01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 26/168
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Якимчук М.М. дов. б/н від 09.08.2010 року
від відповідача: ОСОБА_2 дов. №1453 від 14.07.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Мабо Сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.07.2010
у справі № 26/168 ( .....)
за позовом ТОВ "Мабо Сервіс"
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
про визнання договору недійсним та стягнення 4 000,00 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “МАБО СЕРВІС” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору про надання послуг № 09/10/08 від 09.10.2008 року недійсним та стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів в сумі 4 000,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що спірний договір був підписаний не уповноваженою особою, а саме ОСОБА_4, який 05.02.2008 р. був прийнятий на посаду головного бухгалтера ТОВ “ МАБО СЕРВІС ”. Натомість, згідно статутних документів товариства з обмеженою відповідальністю “МАБО СЕРВІС” здійснювати представництво інтересів останнього без довіреності має право лише директор- Білий Олександр Борисович. Крім того позивач вказує на те, що відповідачем не були надані послуги передбачені договором № 09/10/08 від 09.10.2008 р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 р. у справі №26/168 в позові відмовлено.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач, згідно умов оспорюваного договору підписав акт здачі -прийняття робіт(послуг) від 10.10.2008 р. на суму 4 000, 00 грн., що є доказом схвалення сторонами правочину.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 р. у справі №26/168 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що згідно статутних документів Позивача здійснювати представництво інтересів Позивача без довіреності має право лише директор - Білий Олександр Борисович. Довіреність або інший документ, що посвідчує належні повноваження представника на ім'я ОСОБА_4, що підписав вказаний договір, від імені ТОВ „МАБО СЕРВІС" не видавався. Отже акт здачі -прийняття робіт(послуг) від 10.10.2008 р. на суму 4 000, 00 грн. був підписаний не Позивачем (ТОВ „МАБО СЕРВІС"). Таким чином, договір про надання послуг № 09/10/08 від 09.10.2008 року був підписаний не уповноваженою особою.
Крім того, апелянт посилається на вирок Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 1-55/10 від 06.09.2010 року яким ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2010 року.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 13.10.2010 року було оголошено перерву до 20.10.2010 року.
12.10.2009 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про залучення до матеріалів справи вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 06.09.2010 року у справі №1-55/10 по обвинуваченню ОСОБА_4
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 року у справі №26/168 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 року у справі №26/168.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення першої інстанції з наступних підстав:
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 06.09.2010 року у справі №1-55/10 встановлено, що 09.10.2008 р. між ОСОБА_4 який діяв від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Мабо-Сервіс” та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (відповідачем ) був укладений договір про надання послуг № 09/10/08.
Відповідно до предмету договору виконавець ( відповідач ) зобов'язався надавати замовнику консультаційно -інформаційні послуги з питань оцінки рухомого і нерухомого майна в обсязі та на умовах передбачених даним договором, а замовник ( відповідач ) зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх.
Згідно п. 5.1 вказаного договору, загальна ціна договору складає 4 000, 00 грн.
Оплата послуг здійснюється протягом 3 -х робочих днів з моменту підписання договору.( п. 5.2 договору ).
На виконання вказаного договору ОСОБА_4, перебуваючи на посаді головного бухгалтера, являючись службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, за допомогою системи “ Клієнт -Банк ” без відома директора підприємства здійснив перерахування коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Мабо-Сервіс” на ім'я фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 в сумі 4 000, 00 грн.
Відповідно до наказу № 05/02-1 від 05.02.2008 року ОСОБА_4 був призначений на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю “Мабо-Сервіс”.
Відповідно до наказу №2 від 25.05.2009 року ОСОБА_4 було звільнено з посади головного бухгалтера ТОВ “Мабо-Сервіс”.
Відповідно до функціональних обов'язків головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю “Мабо-Сервіс”, згідно статуту товариства на ОСОБА_4 було покладено наступні обов'язки, а саме:
- самостійно і в повному обсязі вести облік необоротних активів, запасів, коштів, розрахунків та інших активів, власного капіталу та зобов'язань, доходів та витрат за прийнятою на підприємстві формою бухгалтерського обліку з додержанням єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей діяльності підприємства й технології оброблення даних;
- забезпечує повне та достовірне відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку;
- за погодженням з власником (керівником) підприємства та керівником підрозділу бухгалтерського обліку, подає в банківські установи документи для перерахування коштів згідно з визначеними податками й платежами, а також для розрахунків з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань. Бере участь у проведенні інвентаризації активів і зобов'язань, оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням витрат під нестачі, крадіжки й псування активів підприємства, у перевірках стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства;
- готує дані для включення їх до фінансової звітності, здійснює складання окремих її форм, а також форм іншої періодичної звітності, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку;
- забезпечує підготовку оброблених документів, реєстрів і звітності для зберігання їх протягом установленого терміну.
Бере участь у підготовці пропозицій щодо:
- внесення змін до обраної облікової політики, удосконалення внутрішнього (управлінського) обліку та правил документообігу;
- розроблення додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності й контролю господарських операцій;
- забезпечення збереження майна, раціонального та ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, залучення кредитів та їх погашення,
- регулювання діяльності підприємства та інших питань, пов'язаних з інформацією про фінансове становище підприємства та результати його діяльності.
Постійно знайомиться та вивчає нові нормативно-методичні та довідкові документи з питань організації та ведення бухгалтерського обліку та вносить пропозиції щодо їх впровадження на підприємстві.
Виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.
Також вироком встановлено, що для приховування скоєного злочину ОСОБА_4, користуючись доступом до печатки ТОВ “Мабо-Сервіс” підписав від імені ТОВ “Мабо-Сервіс” акт виконаних робіт від 10.10.2008 року. З підприємцем ОСОБА_3 у ТОВ “Мабо-Сервіс” ніяких переговорів та домовленостей про надання послуг не було і вказані у акті прийому-передачі послуги не отримувало.
ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України і призначено йому покарання у виді 4(чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю строком на 2(два) роки та зі штрафом у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування основного призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом ( п. 7 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, надалі -Постанова ВСУ).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи № 26/168, органом юридичної особи позивача (ТОВ “МАБО СЕРВІС”), уповноваженим набувати цивільних прав і обов'язків у договірних відносинах, є директор.
Відповідно до Статуту “МАБО СЕРВІС” директор без довіреності діє від імені товариства. Право підпису документів від імені товариства мають директор, особи, уповноважені директором на підставі довіреності, особи, уповноважені зборами учасників (розділ 8 п. 8.5 Статуту).
Відомості про прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).
Цей Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців створено з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості з Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців директором ТОВ “МАБО СЕРВІС” є Білий Олександр Борисович.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно ст. 224 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Договір про надання послуг №09/10/08 від 09.10.2008 року від імені ТОВ “МАБО СЕРВІС” підписано головним бухгалтером товариства ОСОБА_4, а не директором, тобто з перевищенням повноважень, оскільки статутом та функціональними обов'язками не передбачені права даної особи підписувати господарські та інші договори за керівника (директора) товариства, та матеріали справи не містять довіреності виданої директором ТОВ “МАБО СЕРВІС” Білим Олександром Борисовичем на ім'я ОСОБА_4 на право укладення договору про надання послуг №09/10/08 від 09.10.2008 року від імені товариства та підписання акту прийому-передачі робіт (послуг) від 10.10.2008 року.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Колегією суддів апеляційної інстанції критично оцінюється висновок суду першої інстанції щодо подальшого схвалення спірного правочину у відповідності до вимог ст. 241 ЦК України, і факту надання послуг та приймання їх замовником, що ніби то підтверджується актом наданих послуг або актом прийому передачі від 10.10.2008 року з огляду на наступне.
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 06.09.2010 року у справі №1-55/10 було встановлено, що ОСОБА_4 будучи службовою особою та усвідомлюючи покладену на нього відповідальність, перебуваючи на посаді головною бухгалтера, виконуючи свої службові обов'язки мав доступ до печатки ТОВ «Мабо-Сервіс”, підписав від імені ТОВ “Мабо-Сервіс” акт виконаних робіт.
Перерахування по банківських послугах з ТОВ “Мабо-Сервіс” здійснювались через електронну програму «Клієнт Банк». У ОСОБА_4 був доступ та службові повноваження для використання програми «Клієнт Банк» і він мав можливість перераховувати кошти з ТОВ «Мабо-Сервіс» за погодженням директора Білого О.Б.
Для того щоб підписати платіжний документ в програмі «Клієнт Банк» потрібно було поставити два електронних підписи від імені директора та головного бухгалтера ТОВ «Мабо-Сервіс». Для цього потрібно було знати відповідний пароль доступу для кожного підпису. Так, як програмне забезпечення «Клієнт Банк» постійно оновлювалось, то директор Білий О.Б. не мав можливості стежити за якісним встановленням вказаної програми і тому контролювати функціонування банківської програми «Клієнт Банк» було доручено головному бухгалтеру ОСОБА_4
В другій половині місяця травня 2009 року до фізичної особи звернувся директор ТОВ «Мабо-Сервіс» Білий О.Б. з проханням роз'яснити йому, чому було перераховано 91000 гривень на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, згідно оригінальних банківських виписок, які директор самостійно взяв у «ВТБ Банк». Після перевірки було з'ясовано, що банківські виписки якими завідував ОСОБА_4 відрізнялись від оригінальних виписок, які отримав наручно директор Білий О.Б. Підробленні виписки не мали відміток банку та не містили інформації про перерахунок коштів на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ОСОБА_4 здійснив перерахунок цих коштів без відома директора, як оплата послуг, які ніколи не надавались підприємцем ОСОБА_3 ТОВ “Мабо-Сервіс”.
Отже, суд першої інстанції, відмовляючи в позові, прийшов до юридично помилкового висновку щодо наступного схвалення спірної угоди позивачем.
Враховуючи вищевикладене, Договір про надання послуг №09/10/08 від 09.10.2008 року укладений ОСОБА_4 від імені ТОВ «Мабо-Сервіс” та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 є недійсним за ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За недійсним правочином кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а якщо це неможливо, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість одержаного за цінами на момент відшкодування. Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.
В науці та судовій практиці застосування таких наслідків іменується двосторонньою реституцією.
Однак недійсний правочин може виконати лише одна з сторін. У такому випадку логічно, що друга сторона має повернути все одержане стороні, що виконала правочин. Такі правові наслідки одержали назву односторонньої реституції. Можливість застосування реституції випливає з тексту ч. 1 ст. 216 ЦК.
Реституція - поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоду, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.
Як вже зазначалось вище, 09.10.2008 р. ОСОБА_4 за допомогою програми “Клієнт -Банк ” на рахунок відповідача були перераховані кошти в сумі 4 000, 00 грн.
Оскільки грошові кошти були переховані ОСОБА_4 на виконання умов договору про надання послуг № 09/10/08 від 0910.2008 року який є недійсним, грошові кошти в сумі 4000,00грн. підлягають поверненню позивачу.
За таких обставин, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача коштів в розмірі 4000,00грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги позивача з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 93,50грн.(42,50 грн. + 51 грн.)
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МАБО СЕРВІС” задовольнити повністю.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 року у справі №26/168 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким:
1) Позов задовольнити повністю.
2) Визнати недійсним договір про надання послуг № 09/10/08 від 09.10.2008 року, укладений ОСОБА_4 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “МАБО СЕРВІС” (03118, м. Київ, вул. Кустанайська, 2, код ЄДРПОУ 35430895) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (02094 АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ “Форум” м. Київ, МФО 322948, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
3) Стягнути з Фізичної особи - підприємець ОСОБА_3 (02094 АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ “Форум” м. Київ, МФО 322948, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАБО СЕРВІС” (03118, м. Київ, вул. Кустанайська, 2, код ЄДРПОУ 35430895) грошові кошти у сумі 4000грн. (чотири тисячі грн.) 00коп., 187 грн. державного мита за подання позовної заяви та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 93,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги
Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи №26/168 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді