01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.11.2010 № 40/193
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: Діденко І.М.,
третьої особи 1: Кіхтенко О.С.,
третьої особи 2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничого кооперативу „Стиль”
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2009
у справі № 40/193 ( .....)
за позовом Державного підприємства завод "Арсенал"
до Виробничого кооперативу „Стиль”
треті особи Фонд державного майна України
Національне космічне агентство України
про визнання договору недійсним
Державне підприємство завод „Арсенал” (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Виробничого кооперативу „Стиль” (відповідач) про визнання недійсним договору №1-7л/1 від 30.06.1992 про передачу основних засобів незавершеного будівництва.
В процесі розгляду справи були уточнені позовні вимоги, відповідно до яких позивач просив визнати недійсним договір №1-7л/1 від 30.07.1992 про передачу основних засобів незавершеного будівництва, укладений між ВО „Завод „Арсенал” та Виробничим кооперативом „Стиль”.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 та 13.11.2008 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України (третя особа 1) та Національне космічне агентство України (третя особа 2).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 40/193 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір №1-7л/1 від 30.07.1992 про передачу основних засобів з балансу ВО „Завод „Арсенал” та фірмі „Стиль”, що укладений 30.07.1992 року. Стягнуто з Виробничого кооперативу „Стиль” на користь Державного підприємства завод „Арсенал” 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт вважає рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає те, що на момент подачі позову сплив строк позовної давності, а також те, що договір між ВО „Завод „Арсенал” та ВК „Стиль” № 1-7л/1 30.07.1992 не укладався, а об'єкт незавершеного будівництва придбаний ним за договором № 1-7л/1 від 30.06.1992, який було укладено у відповідності з діючим на момент укладення договору законодавством.
Також, в апеляційній скарзі відповідачем було заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, мотивоване тим, що розгляд справи № 40/193 і прийняте по даній справі судове рішення виробничому кооперативу „Стиль” не було відомо; відповідач про надання позову та розгляд справи не повідомлявся, участі в судовому засіданні не брав, в зв'язку з чим був позбавлений можливості надати пояснення та докази.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2010 відновлено Виробничому кооперативу „Стиль” строк подання апеляційної скарги, прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 02.11.2010.
В судове засідання 02.11.2010 представник позивача не з'явився, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.
Також, в судове засідання не з'явився представник третьої особи 2, проте ним через відділ документального забезпечення суду було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та розглянути справу без участі представника Національного космічного агентства України.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення всіх учасників процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги Виробничого кооперативу „Стиль”, неявка представників позивача та третьої особи 2 не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників позивача та третьої особи 2.
У виступі та наданих в судовому засіданні письмових поясненнях представник відповідача просив скасувати рішення суду від 12.05.2009 та в позові відмовити.
Представник третьої особи 1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву, письмових пояснень, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи 1, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
На підставі договорів про передачу (продаж) основних засобів (незавершеної будівництвом будівлі дитячого саду) від 30.06.1992 № 1-7л/1 та від 01.07.1992 № 1-7я, Виробничий кооператив „Стиль” придбав у Виробничого об'єднання „Завод „Арсенал” незавершену будівництвом будівлю дитячого саду-яслів з земельною ділянкою, на якій розташована дана будівля, по вул. Астраханській м. Києва. Продаж об'єкту було дозволено Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, що підтверджується листом заступника голови Дніпровської районної ради м. Києва від 11.10.1994 № 3-05-291/4.
Відповідачем були повністю перераховані грошові кошти позивачу за придбаний об'єкт, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.07.1992. При цьому, відповідно до умов договору від 01.07.1992 № 1-7я грошові кошти в сумі 2 601 000 рублів були перераховані на рахунок ВО „Дека/ МЖК-1” та по 3 млн. рублів - на рахунки ППСК „Атлант” та асоціації „Сітал”.
Відповідно акту від 30.06.1992 року об'єкт було знято з балансу позивача та прийнято відповідачем
20 листопада 1996 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 25/66, яким підтверджено чинність договорів від 30.06.1992 та 01.07.1992 про продаж незавершеного будівництвом об'єкту по вул. Астраханській у м. Києві та засвідчено, що ВО „Завод „Арсенал” провів всі необхідні передпродажні узгодження відповідно до вимог законодавства, а також ВК „Стиль” повністю сплатив вартість незавершеного будівництва.
В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 01.08.2003 відповідач продав зазначений об'єкт незавершеного будівництва приватному підприємцю Абаджанц І.В., а 19.08.2003 відповідно до договору № 127 купівлі-продажу незавершеного будівництвом комплексу нежилих будівель, зазначений об'єкт незавершеного будівництва було придбано Державним центром зайнятості-виконавчою дирекцією Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Земельна ділянка, на якій розташований зазначений об'єкт, в даний час знаходиться в постійному користуванні Державного центру зайнятості на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. При цьому, цільове призначення земельної ділянки та розташованого на ній об'єкту змінено - земельна ділянка надана для реконструкції незавершеного будівництвом комплексу нежитлових будівель під адміністративний будинок з подальшим його обслуговуванням і експлуатацією.
