01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.11.2010 № 12/1187
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Жовтобрюх О.О. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Черкаській області
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.09.2010
у справі № 12/1187 ( .....)
за позовом Державної екологічної інспекції у Черкаській області
до Комунального господарства "Поляна"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 82942,73 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.09.2010 року у справі № 12/1187 в задоволені позову Державної екологічної інспекції в Черкаській області до Комунального господарства «Поляна» про стягнення 82 942,73 грн. відмовлено повністю.
Дане рішення мотивоване тим, що спірне правопорушення Відповідачем добровільно усунене, заподіяна державі матеріальна шкода відшкодована в натурі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція в Черкаській області подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 09.09.2010 року у справі № 12/1187 скасувати та прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що Державною екологічною інспекцією у Черкаській області були застосовані не фінансові або адміністративні санкції, а відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного використання підземної води, тобто без спеціального дозволу.
Комунальне господарство «Поляна» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Черкаської області від 09.09.2010 року у справі № 12/1187 залишити без змін, посилаючись на положення ст. 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Спеціальне водокористування здійснюється Відповідачем на підставі дозволу на водокористування, який виданий останньому Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 30 червня 2010 року.
Також Комунальне господарство «Поляна» зазначає, що перевірка проводилась із порушенням норм чинного законодавства, як в частині проведення перевірки, яка планувалась на зовсім іншому господарстві, юридична адреса якого співпадає із адресою КГ «Поляна», так і в частині застосування санкцій за порушення, оскільки порушення було усунено протягом строку дії припису.
Також КГ «Поляна» посилається на фінансування з державного бюджету та скрутне фінансове становище.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Черкаській області прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження у справі № 12/1187.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги по справі № 12/1187 доручено колегії у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді: Рєпіна Л.О., Чорна Л.В.
Державна екологічна інспекція в Черкаській області двічі свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22 березня 2010 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним господарством «Поляна», про що складено Акт перевірки від 22.03.2010 року /а.с. 7/.
В ході перевірки було встановлено, КГ «Поляна» порушено ст.ст. 44, 48 Водного кодексу України, ст.ст. 16, 19, 21, 56 Кодексу України про надра - самовільне користування надрами (підземними водами) без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), самовільне водокористування без дозволу на спеціальне водокористування - протокол № 002213 про адміністративне правопорушення від 22.03.2010 року /а.с. 5/.
На підставі зазначеного Держінспектором з охорони навколишнього природного середовища було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за № 001758 від 23.03.2010 року /а.с. 6/.
Згідно розрахунку розміру збитків, який було розраховано на підставі Методики розрахунку розмірів збитків відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року та зареєстрованої Мінюстом України 14.08.2009 року № 767/16783 /а.с. 10/.
30.06.2010 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області видано відповідачу дозвіл на спеціальне водокористування /а.с. 94-97/.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Відповідно до ст. 49 зазначеного Кодексу спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.
Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.
Спеціальне водокористування є платним.
Відповідно до ст. 16 Кодексу України «Про надра» спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами, та інвесторам, з якими укладено угоду про розподіл продукції.
Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.
У разі виконання окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними у спеціальному дозволі, відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами, несе суб'єкт, що отримав спеціальний дозвіл.
Щодо окремих видів користування надрами чи окремих користувачів надр можуть встановлюватись певні обмеження, передбачені законодавством України.
Спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 65 зазначеного Кодексу порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у, зокрема самовільному користуванні надрами.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в республіканський Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 69 зазначеного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.
Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у, зокрема самовільному захопленні водних об'єктів.
Відповідно до ст. 111 зазначеного Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Господарський суд Черкаської області, розглядаючи дану справу, правильно дійшов висновку, що в діях відповідача суд вбачає ознаки самовільного використання підземної води об'ємом 18 481 м3 в період з 01.01. по 17.03.2010 року. Однак, відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 року № 502 (з наступними змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 751) «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року», якою встановлено, що до 31.12.2010 року органи і посадових осіб, уповноважених законом здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, зобов'язано: видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом; приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути); не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось вище, за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища встановлена відповідальність у вигляді стягнення збитків /шкоди/. За своєю правовою природою збитки та штрафні санкції є різними поняттями і ототожнені бути не можуть.
Поняття штрафні санкції витлумачене в ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Разом з тим, як зазначалось раніше дозвіл Відповідачем отриманий 30.06.2010 року, а перевірка проведена 22.03.2010 року, тобто на момент проведення перевірки дозволу на спеціальне водокористування у Відповідача не було.
Висновок суду першої інстанції про те, що спірне правопорушення Відповідачем добровільно усунене, заподіяна державі матеріальна шкода відшкодована в натурі документально не підтверджується, докази сплати 82 942,73 грн. матеріали справи не містять.
У відповідності до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 року «Про судове рішення» згідно з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Суд першої інстанції, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, помилково ототожнив поняття штрафних санкцій та збитків /шкоди/.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд, відмовляючи в задоволені позовних вимог, всупереч ст.ст. 47, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України помилково дійшов висновку про те, що спірне правопорушення відповідачем добровільно усунене, заподіяна державі матеріальна шкода відшкодована в натурі, оскільки доказів сплати завданих збитків та підстав для звільнення від відповідальності Відповідач не навів та не довів, матеріали справи не містять.
Заперечення стосовно того, що перевірка проводилась із порушенням норм чинного законодавства, також колегією суддів оцінюється критично, скільки Апелянт не навів та не довів, які саме порушення були допущенні.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 09.09.2010 року у справі № 12/1187 підлягає скасуванню в повному обсязі, з прийняттям нового, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 09.09.2010 року у справі № 12/1187 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального господарства «Поляна» (код 36330208, 19602, вул. Леніна, 81, с. Руська Поляна, Черкаський район, Черкаська область) на користь бюджету в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області зі зарахуванням на р/р Русько-Полянської с/р № 31514921700489, ЗКПО 22803110, отримувач УДКУ в Черкаському районі, банк отримувача - ГУ ДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код платежу 24062100 збитки в розмірі 82 942,73 грн.
Стягнути з Комунального господарства «Поляна» (код 36330208, 19602, вул. Леніна, 81, с. Руська Поляна, Черкаський район, Черкаська область) в доход державного бюджету України 829,42 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Комунального господарства «Поляна» (код 36330208, 19602, вул. Леніна, 81, с. Руська Поляна, Черкаський район, Черкаська область) в доход державного бюджету України 414,71 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.
2. Матеріали справи № 12/1187 повернути господарському суду Черкаської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя
Судді
10.11.10 (відправлено)