01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.11.2010 № 14/83
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1 - дов. № 2178 від 27.11.2009р.
від відповідача - Федосієнко М.М. - дов. № 21-122/10-6656 від 27.07.2010р.
від прокуратури м. Києва - Карпенко Н.М. - посвідч. № 17 від 18.01.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.08.2010
у справі № 14/83 ( .....)
за позовом ОСОБА_4
до Антимонопольний комітет України
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 34000,00 грн. штрафу
Постанова приймається 02.11.2010р. у зв»язку з оголошенням в судовому засіданні 26.10.2010р. перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.
ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі- Комітет) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 02.12.2009р. № 502-р у справі № 24-26.13/86-09 “Про порушення законодавства про захист від економічної конкуренції та накладення штрафу”.
Антимонопольного комітету України подав зустрічний позов, відповідно до якого просить суд стягнути з ОСОБА_4 штраф у розмірі 34000 грн., накладений рішенням Антимонопольного комітету України від 02.12.2009 р. № 502-р у справі № 24-26.13/86-09 “Про порушення законодавства про захист від економічної конкуренції та накладення штрафу”.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.08.2010р. у справі № 14/83 в первісному позові відмовлено повністю.
Зустрічний позов задовольнено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_4 штраф у розмірі 34000 грн. і зараховано в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок.
Стягнуто з ОСОБА_4 в доход Державного бюджету України, 340 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 03.08.2010р. Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 02.12.2009р. № 502-р у справі № 24-26.13/86-09 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. та прийняти нове про задоволення позову. Відмовити у задоволенні зустрічного позову про стягнення штрафу у розмірі 34000 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2010р. прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_4 до провадження та призначено розгляд справи № 14/83 на 26.10.2010р.
Через відділ документального забезпечення 13.09.2010р. від представника Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення залишити без задоволення, а апеляційну скаргу без задоволення.
Через відділ документального забезпечення 01.10.2010р. від Прокуратури м. Києва надійшла заява в якій повідомило про вступ прокурора в розгляд справи № 14/83.
Через відділ документального забезпечення 21.10.2010р. від представника Антимонопольного комітету України надійшли письмові пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.
Представник прокуратури в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.
Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача та відповідача перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
По первісному позову:
ОСОБА_4 (надалі -ОСОБА_4) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет) від 02.12.2009 р. № 502-р у справі № 24-26.13/86-09 “Про порушення законодавства про захист від економічної конкуренції та накладення штрафу”.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що рішення Комітету прийнято безпідставно та всупереч нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.
Місцевим судом у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Комітету від 02.12.2009р. № 502-р у справі № 24-26.13/86-09 “Про порушення законодавства про захист від економічної конкуренції та накладення штрафу” відмовлено повністю.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що у зв'язку зі здійсненням Антимонопольним комітетом України контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції під час придбання громадянином ОСОБА_4 акцій ЗАТ “Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів “Біофарма”, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України була надіслана ОСОБА_4 вимога про надання інформації від 05.03.2009р. № 24-26/100-1869.
Вказаною вимогою державний уповноважений, зобов'язав позивача відповідно до статей 16, 22, 22 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” у двадцятиденний термін з дня її отримання надати інформацію, необхідну для вивчення питання дотримання законодавства про захист економічної конкуренції під час придбання ОСОБА_4 акцій ЗАТ “Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів “Біофарма”.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 479313, вимога державного уповноваженого Комітету від 05.03.2009р. № 24-26/10-1869 була отримана позивачем 07.03.2009р.
Листом від 25.03.2009 б/н ОСОБА_4 відмовив Комітету у наданні інформації, посилаючись на те, що отримання інформації можливе лише після початку провадження по відповідній справі, просив роз'яснити та уточнити порядок виконання вимоги та продовжити строк надання витребуваної інформації.
Листом від 17.04.2009 № 24-26/10-3394 Комітетом на доповнення до вимоги від 05.03.2009 р. № 24-26/10-1869 були надані роз'яснення, зокрема, щодо розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також визначення терміну “контроль” відповідно до ст. 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та запропоновано у десятиденний термін з дня отримання листа надати документи та інформацію, перелік якої наведений у вимозі від 05.03.2009 р. № 24-26/10-1869.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 497257, лист державного уповноваженого Комітету від 17.04.2009 р. № 24-26/10-3394 був отриманий позивачем 24.04.2009р.
Листом від 30.04.2009 р. б/н ОСОБА_4 повторно відмовив Комітету у наданні інформації, посилаючись на те, що необхідно отримати роз'яснення та уточнення положень вимоги Антимонопольного комітету України щодо змісту, форми та підстав надання ОСОБА_4 запитуваних документів та інформації, а також на те, що сам факт подання заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до чинного законодавства не є підставою для витребування у ОСОБА_4 будь-яких документів.
В подальшому, враховуючи неподання ОСОБА_4 інформації на питання, які викладені у вимозі від 05.03.2009 № 24-26/10-1869, розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 17.06.2009 р. № 09/130-р розпочато розгляд справи за ознаками вчинення ОСОБА_4 порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України у встановлені у вимогах державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 05.03.2009р. № 24-26/10-1869 та від 17.04.2009р. № 24-26/10-3394 строки.