В жовтні 2008 року Державне підприємство „Завод „Арсенал” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Виробничого кооперативу „Стиль” про визнання недійсним договору №1-7л/1 від 30.06.1992 про передачу основних засобів незавершеного будівництва, укладеного між позивачем та відповідачем.
В процесі розгляду справи, відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судом 1-ї інстанції, позовні вимоги були уточнені і заявою від 22.01.2009 позивач просив визнати недійсним договір №1-7л/1 від 30.07.1992 про передачу основних засобів незавершеного будівництва, укладений між ВО „Завод „Арсенал” та Виробничим кооперативом „Стиль”.
При цьому, ні оригіналу договору №1-7л/1 від 30.07.1992, ні його копії суду надано не було і судом першої інстанції оспорюваний договір від 30.07.1992 не досліджувався.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає недоведеними обставини, на які посилається позивач, оскільки в матеріалах справи відсутній оспорюваний договір, а без його дослідження суд позбавлений можливості повно і всебічно дослідити обставини його укладення.
Що стосується договорів № 1-7л/1 від 30.06.1992 та № 1-7я від 01.07.1992, на підставі яких відповідач придбав у позивача незавершену будівництвом будівлю дитячого саду-яслів з земельною ділянкою, на якій розташована дана будівля по вул. Астраханській м. Києва, суд, ґрунтуючись на доказах, наданих сторонами, приходить до висновку, що відсутні підстави визнавати їх недійсними. Зокрема, договори підписані повноважними представниками (керівниками) сторін. Продаж об'єкту було дозволено центральним органом влади, у віданні якого знаходився зазначений об'єкт - Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, що підтверджується листом заступника голови Дніпровської районної ради м. Києва від 11.10.1994 № 3-05-291/4 та листом заступника Міністра від 01.07.1992 № 10/11-1241.
Проведення всіх необхідних передпродажних узгоджень підтверджується, також, укладеним між сторонами договором від 20.11.1996 № 25/66. Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що купівля-продаж об'єкту незавершеного будівництва між сторонами по вул. Астраханській в м. Києві було здійснено з порушенням діючого на той час законодавства.
Судом взято до уваги, що об'єкт незавершеного будівництва по вул. Астраханській в м. Києві розташовано на земельній ділянці, яка не була його власністю, а відведена позивачу рішеннями Київського міськвиконкому від 21.01.1987 № 56 (0,95 га для будівництва дитячого садку) та від 03.11.1988 № 1066 (0,3 га для будівництва оздоровчого комплексу). Зазначені рішення втратили чинність відповідно до п. 5 розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 09.09.1997 № 1388 „Про оформлення виробничому кооперативу „Стиль” права користування земельною ділянкою по вул. Астраханській в м. Києві”.
Крім того, колегією суддів слід зазначити, що оспорюваний договір було укладено в 1992 році, а з позовом до суду ДП „Арсенал”, яке було стороною даного договору, звернулося в 2008 році, тобто через 16 років після його укладення.
Згідно зі ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.
Таким чином, до відносин, які мали місце при укладанні спірного договору, повинні застосовуватися норми цивільного законодавства, які діяли на час укладення договору.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним станом на 30.07.1992 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Як вбачається зі ст.75 Цивільного кодексу Української РСР, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
У відповідності до ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Як визначено ч.1 ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Враховуючи те, що про укладення оспорюваного договору ВО „Арсенал”, правонаступником якого є позивач, було відомо в момент його підписання, тобто строк позовної давності починається з моменту укладення договору, то колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності не збіг, оскільки позивач довідався про порушення своїх прав та законних інтересів з моменту отримання листа головного управління земельних ресурсів №03-56/23121 від 18.08.2006, а саме 23.08.2006.
Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють застосування позовної давності, оскільки суду належало застосувати вимоги ст.ст. 71, 75, 76, 80 Цивільного кодексу Української РСР та відмовити у задоволенні позову через сплив строку позовної давності.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати, пов'язані зі сплатою відповідачем (апелянтом) державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 42, 50 грн., відшкодовуються за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, п. 2 ст. 103, п.1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу „Стиль” задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 скасувати. В позові відмовити повністю.
Стягнути з Державного підприємства завод „Арсенал” (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код ЄДРПОУ 14310520) на користь Виробничого кооперативу „Стиль” (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 11/1, код ЄДРПОУ 21561621) 42, 50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) витрат по сплаті державного мита.
Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи № 40/193 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді