01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.11.2010 № 53/224
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Іващенко Ю.С. (довіреність від 18.10.2010р. № 3)
від відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Трансбізнес-К"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.08.2010
у справі № 53/224 ( .....)
за позовом ТОВ "Трансбізнес-К"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітерра"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 1581010,20 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2010 року у справі № 53/224 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбізнес-К” до Товариства з обмеженою відповідальністю “БІТЕРРА” про стягнення 1 581 010,20 грн. задоволено частково; присуджено до стягнення 20 грн. 60 коп. боргу, 19 грн. 99 коп. державного мита та 23 грн.60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансбізнес-К” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 193, 216, 218, 230, 233 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав апеляційну скаргу.
Товариство з обмеженою відповідальністю “БІТЕРРА” відзив на апеляційну скаргу не надало, в судове засідання апеляційної інстанції свого представника не направило, про причини неприбуття суд не повідомило. Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “БІТЕРРА” про дату, час та місце слухання справи повідомлялося належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі його представників.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Трансбізнес-К” (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „БІТЕРРА” (далі по тексту - відповідач) 1 581 010,20 грн.
Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань в частині подання заявки на отримання продукції згідно договору поставки від 21.12.2007р. № 1/07.
Дослідивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд встановив, що 21.12.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю „БІТЕРРА” й суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності LLP „Bookmenn Agenci” укладено договір поставки № 1/07 (далі по тексту - договір № 1/07), відповідно до умов якого останнє зобов'язалося поставити відповідачу товар в асортименті, обсягах та за цінами, визначеними у специфікації № 1 до цього договору (пункт 1.2).
У вигляді додатку до названого договору, сторонами останнього складено специфікацію № 1, згідно якої загальна вартість товару - 280 500,00 грн.
Згідно пункту 3.2 договору, поставка здійснюється продавцем протягом 3-4 днів за умови одержання заявки на продукцію від покупця. Заявка повинна бути подана протягом 30-ти днів з моменту підписання даного договору.
Листом від 21.01.2008р. № 17 LLP „Bookmenn Agenci” повідомило відповідача про необхідність подання заявки на отримання продукції, обумовленої договором № 1/07.
Листом від 23.01.2008р. № 35 відповідач звернувся до LLP „Bookmenn Agenci” з пропозицією відстрочити подання ним заявки на три місяці.
Листом від 25.01.2008р. № 24 LLP „Bookmenn Agenci” повідомило відповідача про надання згоди на відстрочення подання ним заявки на 60 днів, а листом від 26.09.2008р. № 76 - про нарахування пені у розмірі 205 326 доларів США за прострочення виконання відповідачем пункту 3.2 договору № 1/07 на 183 дні станом на той час.
16.02.2009р. укладено договір відступлення права вимоги № 1/ДЦ, відповідно до умов якого LLP „Bookmenn Agenci” відступило позивачу право вимоги за укладеним з відповідачем контрактом № 1/07 від 21.12.2007р. належного виконання обов'язку щодо сплати неустойки, інфляційних витрат і 3 % річних за порушення виконання пункту 3.2 контракту у розмірі 205 326,00 доларів США, що на момент складання договору становить 1 581 010,20 грн. за курсом НБУ.
На виконання пункту 8 названого договору LLP „Bookmenn Agenci” листом від 17.02.2008р. повідомило відповідача про відступлення позивачу права вимоги за договором № 1/07 на підставі укладеного з ним договору від 16.02.2009р. № 1/ДЦ.
Викладені обставини сторонами не заперечуються, спір з цього приводу відсутній.
Згідно положень Господарського кодексу України пеня є господарською штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230); штрафні санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, якщо їх розмір не визначено законом (частина 4 статті 231).
Відповідно до пункту 7.6 договору № 1/07 у разі прострочення виконання покупцем пункту 3.2 цього договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,4 % від вартості контракту за кожен день прострочення.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що відповідачу обґрунтовано нараховано пеню в сумі 205 326,00 доларів США, яка підлягає стягненню за шість місяців починаючи з дати прострочення виконання відповідного зобов'язання - 21.03.2008р. (через дев'яносто днів з дати укладення договору) по 21.09.2008р.
Як встановлено, на підставі укладеного з LLP „Bookmenn Agenci” договору відступлення права вимоги № 1/ДЦ, позивач набув прав кредитора за договором № 1/07, зокрема права вимоги належного виконання обов'язку щодо сплати неустойки, інфляційних витрат і 3 % річних за порушення виконання пункту 3.2 контракту у розмірі 205 326,00 доларів США, що на момент складання договору становить 1 581 010,20 грн. за курсом НБУ.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України внаслідок передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається заміна кредитора у зобов'язанні іншою особою. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 516 цього Кодексу, якою регламентовано порядок заміни кредитора у зобов'язанні, передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства й фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач набув право вимагати оплати відповідачем 1 581 010,20 грн.
Докази належного виконання відповідачем зобов'язання з оплати пені, нарахованої внаслідок прострочення виконання покупцем пункту 3.2 договору № 1/07, в матеріалах справи відсутні. Відповідачем контррозрахунок щодо заявлених позовних вимог та докази належного виконання власних зобов'язань суду не надано.
Зменшення місцевим господарським судом розміру пені на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки за змістом названої норми господарський суд наділений правом вчиняти відповідні дії лише у виняткових випадках.
При вирішенні відповідного питання господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам прострочення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Дослідивши викладені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру пені.
На таких підставах, рішення місцевого господарського суду від 16.08.2010 року у справі № 53/224 підлягає скасуванню в частині залишення без задоволення позовних вимог про стягнення 1 580 990,20 грн. пені.
Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбізнес-К” задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2010 року у справі № 53/224 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбізнес-К” задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БІТЕРРА” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбізнес-К”
1 581 010,20 грн. (один мільйон п'ятсот вісімдесят одна тисяча десять грн. 20 коп.) заборгованості,
15 810,10 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот десять грн. 00 коп.) витрат з оплати державного мита,
236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БІТЕРРА” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбізнес-К” 7 904,95 грн. (сім тисяч дев'ятсот чотири грн. 95 коп.) витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Справу № 53/224 повернути до господарського суду міста Києва, якому доручити видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
05.11.10 (відправлено)