01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.11.2010 № 23/335
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Радченко Ю.О. - дов. №295 від 01.10.2010р;
відповідача: Дацюк І.І - дов. №128 від 12.05.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "ЖЕО-105" Голосіївської районної в м. Києві ради
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2010
у справі № 23/335 ( .....)
за позовом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Комунальне підприємство "ЖЕО-105" Голосіївської районної в м. Києві ради
про стягнення 474056,83 грн.
Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства “ЖЕО-105”Голосіївської районної у м. Києві ради заборгованості за договором №06443/2-01 від 14.03.2006 року на суму 474 056,83 грн. (у тому числі 447 800,71 грн. основного боргу; 13 462,50 грн. пені; 10 823,50 грн. інфляційних втрат та 1 970,12 грн. трьох процентів річних).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі №23/335 позовні вимоги було задоволено частково, а саме стягнуто з комунального підприємства “ЖЕО-105”Голосіївської районної у м. Києві ради (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2, ідентифікаційний код 26385486) на користь відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 447 800,71 грн. (чотириста сорок сім тисяч вісімсот гривень 71 копійку) основного боргу; 6 731,25 грн. (шість тисяч сімсот тридцять одну гривню 25 копійок) пені; 1 970,12 грн. (одну тисячу дев'ятсот сімдесят гривень 12 копійок) трьох процентів річних; 10 823,50 грн. (десять тисяч вісімсот двадцять три гривні 50 копійок) інфляційних втрат; 4 673,25 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят три гривні 25 копійок) державного мита та 232,64 грн. (двісті тридцять дві гривні 64 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення наступним чином: до 31 жовтня 2010 року - 39 352,62 грн.; до 30 листопада 2010 року - 39 352,62 грн.; до 31 грудня 2010 року - 39 352,62 грн.; до 31 січня 2011 року - 39 352,62 грн.; до 28 лютого 2011 року - 39 352,62 грн.; до 31 березня 2011 року - 39 352,62 грн.; до 30 квітня 2011 року - 39 352,62 грн.; до 31 травня 2011 року - 39 352,62 грн.; до 30 червня 2011 року - 39 352,62 грн.; до 31 липня 2011 року - 39 352,62 грн.; до 31 серпня 2011 року - 39 352,62 грн.; до 30 вересня 2011 року - 39 352,65 грн.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначав про порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просив Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі №23/335 скасувати та розглянути справу всебічно з залученням в якості третьої особи КП «ГІОЦ» КМДА та прийняти нове об'єктивне та правомірне рішення.
Свою апеляційну скаргу відповідач обґрунтовував тим, що судом першої інстанції не було залучено в якості третьої особи КП «ГІОЦ» та не встановлено кількість коштів, які були перераховані позивачу по справі за спірний період.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано доводи відповідача щодо неможливості нарахування пені та необхідності застосування до спірних правовідносин ст.. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».
Також, відповідач вважає що місцевим господарським судом будо винесено рішення з порушенням вимог ст.ст. 4-3, 43 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. задоволено клопотання відповідача про відновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.11.2010р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, надав суду усні пояснення по суті спору, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.11.2010р. надав суду усні пояснення, в яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених в ній підстав, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №23/335 від 07.09.2010р., та розглянути справу всебічно з залученням в якості третьої особи КП «ГІОЦ» КМДА та прийняти нове об'єктивне та правомірне рішення.
Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи КП «ГІОЦ» КМДА, оскільки винесене рішення з господарського спору не впливає на їх права та обов'язки.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний Господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі
Так, між позивачем та відповідачем було укладено договір №06443/2-01 від 14.03.2006 року на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.
Відповідно до пункту 1.1 договору №06443/2-01 від 14.03.2006 року, позивач зобов'язався забезпечувати постачання питної води, приймати каналізаційні стоки через приєднані мережі, а відповідач - здійснювати своєчасну оплату за надані послуги на умовах, визначених договором.
Місцевим господарським судом встановлено, що 25.10.2006 року укладено додаткову угоду до договору №06443/2-01 від 14.03.2006 року про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої.
Договір №06443/2-01 від 14.03.2006 року доповнено пунктом 5.13 та 5.14, відповідно до яких порядок визнання обсягів поставленої питної води, використаної для приготування гарячої, визначається додатком до даної угоди, яка є її невід'ємною частиною.
З метою забезпечення якісного обліку питної води, використаної для приготування гарячої та відповідної кількості стоків, відповідач один раз на квартал зобов'язаний надати завірену належним чином повну і достовірну інформацію щодо кількості мешканців кожного окремого будинку, який приєднаний до мереж водопостачання та водовідведення і яким він користується на праві власності, оперативної власності, оперативного управління або який знаходиться у його оперативному управлінні.
Відповідно до пункту 3.1 договору №06443/2-01 від 14.03.2006 року кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками позивача та відповідача.
Відповідно до пункту 2.2.2 договору №06443/2-01 від 14.03.2006 року відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у десятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. У разі неотримання поточного щомісячного документу, відповідач здійснює оплату за надані послуги не пізніше п'ятого числа наступного місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.12.2009 року по 01.05.2010 року відповідачу було надано послуг на суму 1 078 926,25 гривень, відповідач несвоєчасно розраховувався за надані послуги та допустив виникнення заборгованості у розмірі 447 800,71 гривень., що підтверджується актами зняття показань з приладів обліку, розшифровками рахунків абонента.
Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково зазначивши про їх обґрунтованість та підтвердженість належними доказами. За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 447 800,71 грн. боргу, 6 731,25 грн. пені, 1 970,12 грн. трьох процентів річних, 10 823,50 грн. інфляційних витрат, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.. 530 Цивільного кодексу України, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило щомісячно представником постачальника спільно з абонентом. Врахувавши, що позивачем протягом спірного періоду надавались Підприємству послуги з водопостачання та водовідведення, суд при визначенні обсягу та вартості наданих послуг виходив з даних, наведених у розрахунках позивача.
Також, відповідач вважає, що об'єм послуг з водопостачання та водовідведення та вартість зазначених послуг в конкретний період часу повинні бути доведені допустимими засобами доказування, платіжні вимоги-доручення не можуть бути допустимим доказом об'єму наданих послуг та їх вартості.
Однак, дані доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним господарським судом та спростовуються матеріалами справи, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2.1.6 договору №06443/2-01 від 14.03.2006 року відповідач зобов'язаний щоквартально, не пізніше 10-го числа, наступного за звітним кварталом місяця направити до позивача повноважного представника з письмовою інформацією, щодо об'єму спожитих ним послуг за останні три місяці, для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту. У разі невиконання даної умови договору, облік спожитих послуг за відповідний період приймається відповідачем за даними позивача, перерахунки за вказаний період не проводяться.
Пунктом 2.2.4 договору №06443/2-01 від 14.03.2006 року передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи, письмово повідомити про це відповідача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважатиметься безпідставною.
Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів звернення до позивача щодо невідповідності нарахувань за надані послуги, актів звірки між сторонами на виконання пункту 2.1.6 договору №06443/2-01 від 14.03.2006 року, а посилання на не те, що платіжні вимоги-доручення не можуть бути допустимим доказом об'єму наданих послуг та їх вартості є необґрунтованим, безпідставним.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 447 800,71 гривень.
Крім того, колегією суддів апеляційного господарського суду не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не враховано доводи відповідача щодо неможливості нарахування пені та необхідності застосування до спірних правовідносин ст.. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», оскільки відповідно до ст.. 1 ЗУ «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги.
Таким чином, договори про реструктуризацію заборгованості укладаються між лише громадянами та підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ст.. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4.2 договору №06443/2-01 від 14.03.2006 року у разі порушення строків оплати за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем невірно визначено період нарахувань пені, оскільки згідно із умовами договору право на нарахування пені у позивача виникло з 6 числа місяця наступного за розрахунковим місяця.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Місцевий господарський суд правомірно задовольнив клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, зважаючи на значну заборгованість населення щодо оплати житлово-комунальних послуг, та до стягнення підлягає 6 731,25 грн. пені.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Також, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо того, що розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем, однак суду не надано права виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому позивачем.
У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права не може бути прийнято судом до уваги, оскільки відповідачем не підтверджено жодної норми (статті), яка була порушена Господарським судом міста Києва під час розгляду даної справи.
Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, з викладених у ній підстав, відсутні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано частково задоволено клопотання про розстрочку виконання рішення суду у відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу та враховуючи тарифну ситуацію у житлово-комунальних послугах у м. Києві, зважаючи на важке фінансове становище та специфіку роботи розстрочене виконання рішення суду на один рік.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на відповідача (апелянта).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „ЖЕО-105” Голосіївської районної у м. Києві ради залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі №23/335 - без змін.
2. Матеріали справи №23/335 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
10.11.10 (відправлено)