01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.11.2010 № 32/10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури: Кулеба М.В. - дов. №4794 від 03.09.2010р.;
від позивача-1: Ковальчук Н.Г. - дов. б/н від 22.09.2010р.;
від позивача-2: Іванченко О.В. - дов. №07-07/2697 від 27.09.2010р.;
від відповідача: Кулинич В.П. - дов. б/н від 08.07.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника прокурора Голосіївського району м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2010
у справі № 32/10 ( .....)
за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м.Києва
в інтересах держави в особі:
1) Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
2) Державної екологічної інспекції в місті Києві
до ВАТ "Київпорядкомплект"
про стягнення 17947479,40 грн.
Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - позивач-1), Державної екологічної інспекції в місті Києві (далі - позивач-2) з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Київпорядкомплект» (далі - відповідач) 17 947 479,40 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення відповідачем природоохоронного законодавства.
Позивачі повністю підтримали позовні вимоги, зазначивши про те, що порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, зокрема, засмічення земельних ділянок, були виявлені за результатами проведення планової перевірки відповідача згідно з ч.ч.1, 4 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Звернення з позовом до суду було зумовлено тим, що відповідач відмовився підписати акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, не з'явився за викликом позивача-2 для надання пояснень відносно виявлених в ході перевірки правопорушень, будь-яких дій для відшкодування шкоди не вчинив.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про те, що прокурор та позивачі не довели наявності причинно-наслідкового зв'язку між наявністю відходів на земельних ділянках відповідача та забрудненням навколишнього середовища. Складений позивачем-2 акт перевірки містить лише перелік земельних ділянок різної площі, але докази на підтвердження того, що ці ділянки знаходяться на території відповідача, в акті перевірки відсутні. Окрім того, відповідач наголошував на тому, що вимірювання шару відходів було здійснене з порушенням вимог законодавства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2010р. у справі №32/10 в позові було відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог. При цьому, свої висновки місцевий господарський суд обґрунтовував наступним:
- при складанні Акту перевірки позивачем-2 були допущені істотні порушення вимог чинного законодавства, оскільки в Акті перевірки відсутні підписи чи будь-які застереження уповноважених представників відповідача, в присутності яких проводилася перевірка, та запис працівників позивача-2 про відмову представників відповідача підписати Акт перевірки, у зв'язку з чим Акт не може бути визнаний належним та допустимим доказом в даній справі;
- при складанні розрахунку шкоди позивачем-2 були допущені грубі порушення, а саме: не визначено дати проведення розрахунку, застосовано коефіцієнт еколого-господарського призначення земель без одержання необхідної довідки у компетентного органу щодо дійсного еколого-господарського призначення ділянок; невірно розраховано розмір завданої шкоди; не вказано відомості щодо способу та засобів вимірювання глибини шару засмічення землі. Допущені порушення зумовили неможливість визначення точного, обґрунтованого та достовірного розміру шкоди, завданої засміченням земель;
- позовні вимоги прокурора в частині стягнення суми завданої відповідачем шкоди саме на користь позивачів є необґрунтованими.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення Господарського суду міста від 28.05.2010р. у справі №32/10 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути 17 947 479,40 грн. завданої державі шкоди на рахунок Державного бюджету №31517921700001, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт наголошував на наступному:
- висновок суду про невідповідність Акту перевірки вимогам діючого законодавства щодо порядку його оформлення є безпідставним, оскільки Акт перевірки складався позивачем-2 у відповідності до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Мінприроди України №464 від 10.09.2008р.;
- в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд посилався на відсутність в розрахунку шкоди, завданої відповідачем державі, дати його складання, тоді як згідно з п.5.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Мінприроди України №171 від 27.10.1997р., розмір завданої шкоди обчислюється уповноваженими особами, що здійснюють контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, протягом 6 місяців з дня виявлення порушення. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про неможливість визначення, чи були дотримані позивачем-2 вимоги щодо шестимісячного строку обчислення розміру шкоди, завданої засміченням. Однак, судом не прийнято до уваги, що позов, до якого було додано відповідний розрахунок шкоди, подано до суду лише через п'ять місяців після проведення перевірки, тобто в межах законодавчо встановленого шестимісячного строку для обчислення розміру завданої шкоди (збитків);
- висновок суду про необґрунтованість вимог про стягнення суми завданої відповідачем шкоди на користь позивача також не відповідає зібраним у справі матеріалам, оскільки в судовому засіданні 28.05.2010р. представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначив про те, що відповідно до п.48 ст. 6, п.7 ст. 47 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» джерелами формування спеціальних фондів місцевих та державного бюджетів у 2010 році є грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, які зараховуються до місцевих бюджетів згідно зі ст. 46 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;
- з урахуванням пояснень позивача-2, суд першої інстанції мав право на підставі п.2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів;
- до матеріалів справи залучені всі необхідні докази, які підтверджують наявність повного складу правопорушення відповідача, що в свою чергу є передумовою для притягнення його до відповідальності за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу;
- поза увагою суду також залишилось те, що відповідачем не було спростовано факту несанкціонованого розміщення відходів на території підприємства та не доведено відсутність у діях відповідача вини в заподіянні шкоди, тоді як в даному випадку, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2010р. апеляційне подання було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2010р.
