн. / 51 821,70 грн. = 102,68 грн.
Крім того, оскільки позивач оскаржує рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат, тому позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню також витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 18,63 грн., згідно такого розрахунку: 1203,04 грн. (пеня) + 176,05 грн. (3 % річних) + 548,59 грн. (інфляційна складова боргу) = 1927,68 грн.; 1927,68 грн. х 51,00 грн. / 5278,06 грн. (загальний розмір штрафних санкцій згідно позову) = 18,63 грн.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської районної у місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2010 у справі № 23/254 змінити, виклавши пункт другий його резолютивної частини в наступній редакції:
«2. Стягнути з Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської державної районної у місті Києві державної адміністрації (04070, м. Київ, вул. Фролівська, 1; ідентифікаційний код 26124567) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 100,00 грн. (сто гривень 00 коп.) пені, 176,05 грн. (сто сімдесят шість гривень 05 коп.) 3% річних, 548,59 грн. грн. (п'ятсот сорок вісім гривень 59 коп.) інфляційних втрат, 225,47 грн. (двісті двадцять п'ять гривень 47 коп.) державного мита за подання позову та 102,68 грн. (сто дві гривні 68 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.» В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради - Подільської державної районної у місті Києві державної адміністрації (04070, м. Київ, вул. Фролівська, 1; ідентифікаційний код 26124567) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 18,63 грн. (вісімнадцять гривень 63 коп.) відшкодування витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги.
Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 23/254 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді