01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.11.2010 № 06/1244
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Халабузарь В.В. - представник, дов. № 25 від 26.01.2010;
Андріюк Д.В. - представник, дов. № 94 від 11.10.2010;
від відповідача - ОСОБА_3 - представник, дов. № 1942 від 06.04.2010;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2010
у справі № 06/1244 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
про стягнення 80 172,00 грн.
На підставі ст.ст. 77,99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 розгляд апеляційної скарги у справі № 06/1244 відкладено на 02.11.2010.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.08.2010 у справі № 06/1244 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 73 000,00 грн. боргу, 1 387,00 грн. інфляційних, 4 840,00 грн. пені, 726,00 грн. 3% річних, 799,53 грн. витрат по сплаті державного мита, 235,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог в сумі 219,00 грн. інфляційних відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що як встановлено судом, постачання товару здійснено за договором поставки № 22/10/09 від 22.10.2009 по видатковій накладній № КВВ-0/14/003 від 14.01.2010 згідно із рахунком-фактурою № КВВ-01/13/004 від 13.01.2010 за довіреністю № 205893 від 13.01.2010; відповідач свої зобов'язання по договору належним чином не виконав, оплату отриманого товару провів частково, в сумі 6 237,71 грн.; суд не погоджується з розрахунком позивача при нарахуванні інфляційних, які, за розрахунком суду, становлять 1 387,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2010 у справі № 06/1244 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник вказує на те, що судом було розцінено поставку товару, здійснену позивачем в позадоговірному порядку по видатковій накладній № КВВ-01/14/003 від 14.01.2010, як таку, що здійснена по договору поставки № 22/10/09 від 22.10.2009, хоча в зазначеній накладній в якості підстави здійснення передачі товару вказано договір від іншої дати. Не зважаючи на вказані обставини здійснення поставки, в порушення ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом було проігноровано відсутність терміну оплати відповідного товару та застосовано до поставки по накладній № КВВ-01/14/003 від 14.01.2010 всі умови та положення договору від 22.10.2009.
Заявник вважає, що оскільки поставка по вказаній товарній накладній відбулась в позадоговірному порядку та без визначення умов оплати відповідного товару, то станом на момент звернення позивача до суду обов'язок здійснення відповідної оплати у нього ще не настав, що в свою чергу свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для стягнення будь-яких грошових сум в судовому порядку.
Як стверджує заявник апеляційної скарги, претензія № 260 від 12.05.2010 на його адресу не надходила, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів її отримання.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2010 у справі № 06/1244 справедливим, об'єктивним, обґрунтованим та таким, що повністю відповідає чинному законодавству.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Позивач подав до Господарського суду Черкаської області позовну заяву про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції, неустойки у вигляді штрафу (п. 5.2 ст. 5 договору № 22/10/09) та трьох процентів річних, усього 80 172,00 грн. та судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, 22.10.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 22/10/09, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором постачальник, зобов'язується передати (поставити) на умовах даного договору будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі (надалі - товар) у власність відповідача, за договором покупця, а відповідач зобов'язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.3 договору № 22/10/09 вартість прийнятого відповідачем товару визначається в оформлених (в т.ч. підписаних сторонами) накладних.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № КВВ-01/13/004 від 13.01.2010.
Факт виконання позивачем умов договору № 22/10/09 підтверджується видатковою накладною № КВВ-01/14/003 від 14.01.2010, відповідно до якої позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму у розмірі 79 237,71 грн.
Згідно із п. 4.2 договору № 22/10/09 відповідач зобов'язується оплачувати товар протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від позивача.
Однак, відповідач, всупереч умовам договору № 22/10/09, здійснив часткову оплату отриманого від позивача товару, у зв'язку із чим у відповідача залишилась заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 73 000,00 грн., що відображено у акті звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 20.08.2010.
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано наявність заборгованості перед позивачем за договором № 22/10/09 саме у розмірі 73 000,00 грн.
Крім того, позивачем була надіслана відповідачу претензія за № 260 від 12.05.2010 з вимогою сплатити заборгованість.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем свого зобов'язання щодо належної оплати поставленого позивачем товару згідно із договором № 22/10/09 та відповідно до видаткової накладної № КВВ-01/14/003 від 14.01.2010.
Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 73 000,00 грн. заборгованості, є такою, що відповідає вимогам ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 629 ЦК України та підтверджена матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 5.2 договору № 22/10/09 сторонами передбачено, що у випадку порушення терміну (строку) оплати товару, відповідач сплачує на користь позивача неустойку у вигляді штрафу у розмірі 1% від неоплаченої в строк вартості товару за кожен день прострочення до дати повної оплати товару.
Як вбачається із позовної заяви та розрахунку, позивачем нараховано неустойку відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" від 22.11.1996 № 543/96.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та перевіривши розрахунок, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 387,00 грн., 3 % річних в сумі 726,00 грн., 4 840,00 грн. пені.
Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Позивачем у довідці № 440 від 09.08.2010 повідомлено суду, що поставка товарів згідно із видатковою накладною № КВВ-01/14/003 від 14.01.2010 та рахунком-фактурою № КВВ-01/13/004 від 13.01.2010 на користь відповідача здійснювалась відповідно до умов договору поставки № 22/10/09 від 22.10.2009, а посилання у видатковій накладній № КВВ-01/14/003 на договір № 22/10/09 від 13.01.2010, є помилковим.
Згідно з п.п. 8.1, 8.2 договору № 22/10/09 від 22.10.2009 даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та є укладеним терміном на один календарний рік.
Доказів існування договору № 22/10/09 від 13.01.2010 відповідачем не надано.
Твердження відповідача про неотримання претензії № 260 від 12.05.2010 не відповідає дійсності, оскільки у матеріалах справи наявні копії фіскального чека № 9834 від 19.05.2010 та повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованого) за № 755458, що свідчить про надсилання позивачем зазначеної претензії та отримання її відповідачем 25.05.2010.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2010 у справі № 06/1244 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Справу № 06/1244 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді
10.11.10 (відправлено)