21.07.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача-1 надійшли письмові пояснення, в яких він підтримував апеляційне подання прокуратури, зазначав про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010р. у справі №32/10 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Лосєва А.М.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача-2, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 06.10.2010р.
В судовому засіданні 06.10.2010р. представник прокуратури підтримав апеляційне подання з викладених у ньому підстав, просив суд подання задовольнити.
В судовому засіданні 06.10.2010р. представник позивача-1 подав додаткові письмові пояснення по справі, в яких наголосив на тому, що місцевий господарський суд не в повному обсязі дослідив матеріали справи, внаслідок чого прийняв необґрунтоване рішення по даній справі.
В судовому засіданні 06.10.2010р. представник позивача-2 підтримав апеляційне подання прокуратури, просив суд подання задовольнити, рішення Господарського суду міста від 28.05.2010р. у справі №32/10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні 06.10.2010р. представник відповідача заперечував проти апеляційного подання прокуратури, просив суд в задоволенні подання відмовити.
В судовому засіданні 06.10.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 13.10.2010р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іваненко Ю.Г., Мартюк А.І.
В судовому засіданні 13.10.2010р. представник відповідача подав письмові заперечення на апеляційне подання прокуратури, в яких зазначав про повне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, необґрунтованість вимог і доводів апеляційного подання та відсутність підстав для скасування судового рішення у даній справі.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача-2, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 27.10.2010р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Новікова М.М., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.
26.10.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли уточнення до апеляційного подання, в яких, з посиланням на зміну реквізитів банківських установ та бюджетного законодавства, прокуратура просила скасувати рішення Господарського суду міста від 28.05.2010р. у справі №32/10 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь держави на спеціальний рахунок місцевого бюджету в установі банку (банк одержувача: Головне Управління державного казначейства в м. Києві, р/р №33115331700002, МФО 820019, одержувач: УДК Голосіївського району м. Києва, код 26077879, код бюджетної класифікації 24062100) 17 947 479,40 грн.
В судовому засіданні 27.10.2010р. представник прокуратури підтримав апеляційне подання з урахуванням уточнень до нього, просив суд подання задовольнити.
В судовому засіданні 27.10.2010р. представник позивача-1 підтримав апеляційне подання з підстав, наведених у письмових поясненнях, які надавались суду апеляційної інстанції, просив суд рішення Господарського суду міста від 28.05.2010р. у справі №32/10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні 27.10.2010р. представник позивача-2 також підтримав апеляційне подання прокуратури, просив суд подання задовольнити, рішення Господарського суду міста від 28.05.2010р. у справі №32/10 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні 27.10.2010р. представник відповідача заперечував проти апеляційного подання прокуратури з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційне подання, просив суд в задоволенні подання відмовити та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 27.10.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 01.11.2010р.
В судовому засіданні 01.11.2010р. представник прокуратури подав письмові пояснення, в яких уточнив вимоги апеляційного подання та просив суд скасувати рішення Господарського суду міста від 28.05.2010р. у справі №32/10, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивачів 17 947 479,40 грн. на рахунок в установі банку (банк одержувача: Головне Управління державного казначейства в м. Києві, р/р №33115331700002, МФО 820019, одержувач: УДК Голосіївського району м. Києва, код 26077879, код бюджетної класифікації 24062100). При цьому, представник прокуратури зазначив, що після зарахування грошових коштів на вказаний вище рахунок державне казначейство розподілить ці кошти між позивачами у відповідності до вимог діючого законодавства.
В судовому засіданні 01.11.2010р. представники позивачів підтримали раніше надані суду пояснення по суті спору, просили суд рішення Господарського суду міста від 28.05.2010р. у справі №32/10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні 01.11.2010р. представник відповідача заперечував проти апеляційного подання прокуратури з підстав, які оголошувались ним у попередніх судових засіданнях, просив суд в задоволенні подання відмовити та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні 01.11.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 03.11.2010р.
В судовому засіданні 03.11.2010р. представники прокуратури, позивача-1 та відповідача підтримали раніше надані пояснення по справі.
Представник позивача-2 у судовому засіданні подав клопотання, в якому просив суд стягнути з відповідача збитки, завдані державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, у сумі 17 347 479,40 грн. на користь позивача-2 з подальшим зобов'язання його перерахувати вказану суму збитків на спеціальний рахунок місцевого бюджету за реквізитами, вказаними позивачем-2 в клопотанні.
Колегія суддів відмовила в задоволенні клопотання представника позивача-2, оскільки вимоги названого клопотання по суті є уточненнями позовних вимог, тоді як згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначення зі змістом позовних вимог (збільшення, зменшення, відмова від позову) допускається лише до прийняття судом рішення у справі.
Розглянувши доводи апеляційного подання, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційного подання, з наступних підстав.
25.06.2008р. позивачем-1 був затверджений план заходів з виконання покладених на позивача-2 завдань на ІІІ квартал 2008р., в п.22 якого передбачено проведення комплексної екологічної перевірки відповідача.
29-31.07.2008р. за результатами проведення планової перевірки відповідача відносно дотримання ним вимог природоохоронного законодавства позивачем-2 був складений Акт (далі -Акт перевірки), згідно з яким позивачем-2 перевірено дотримання відповідачем вимог законодавства з охорони атмосферного повітря, водопостачання та водовідведення, поводження з відходами, охорони земельних ресурсів (том справи - 1, аркуші справи - 32-46).
Зокрема, з приводу охорони земельних ресурсів в Акті перевірки зазначено, що в ході проведення огляду території підприємства на острові Жуків (склад піску) встановлені факти засмічення земель будівельними відходами (залишки бетону, будівельних сумішей, деревини, тари з-під будівельних матеріалів, залишки асфальтового покриття) та твердими побутовими відходами, а саме: 10х15 м, h - 3 м, 6 м х 6 м, h - 2 м (вздовж зрізу води); 3 м х 4 м, h - 1 м; 5 м х 6 м, h - 1 м; 5 м х 5 м, h - 1,2 м, 50 м х 5 м, h - 1,5 м, що є порушенням ст. 35 Закону України «Про охорону земель». Виміри площ засмічення проводились трьохметровою рулеткою з. н. 80 з тавром від 04.2008 (фотоматеріали).
Відносно висновку місцевого господарського суду про невідповідність Акту перевірки вимогам діючого законодавства щодо порядку його оформлення (складання), апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що при складанні вищевказаного Акту перевірки позивач-2 керувався Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008р.
В п.4.15 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства наведено перелік обов'язкових відомостей, які повинні зазначатись в Акті перевірки, а саме: дата та місце складання акта перевірки; тип перевірки; предмет державного нагляду (контролю); номер та дата видачі наказу, на підставі якого проводилася перевірка; прізвище, ініціали, посада державних інспекторів, які проводили перевірку; посади, прізвища та ініціали осіб, які були залучені до перевірки (за наявності); посада, прізвище та ініціали керівника або уповноваженої ним особи суб'єкта господарювання або прізвище фізичної особи - підприємця, що були присутні при перевірці; повне найменування суб'єкта господарювання (об'єкта перевірки) та його місцезнаходження; у разі, якщо ініціатором перевірки є інший орган влади, - номер, дата звернення і найменування відповідного органу; дата початку й закінчення перевірки; інформація про здійснення попередньої перевірки (за наявності); виявлені порушення й недоліки; конкретні природоохоронні заходи, які здійснюються на виконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів; стан виконання виданих раніше приписів щодо усунення виявлених порушень (за наявності); обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені.
Акт від 29-31.07.2008р., складений співробітниками позивача-2 за результатами перевірки відповідача, повністю відповідає вище переліченим вимогам.
Місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначав про те, що в Акті перевірки відсутні як підписи чи будь-які застереження уповноважених представників відповідача, в присутності яких проводилася перевірка, так і запис працівників позивача-2 про відмову представників відповідача підписати Акт перевірки.
Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що Акт перевірки підписаний трьома державними інспекторами, які проводили перевірку. Окрім того, в Акті перевірки (том справи - 1, аркуш справи - 42) зазначено про те, що в перевірці приймав участь директор з виробництва Відкритого акціонерного товариства „Київпорядкомплект” Калина П.І., а голова правління Відкритого акціонерного товариства „Київпорядкомплект” Пекалицький В.О. ознайомлений з Актом та одержав його екземпляр, але підписи Калини П.І. та Пекалицького В.О. відсутні.
Однак на першому аркуші Акту перевірки (том справи - 1, аркуш справи - 32) міститься відмітка (із зазначенням дати, прізвища, посади та підпису), з якої вбачається, що 31.07.2008р. директор з виробництва Відкритого акціонерного товариства „Київпорядкомплект” Калина П.І. отримав для ознайомлення екземпляр Акту перевірки.
Окрім того, судом першої інстанції не було надано належної оцінки тій обставині, що відповідач скористався своїм правом на оскарження Акту перевірки та висновків, викладених у ньому, і звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просив визнати Акт перевірки від 29-31.07.2008р. недійсним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2009р. позовну заяву відповідача було залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України (том справи - 2, аркуш справи - 9).
У відповідності до ч.3 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звертатися до адміністративного суду в загальному порядку.
Натомість, жодних доказів на підтвердження оскарження Ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2009р. в касаційному порядку або повторного звернення до адміністративного суду з позовом про визнання недійсним Акту перевірки від 29-31.07.2008р. відповідач суду не надав.
В ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, як станом на дату прийняття Господарським судом міста Києва оскаржуваного рішення у даній справі, так і на час його перегляду судом апеляційної інстанції Акт перевірки від 29-31.07.2008р. є чинним, у встановленому порядку не був визнаний недійсним та не скасований, а тому може вважатись належним доказом в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України.
Відносно правомірності здійснення розрахунку розміру шкоди, завданої відповідачем, судом було встановлено наступне.
Розрахунок, наведений у позові, виконаний згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 25.04.2007р. (том справи - 1, аркуші справи - 48-49). За розрахунком позивачів загальна сума шкоди, завданої засміченням земель, яка підлягає відшкодуванню відповідачем складає 17 947 479,40 грн.
В своєму рішенні суд першої інстанції зауважив, що на момент складання Акту перевірки, розрахунку, а також на дату прийняття рішення у даній справі чинною є Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №171 від 27.10.1997р., зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007р. (далі - Методика).
Згідно з п.п.1.2, 3.5, 5.1 Методики, вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (куб. м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням. Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
Відносно висновку суду першої інстанції про те, що в Акті перевірки не містяться відомості відносно приладу, за допомогою якого вимірювалась товщина засмічення земель відходами, необхідно зазначити, що згідно з п.4.5 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008р. перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природо-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.
Як вбачається з матеріалів справи, на 10-му аркуші Акту перевірки (том справи - 1, аркуш справи - 41) чітко вказано про здійснення вимірів площ засмічення (в тому числі і товщини шару відходів) представником позивача-2 за допомогою трьохметрової рулетки. Тобто, в Акті перевірки зазначено технічний прилад, за допомогою якого здійснювались відповідні виміри.
Зауваження місцевого господарського суду про відсутність в розрахунку шкоди дати його складання, у зв'язку з чим не вбачається можливим визначити, чи були дотримані позивачем-2 вимоги щодо шестимісячного строку обчислення розміру шкоди, завданої засміченням, також є необґрунтованим. Апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позов у даній справі, до якого було додано відповідний розрахунок шкоди, подано до суду 26.12.2008р. (том справи - 1, аркуш справи - 3), тобто лише через п'ять місяців після проведення перевірки. Тому, навіть якщо в розрахунку і відсутня дата його складання, за результатами співставлення дати проведення перевірки і виявлення порушень з датою безпосереднього звернення до суду з позовом про стягнення завданої відповідачем шкоди вбачається, що обчислення розміру цієї шкоди було здійснено в межах законодавчо встановленого шестимісячного строку.
При дослідженні розрахунку, доданого до позову, Господарський суд міста Києва в своєму рішенні зазначив про те, в цілому розрахунок здійснений згідно з формулою, наведеною в п.5.5 Методики, та з урахуванням коефіцієнтів, визначених у відповідних додатках. Однак, суд наголосив на тому, що коефіцієнт еколого-господарського значення земель в розрахунку позивача-2 був визначений згідно з додатком 2 до Методики з максимальним значенням 5,5 (зона санітарної охорони навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання).
