01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.11.2010 № 05-5-39/11273
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.09.2010
у справі № 05-5-39/11273 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
до ТОВ "Клініка сучасної медицини"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про виділення частки майна в натурі, що є у спільній власності, та визнання права власності на виділене майно
Ухвалою господарського суду м. Києва № 05-5-39/11273 від 23.09.2010 р. позовні матеріали ОСОБА_1 повернути без розгляду.
Позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить її скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, ухвалу суду - без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, ухвалою господарського суду м. Києва №05-5-39/11273 від 23.09.2010 позов ФОП ОСОБА_1 до ТОВ „Клініка сучасної медицини” про виділення частки майна в натурі, що є у спільній власності, визнання права власності на виділене майно повернуто на підставі п.2, п.3 ст. 63 ГПК України. Ухвала мотивована тим, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, розрахунок стягуваної суми. Крім того, в порушення ст. 54 ГПК України відсутні ідентифікаційні коди суб'єктів господарської діяльності.
Заперечуючи проти ухвали, позивач вважає висновки господарського суду помилковими.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
За приписами п. 2 частини другої ст. 54 ГПК України, відповідно до якого позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
При застосуванні норм процесуального законодавства суд першої інстанції не звернув увагу на те, що передбачені ст. 63 ГПК України підстави для повернення позовної заяви стосуються формальних ознак позовної заяви, передбачених ст. 54 цього Кодексу, наявність яких суду слід перевірити при вирішенні питання стосовно прийняття позовної заяви до розгляду.
Так, висновки господарського суду не відповідають дійсності, оскільки до позовної заяви, позивачем додано свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, в якому зазначений ідентифікаційний номер. Крім того, до позову долучено копію статуту відповідача, на титульному листі якого також зазначений ідентифікаційний код юридичної особи.
Відтак, господарський суд першої інстанції без достатніх підстав повернув позовну заяву позивачу на підставі п. 2 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, позбавивши тим самим останнього на гарантований Конституцією України судовий захист порушеного права.
Відповідно до п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Згідно ст. 65 ГПК України суддя при підготовці справи до розгляду, має право зобов'язати сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребувати від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.
За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами та поясненнями представників сторін. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін мають бути викладені письмово.
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, про що зазначити в ухвалі про порушення провадження у справі.
Отже, в даному випадку місцевим господарським судом всупереч вимогам статей 43, 32, 38 та 43 Господарського процесуального кодексу України не виконано обов'язку щодо створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, не виконано встановлених процесуальним законодавством процедур для розгляду справи та не надано належної оцінки всім доказам в їх сукупності.
За змістом ст.,63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву з посилання на пункт 3 названої статті, лише у разі, якщо в її тексті відсутній виклад обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, відсутнє посилання на докази, що підтверджують обставини, викладені у позовній заяві.
Так, до позову надано оборотно-сальдову відомість щодо майна, частку якого позивач просить виділити йому в натурі та визнати право власності на нього, таким чином посилання господарського суду на те, що позивачем не вказана грошова вартість майна, є помилковим.
Відповідно до ст. ст. 1, 21 ГПК України сторонами у процесі можуть бути в тому числі громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Порядок набуття громадянами статусу суб'єкта підприємницької діяльності встановлено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Громадяни набувають статусу суб'єкта підприємницької діяльності шляхом державної реєстрації. Відповідно до ст. 4 цього Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Таким чином, документами, що підтверджують набуття громадянами статусу суб'єкта підприємницької діяльності, є свідоцтво про державну реєстрацію та виписка з Єдиного державного реєстру.
Враховуючи, що сторонами у даній справі є суб'єкти, які згідно положень наведених норм права можуть бути стороною в господарському процесі, а позов про визнання права власності підвідомчий господарським судам, у господарського суду не було правових підстав для повернення позовної заяви у зв'язку з тим, щодо підставності визначення у якості позивача саме ФОП ОСОБА_1.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи ухвалу, суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, ухвала підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу господарського суду №05-5-39/11273 від 23.09.2010-скасувати.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва для розгляду.
Головуючий суддя
Судді
09.11.10 (відправлено)