01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.11.2010 № 45/137
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явилися;
відповідача: не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2010
у справі № 45/137 ( .....)
за позовом ТОВ "Елемент Лізинг"
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
про стягнення 52 865,74 грн.
ТОВ «Елемент лізинг» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів від 12.02.2008 № ЭЛ/Кив-0150/ДЛ, зобов'язання повернути напівпричіп автовоз 7310.025, шасі (рама) НОМЕР_3, рік виготовлення 2008, колір синій, д.н. НОМЕР_1, стягнення 52.865,74 грн. заборгованості за договором лізингу, з яких 49.298,22 грн. -несплачених лізингових платежів, 3.567,52 грн. -пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у справі №45/137 позовні вимоги було задоволено повністю, а саме розірвано договір фінансового лізингу транспортних засобів від 12.02.2008 № ЭЛ/Кив-0150/ДЛ, укладений між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (04070, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (03038, м. Київ, вул. М. Гринчека, 4, оф. 130, код 34832663), зобов'язано Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 (04070, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (03038, м. Київ, вул. М. Гринчека, 4, оф. 130, код 34832663) напівпричіп автовоз 7310.025, шасі (рама) НОМЕР_3, рік виготовлення 2008, колір синій, д.н. НОМЕР_1 та стягнено з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (04070, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2, з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (03038, м. Київ, вул. М. Гринчека, 4, оф. 130, код 34832663, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) - 49.298 (сорок дев'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 22 коп. -основного боргу, 3.567 (три тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. 52 коп. -пені, 1104 (одна тисяча сто чотири) грн. 03 коп. -витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначав про порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просив Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у справі №45/137 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою апеляційну скаргу відповідач обґрунтовував тим, що місцевий господарський суд розглянув справу у відсутності відповідача, чим позбавив права відповідача надати відзив на позовну заяву та докази сплати лізингових платежів.
Також, в своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на наявних матеріалах справи позивача, а також з відповідача стягнено державне мито у розмірі більшому, ніж передбачено Декретом КМУ «Про державне мито».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010р. задоволено клопотання про відновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.11.2010р.
02.11.2010 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису та письмові пояснення.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином, про поважність не з'явлення в судове засідання, суд не повідомили, будь-яких клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Представник відповідача у судове засідання 03.11.2010р. не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином, про поважність не з'явлення в судове засідання, суд не повідомили, будь-яких клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі почеркознавчої експертизи підпису відповідача на Договорі фінансового лізингу транспортних засобів від 12.02.2008 року № ЭЛ/Кив-0150/ДЛ як безпідставного та необґрунтованого.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний Господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Так, 12.02.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0150/ДЛ.
За умовами Договору лізингодавець зобов'язувався придбати у власність Предмет лізингу (напівпричіп автовоз 7310.025) та надати його позивачеві (лізингоодержувачу) за плату у тимчасове володіння та користування на умовах Договору і Правил (Додаток № 1) (п. 3. Договору).
Згідно п. 8. Договору невід'ємними частинами Договору є Додатки №№1, 2, 3, 4.
Відповідно до п. 1.1. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, які є додатком № 1 до Договору лізингоотримувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов'язується оплатити лізингодавцеві: лізингові платежі до оплати в строки, зазначені в Графіку лізингових платежів наступають із моменту передачі предмета лізингу лізингоотримувачеві.
У разі прострочення встановлених Договором лізингу строків оплати або при частковій оплаті лізингоотримувач зобов'язується не пізніше трьох банківських днів з дня погашення заборгованості перерахувати лізингодавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми, що підлягає оплаті за кожний день заборгованості (п. 5.1. Правил).
Нормою п. 8.2., 8.2.4. Правил лізингодавець має право розірвати Договір лізингу або відмовитися від виконання Договору в односторонньому порядку, без відшкодування лізингоотримувачу яких-небудь збитків, викликаних цим розірванням або відмовою, у випадку, якщо заборгованість лізингоодержувачу (відповідача) по сплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів.
Згідно п. 8.5. Правил при настанні випадків, зазначеного у п. 8.2.4. Правил лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу.
В додатку № 3 до Договору визначено графік лізингових платежів. Додатковою угодою від 01.07.2008 до Договору додаток № 3 викладено в новій редакції.
05.03.2008 між лізингодавцем та лізингоодержувачем підписано Акт прийому-передачі предмета лізингу в лізинг, згідно якого лізингодавець передав лізингоодержувачу предмет лізингу (напівпричіп автовоз 7310.025, шасі (рама) НОМЕР_3, рік виготовлення 2008, колір синій, який було зареєстровано та надано йому д.н. НОМЕР_1).
Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги повністю, зазначивши про їх обґрунтованість та підтвердженість належними доказами. За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що слід розірвати договір фінансового лізингу транспортних засобів від 12.02.2008р. № ЭЛ/Кив-0150/ДЛ, зобов'язати відповідача повернути позивачу напівпричіп автовоз 7310.025, шасі (рама) НОМЕР_3, рік виготовлення 2008, колір синій, д.н. НОМЕР_1 та стягнути з відповідача борг у розмірі 49 298,22 грн., пеню у розмірі 3 567,52 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).
Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доводи відповідача щодо сплати лізингових платежів протягом 2009-2010 років не знайшли підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом та спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідачем не спростовано наведених фактів та не надано доказів у підтвердження сплати лізингових платежів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що лізингоодержувач прострочив сплату лізингодавцю лізингових платежів, які мав сплатити, а тому вимоги лізингодавця про стягнення суми вказаних платежів в сумі 49 298,22 грн., за розрахунком лізингодавця, підлягають задоволенню.
Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, с приводу того що відповідачем допущено істотне порушення умов Договору, а вимоги позивача про розірвання Договору є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задовольню.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскільки мав місце випадок, зазначений у п. 8.2.4. Правил, то вимога позивача про повернення йому предмета лізингу є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задовольню.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В контексті наведеного, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 567,52 грн., за розрахунком лізингодавця, відповідно до вимог п. 5.1. Договору, в якому встановлено розмір пені на рівні 0,1 % від суми, що підлягає оплаті за кожний день заборгованості та з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегією суддів апеляційного господарського суду не погоджується з доводами відповідача щодо того, що судом першої інстанції було розглянуто справу без участі відповідача, позбавивши останнього права на надання відзиву на позов та доказів, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.
Ухвалою від 01.06.2010 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.07.2010р. Дану ухвалу було отримано особисто відповідачем ОСОБА_1 14.06.2010р., що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням.
Ухвалою від 05.07.2010 розгляд справи відкладено на 26.07.2010р. в зв'язку з неявкою представника відповідача.
Ухвалою від 26.07.2010 розгляд справи відкладався на 11.08.2010р. в зв'язку з неявкою представника відповідача.
11.08.2010р. відповідач повідомлений належним чином, представника в судові засідання не направив, письмового відзиву на позовну заяву не надав.
Згідно ст. 75 ГПК України спір розглядається за наявними в матеріалах справи документами та в судовому засіданні 11.08.2010, за згодою позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Крім того, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним господарським судом доводи відповідача про стягнення державного мита у більшому розмірі, ніж встановлено Декретом КМУ «Про державне мито», з наступних підстав.
Так, дійсно відповідно до п.п а п. 2 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів справляється мито у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пп. в п. 2 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів, що подаються до господарських судів справляється мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду із вимогою про розірвання договору фінансового лізингу, за яку сплачено державне мито у розмірі 85 грн., а також з вимогами майнового характеру про зобов'язання повернути напівпричіп автовоз 7310.025, шасі (рама) НОМЕР_3, рік виготовлення 2008, колір синій, який було зареєстровано та надано йому д.н. НОМЕР_1, вартістю 57 537,90 грн. та стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами та пені у розмірі 52 865,74 грн., а всього на суму 110403,64 грн., за які сплачено державне мито у розмірі 1 104,03 грн.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права не може бути прийнято судом до уваги, оскільки відповідачем не підтверджено жодної норми (статті), яка була порушена Господарським судом міста Києва під час розгляду даної справи.
Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, з викладених у ній підстав, відсутні.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на відповідача (апелянта).
Разом з тим, відповідно до пп. г п. 2 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» із апеляційних скарг на рішення, що подаються до господарських судів справляється мито у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в своїй апеляційній скарзі оскаржує рішення Господарського суду м. Києва в повному обсязі, а тому при подачі апеляційної скарги відповідачем повинно бути сплачено державне мито у розмірі 594,51 грн.
Разом з тим, відповідно до квитанції №3/10234 від 02.09.2010 року, наданої до апеляційної скарги, відповідачем було сплачено лише 265,00 грн., а тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про стягнення з відповідача недоплаченої суми державного мита у розмірі 329,51 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у справі №45/137 - без змін.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (04070, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2, з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь держави 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 51 коп. - витрат по оплаті державного мита.
3. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
2. Матеріали справи №45/137 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
10.11.10 (відправлено)