Відповідно до п.5.8.2 Методики довідку про віднесення земельної ділянки, що зазнала засмічення, до категорій за цільовим призначенням надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. При цьому, будь-які посилання на факт одержання такої довідки та її реквізити в розрахунку відсутні, у зв'язку з чим Господарський суд міста Києва визнав необґрунтованим використання коефіцієнта 5,5 при здійсненні розрахунку завданої засміченням шкоди, що призвело до невірного визначення сум відшкодування.
Апеляційний господарський суд не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, з наступних підстав.
Передусім, як уже зазначалось вище, максимальний коефіцієнт еколого-господарського значення земель 5,5 застосовується у разі, якщо засмічення відбулося в зоні санітарної охорони навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання. На 4-му аркуші Акту перевірки (том справи - 1, аркуш справи - 35) зазначено про те, що на території підприємства відповідача наявна артезіанська свердловина та централізована мережа водопостачання. У зв'язку з цим, земельна ділянка, яка зазнала засмічення, входить до зони санітарної охорони навколо об'єктів, де розташовані підземні та відкриті джерела водопостачання.
Окрім того, відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водойм вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Для великих річок (в даному випадку - річки Дніпро) ширина прибережної зони становить 100 м.
За результатами перевірки відповідача, окрім Акту перевірки, було складено план-схему несанкціонованого розташування на відведених відповідачу земельних ділянках відходів, згідно з якою відходи, на розміщення яких відсутній дозвіл та ліміти, розташовані в межах прибережної захисної смуги (том справи - 1, аркуші справи - 45-46).
Згідно з Додатком 2 Методики при проведенні розрахунку збитків, завданих державі внаслідок засмічення земель в межах прибережних захисних смугах вздовж морів, річок та навколо водойм, застосовується максимальний коефіцієнт еколого-господарського значення земель 5,5.
Таким чином, при здійсненні розрахунку шкоди коефіцієнт еколого-господарського значення земель 5,5 було застосовано правомірно, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про невірне визначення сум відшкодування є безпідставним.
Окрім наведеного вище, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Загальні засади відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу встановлені в Конституції України, Цивільному Кодексі України, Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
В ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Особливості застосування цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, визначені в ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до частини 1 якої шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову про покладення на відповідача відповідальності за завдану шкоду, судом першої інстанції не враховано повною мірою наведені положення законодавства, на підставі сукупної оцінки наявних у справі доказів не встановлено обставини, з яким закон пов'язує відшкодування шкоди, а саме - наявність повного складу правопорушення як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно ст. 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
В п.б ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Відповідно до п.10 ч.1 ст. 35 Закону України „Про охорону земель” власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати захист земель від засмічення.
Несанкціоноване розміщення відходів, виявлене під час проведення позивачем-2 перевірки, свідчить про невиконання відповідачем своїх обов'язків. При цьому, невжиття всіх можливих заходів для виконання цих обов'язків є протиправною поведінкою.
Несанкціонованим розміщенням відходів нанесено шкоду інтересам держави та Українського народу.
Наявність на земельних ділянках відповідача сторонніх предметів і матеріалів, що відображено в Акті перевірки, свідчить про засмічення земельних ділянок, у зв'язку з чим відповідно до ст. 43 Закону України „Про відходи” та Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №171 від 27.10.1997р., зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007р., повинна розраховуватись завдана шкода. При цьому, шкода полягає у знаходженні на земельній ділянці сторонніх предметів, що призводить до потрапляння до ґрунту, ґрунтових вод, атмосферного повітря небезпечних речовин, які виробляються внаслідок впливу фізичних факторів на відходи (гниття, окислення, розчинення тощо). При можливому горінні сміття в атмосферу виділяються небезпечні речовини.
Причинний зв'язок між діями відповідача і завданою шкодою полягає у тому, що відповідач розміщує відходи на земельних ділянках і саме це призводить до засмічення (знаходження на земельних ділянках сторонніх предметів).
В даному випадку вина відповідача полягає у навмисному розміщенні відходів на земельних ділянках при усвідомленні порушення при цьому вимог законодавства.
Колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Натомість під час розгляду справи як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом відповідачем не було спростовано факту несанкціонованого розміщення відходів на території підприємства та не було доведено відсутність в його діях вини у заподіянні шкоди.
Листи-приписи позивача-2 про усунення порушень природоохоронного законодавства (том справи - 1, аркуші справи - 43-44, 47) були залишені відповідачем без належного реагування. Доказів на підтвердження протилежного суду надано не було.
