01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.11.2010 № 46/221
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головне управління юстиції у м. Києві
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2010
у справі № 46/221 ( .....)
за позовом Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу"
до Державне підприємство "З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств "Укрвуглеторфреструктуризація"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 7203,37 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.08.2010 р. у справі № 46/221 визнано дії ВДВС ГУ юстиції м. Києва неправомірними, скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Не погоджуючись з ухвалою, ГУ юстиції звернулося з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, причина суду не відома. Враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України, поштове повідомлення про отримання сторонами ухвали суду з зазначенням дати, часту та місця слухання справи, розписки про обізнаність апелянта про відкладення розгляду у справі, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІV Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням господарського суду м. Києва № 46/221 від 27.07.2009 р. позов комунального підприємства “ Компанія “ Вода Донбасу ” задоволено.
16.09.2009 р. на виконання зазначеного рішення був виданий наказ № 46/221.
Скаржник звернувся до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця, мотивуючи тим, що повернення наказу № 46/221 від 16.09.2009 р. про стягнення з державного підприємства з ліквідації вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств “ Укрвуглеторфреструктуризація ” на користь комунального підприємства “ Компанія “ Вода Донбасу ” 7 423, 37 грн. є незаконними, просить суд скасувати постанову від 17.06.2010 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві.
Господарський суд задовольняючи скаргу, виходив з того, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. 17.06.2010 р. підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно на яке можна звернути стягнення, а заходи, які були здійсненні державним виконавцем відповідно до Закону України “ Про виконавче провадження ” щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, проте дані дії протирічить приписам діючого законодавства.
Непогоджуючись з ухвалою, скаржник наполягає на тому, що господарський суд безпідставно не прийняв до уваги діючий мораторій на відчуження майна; державним виконавцем здійснені всі заходи щодо примусового стягнення боргу.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ст. ст. 115, 116 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з частиною першою статті 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, а також розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання (пункт 4 частини 2 статті 5 Закону). Статтею 7 Закону встановлено обов'язок державного виконавця використовувати його права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
До апеляційної скарги, скаржником надані (додаток до справи) матеріали виконавчого провадження, з яких вбачається, що в порядку діючого законодавства, відділ примусового виконання рішень ГУ юстиції м. Києва 28.10.09 прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду м. Києва № 46/221 від 16.09.09. Так , боржнику в строк до 02.11.09 наданий строк для добровільного виконання наказу. В ході виконавчого провадження з'ясувалося, що з 2008 року відносно боржника відкрито декілька виконавчих проваджень, що в подальшому були зведені в одне виконавче провадження. Державними виконавцями вжиті необхідні заходи щодо розшуку майна, коштів що належать боржнику.
Однак, під час проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню та за результатами отриманої інформації було накладено арешт на кошти, що виявлені у банківських установах , майно та оголошено заборону про його відчуження.
З інформації БТІ від 2008року вбачається відсутність майна що належить на праві власності за боржником.
З довідки УДАІ від 2008 року накладено арешт та заборона відчуження мікроавтобусу.
З наданого статуту боржника вбачається, що частка держави в статутному капіталі підприємства становить 100% з урахуванням Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” до Міністерства вугільної промисловості та РВ ФДМУ направлений лист щодо можливості передачі арештованого транспортного засобу боржника на реалізацію з метою виконання судових рішень, але державному виконавцю у задоволенні даної вимоги було відмовлено.
З листів банківських установ, у яких виявлені кошти боржника, вбачається що коштів достатніх для задоволення вимог стягувачів не виявлено. Щодо стягнутих відділом примусового виконання рішень в розмірі 260 785,60грн., то вони були пропорційно розподілені на часткове задоволення стягувачів з виплати заробітної плати.
На підставі чого, 17.06.10 відділом примусового виконання рішень було повернутий виконавчий документ.
В зв'язку з тим, що господарським судом справа розглянута з першого разу, тобто не з'ясована поважність неявки представника ГУ юстиції та не було відкладено розгляд справи, судом не витребувалися матеріали виконавчого провадження, призвело до прийняття рішення що не відповідає обставинам справи.
Відповідно п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пп. 2 - 6 ч. 1 цієї статті не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, колегія суддів вважає, що державним виконавцем були вчинені всі передбачені дії спрямовані на належне виконання рішень суду.
На підставі викладеного колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106, 121-2 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у м. Києві задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 05.08.2010 року у справі № 46/221 скасувати.
КП „Вода Донбасу” відмовити у задоволенні скарги на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві та у скасуванні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .
Головуючий суддя
Судді
09.11.10 (відправлено)