01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.11.2010 № 42/124
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явилися;
відповідача: Ніколаєнко В.В. - дов. №1875 від 07.06.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2010
у справі № 42/124 ( .....)
за позовом ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"
про стягнення заборгованності 2746892,05грн.
У березні 2010 року Закрите акціонерне товариство “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль” звернулося в суд з позовом про стягнення боргу 2 746 892 грн. 05 коп.
На підставі ст. 25 ГПК України судом проведено заміну позивача його правонаступником Закритим акціонерним товариством “Екостандарт”.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі №42/124 позовні вимоги було задоволено частково, а саме стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” (02094, м. Київ, пр-т Гагаріна, 14-А, код 32772152) на користь Закритого акціонерного товариства “Екостандарт” (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код 21661022) 1602653,10 грн. боргу, 14877,77 грн. витрат по оплаті державного мита, 137,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначав про порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просив Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі №42/124 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою апеляційну скаргу відповідач обґрунтовував тим, що судом першої інстанції не було враховано того, що проведені позивачем нарахування на теплову енергію, оплату спожитої теплової енергії не відповідають встановленим тарифам, оскільки розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» №1333 від 31.08.2009р., яке було застосовано позивачем при проведенні розрахунку, є предметом розгляду адміністративної справи Шевченківським районним судом м. Києва.
Також, як зазначено в апеляційним скарзі, відповідач звертався до місцевого господарського суду з клопотання про зупинення провадження по справі, в задоволенні якого було відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.11.2010р.
03.11.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Шевченківським районним судом м. Києві по справі №2а-851/10, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що дане рішення вплине на рішення Київського апеляційного господарського суду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином, про поважність не з'явлення в судове засідання, суд не повідомили, будь-яких клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.11.2010р. надав суду усні пояснення, в яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених в ній підстав, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №42/124 від 07.09.2010р., та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, як немотивоване, та відповідачем не доведено неможливості розгляду даної справи до вирішення справи, що розглядається Шевченківським районним судом м. Києва.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний Господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі
Так, 1 серпня 2004 р. між позивачем як правонаступником Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” та відповідачем укладено договір № 420002 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.
За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення, гарячого водопостачання до належних відповідачу будинків згідно переліку до договору в обсязі 81766,3 Гкал/рік, а останній - оплачувати спожиту теплову енергію не пізніше 28 числа поточного місяця.
Строк дії договору відповідно до п. 10.1 договору встановлений з 1 серпня 2004 до 1 серпня 2005 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить іншій стороні протилежне. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення. Доказів припинення договору в установленому порядку місцевому господарському суду не надано.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач надав місцевому господарському суду розрахунки проведені відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі особової картки (табуляграми) споживання теплової енергії, акти приймання-передачі товарної продукції за грудень 2009 лютий 2010 років.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на невідповідність проведених позивачем нарахувань встановленим тарифам на теплову енергію, оплату спожитої теплової енергії.
Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково зазначивши про їх обґрунтованість та підтвердженість належними доказами. За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 602 653,10 грн. боргу, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
В процесі судового розгляду було встановлено, що факт споживання відповідачем протягом грудня 2009 лютого 2010 років 22803,8667 Гкал теплової енергії вартістю 2746892,05 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі особової картки (табуляграми) споживання теплової енергії, актом приймання-передачі товарної продукції за грудень 2009 лютий 2010 років.
Разом з тим, Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, с приводу того що, за одержану в грудні 2009-лютому 2010 років теплову енергію відповідач сплатив 1144238,95 грн. (390792,96 +377585,66+375860,33), що підтверджується матеріалами справи, а саме листом КП “Головний інформаційно-обчислювальний центр” № 344-185 від 16 квітня 2010 р., актами звірки розрахунків між відповідачем та органами, що здійснюють в установленому порядку відшкодування вартості наданих населенню пільг і субсидій, дані яких узгоджуються зі складеними позивачем актами звіряння розрахунків за спірним договором станом на 1 березня 2010 р.
Доводи позивача під час розгляду справи судом першої інстанції щодо того, що зазначені кошти ним були зараховані в рахунок оплати теплової енергії, одержаної у попередній період, місцевий господарський суд обґрунтовано оцінив критично, оскільки кошти, які одержані позивачем внаслідок розщеплення оплат мешканців належних відповідачу будинків за житлово-комунальні послуги опалення та гарячого водопостачання, а також суми відшкодування наданих пільг і субсидій є поточними оплатами за надані послуги.
Доказів належної оплати за договором, у т.ч. в розмірі більшому, ніж вказано в акті звіряння розрахунків, суду не надано.
Відповідно до ст.. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доводи відповідача щодо того, що проведені позивачем нарахування на теплову енергію, оплату спожитої теплової енергії не відповідають встановленим тарифам не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним господарським судом, є необґрунтованими, оскільки на час проведення розрахунків позивачем Шевченківським районним судом м. Києва не винесено рішення по справі №2а-851/10, в якій оскаржується розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» №1333 від 31.08.2009р., а розрахунки вартості послуг за договором проведені позивачем у відповідно до вимог чинного законодавства.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права не може бути прийнято судом до уваги, оскільки відповідачем не підтверджено жодної норми (статті), яка була порушена Господарським судом міста Києва під час розгляду даної справи.
Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, з викладених у ній підстав, відсутні.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на відповідача (апелянта).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі №42/124 - без змін.
2. Матеріали справи №42/124 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
10.11.10 (відправлено)