Таким чином, за результатами перегляду справи було встановлено повний склад правопорушення, з яким закон пов'язує відшкодування шкоди, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника (відповідача), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність законодавчо визначених підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення природоохоронного законодавства шляхом відшкодування завданої ним шкоди.
Перевіривши розрахунок шкоди, здійснений позивачем-2, апеляційний господарський суд погоджується з його обґрунтованістю. Однак, при цьому суд вважає за необхідне зазначити про те, що у позові та в додаткових поясненнях до нього, зокрема, поясненнях позивача-2 від 27.05.2010р. були викладені вимоги про стягнення шкоди на користь позивачів без зазначення конкретного рахунку в банківській установі (казначействі), лише з посиланням на п.7 ст. 47 та п.48 ст. 6 Закону України „Про державний бюджет на 2010 рік” (том справи - 1, аркуші справи - 36-38).
Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції прокуратурою та позивачем були надані реквізити спеціального рахунку місцевого бюджету та подавались пояснення і уточнення, які по своїй суті були уточненнями позовних вимог, що на стадії апеляційного провадження не допускається.
Вимоги апеляційного подання про стягнення коштів на користь держави на спеціальний рахунок в установі банку не заявлялась під час розгляду справи в суді першої інстанції. Вимоги про стягнення шкоди на користь позивачів також є необґрунтованими, оскільки шкода зараховується до відповідних бюджетних фондів, а не на рахунки органів, які встановили факт порушення природоохоронного законодавства, що підтверджується наступним.
Відповідно до п.”б” ч.2 ст. 47 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
В п.49 ст. 6 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” передбачено, що 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності відносяться до джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів.
Згідно з п.7 ст. 47 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно із статтею 46 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” відносяться до джерел формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році.
Таким чином, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, повинні зараховуватися у визначеному співвідношенні до Державного бюджету України та відповідного місцевого бюджету.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору.
Приймаючи до уваги, що зібраними у справі доказами підтверджено наявність правових підстав для стягнення з відповідача шкоди, завданої ним внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також те, що позивачі, зокрема, позивач-2 зазначав про порядок зарахування цієї шкоди, але не змінив первісних вимог, викладених в позові, апеляційний господарський суд з метою захисту прав і законних інтересів держави, яку в даному судовому процесі представляють позивачі та прокуратура, вирішив вийти за межі позовних вимог та розподілити загальний розмір шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у порядку, визначеному Законом України „Про державний бюджет на 2010 рік”, між Державним бюджетом України та відповідним місцевим бюджетом.
Тобто, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в частині стягнення з відповідача 17 947 479,40 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, однак кошти будуть розподілені в наступному співвідношенні: на користь місцевого бюджету - 70% шкоди, до спеціального фонду Державного бюджету України - 30% шкоди.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційного подання частково підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційне подання підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010р. у справі №32/10 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апелянт (прокуратура) у встановленому законодавством порядку звільнений від сплати державного мита та, відповідно, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зважаючи на задоволення позову та часткове задоволення апеляційного подання, судові витрати, які підлягали сплаті за їх подання, а саме: державне мито за звернення з позовом до суду у розмірі 25 500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. та державне мито за звернення з апеляційним поданням у розмірі 12 750,00 грн., згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 77, 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційне подання Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010р. у справі №32/10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Київпорядкомплект” (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 9, код ЄДРПОУ 05503326, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь місцевого бюджету (р/р №33115331700002, МФО 820019, код бюджетної класифікації 24062100, банк одержувача: Головне Управління державного казначейства в м. Києві, одержувач: УДК Голосіївського району м. Києва, код 26077879) 12 563 235,58 грн. (дванадцять мільйонів п'ятсот шістдесят три тисячі двісті тридцять п'ять гривень 58 копійок) - 70% шкоди, завданої державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Київпорядкомплект” (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 9, код ЄДРПОУ 05503326, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) до спеціального фонду Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 24062100) 5 384 243,82 грн. (п'ять мільйонів триста вісімдесят чотири тисячі двісті сорок три гривні 82 копійки) - 30% шкоди, завданої державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Київпорядкомплект” (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 9, код ЄДРПОУ 05503326, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід Державного бюджету України 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) - державного мита за подання позову, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12 750,00 грн. (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) - державного мита, яке підлягало сплаті за звернення з апеляційним поданням.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
7. Матеріали справи №32/10 повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
10.11.10 (відправлено)