Листом від 19.10.2009 р. № 24-26/09-9130 Комітет надіслав ОСОБА_4 подання з попередніми висновками у справі № 24-26.13/86-09.
Комітет розглянувши справу № 24-26.13/86-09 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” прийняв рішення від 02.12.2009 р. № 502-р, яким визнав, що ОСОБА_4 вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 05.03.2009 р. № 24-26/10-1869 у встановлений ним строк (надалі - Рішення).
Згідно п. 2 резолютивної частини Рішення за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі 34000 грн.
Позивач вважає, що він не є суб'єктом господарювання в розумінні ст. 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, а відповідно не може бути суб'єктом такого правопорушення як неподання Комітету інформації.
Згідно із пунктом 3.7 Додатку 5 до Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 лютого 2002 року № 33-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 березня 2002 року за № 284/6572 вирішальний вплив одного суб'єкта господарювання на іншого суб'єкта господарювання виникає, зокрема у випадках, коли: один суб'єкт господарювання - стосовно іншого суб'єкта господарювання прямо або опосередковано: володіє чи управляє (користується) часткою (паєм, акціями) у статутному фонді в розмірі більше ніж 50 відсотків; має більше ніж 50 відсотків голосів у вищих органах управління; має повноваження призначати керівника, заступника керівника або більше ніж 50 відсотків членів спостережної ради чи виконавчого, контрольного органу; має право одержувати не менше 50 відсотків прибутку, що залишається в розпорядженні суб'єкта господарювання.
Комітетом в ході розгляду справи № 24-26.13/86-09, встановлено, що ОСОБА_4 є засновником ТОВ “Феррекспо”з часткою 61 % в статутному фонді (листи ТОВ “Феррекспо”від 31.07.2009 № 81 та від 04.09.2009 № 92).
Таким чином, на думку колегії суддів Комітетом обґрунтовано вказано про те, що ОСОБА_4 є суб'єктом господарювання в розумінні ст. 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Щодо твердження позивача, що Комітет має право вимагати інформацію лише тоді, коли вона вимагається в межах вже розпочатої Комітетом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” основним завданням Комітету є, зокрема, участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, місцевий суд дійшов вірного висновку про їх необґрунтованість враховуючи наступне.
Пунктом 5 ч. ст. 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших, передбачених законом, випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Відповідно до ст. 221 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, її структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Комітету, голови територіального відділення Комітету, уповноважених ними працівників Комітету, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю. Необхідну для виконання Комітетом, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Отже, положення законодавства про захист економічної конкуренції не містять вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи Комітету мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб. Обов'язок надання інформації на вимогу уповноваженої особи Комітету повинен виконуватись суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Крім того, матеріалами справи спростовуються твердження позивача, що відсутня така ознака складу правопорушення, як неподання інформації з вини позивача, оскільки він не відмовлявся надати інформацію, а лише просив роз'яснити порядок та спосіб надання запитуваної інформації та одночасно просив продовжити термін надання такої інформації.
Державним уповноваженим Комітету була надіслана вимога позивачу про надання інформації від 05.03.2009 р. № 24-26/10-1869.
Листом від 25.03.2009 б/н позивач відмовив у наданні інформації, посилаючись на те, що “отримання інформації у мене, як у особи, дії якої перевіряються на предмет порушення законодавства про захист економічної конкуренції за заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції можливе лише після початку провадження по відповідній справі”.
Листом від 17.04.2009 р. № 24-26/10-3394 Комітетом на доповнення до вимоги від 05.03.2009 № 24-26/10-1869 були надіслані роз'яснення. Зокрема, щодо розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також визначення терміну “контроль”відповідно до статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”та запропоновано у 10-денний термін з дня отримання лист надати документи та інформацію, зазначені у вимозі від 05.03.2009 № 24-26/10-1869.
Листом від 30.04.2009 б/н позивач відмовив у наданні інформації, посилаючись на те, що йому необхідно отримати роз'яснення та уточнення положень вимоги Комітету щодо змісту, форми та підстав надання Позивачем запитуваних документів та інформації.
Прохання позивача роз'яснити положення вимоги Комітету та підстав надання позивачем запитуваної інформації має характер юридичної консультації.
При цьому, згідно із ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Також, не приймаються до уваги твердження позивача про неналежне повідомлення про дату і час засідання Комітетом по розгляду справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи, листом Комітету від 23.11.2009 р. № 24-26/09-10461 позивачу було повідомлено про те, що засідання Комітету у справі № 24-26.13/86-09 відбудеться 01.12.2009 о 10 годині. Листом Комітету від 27.11.2009 № 24-26/09-10687 позивачу повідомлено про перенесення засідання Комітету у справі № 24-26.13/86-09 на 02.12.2009 р. на 14:30.
Крім того, відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Виходячи з вищенаведеного, Комітетом правомірно кваліфіковано дії позивача, як порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 05.03.2009 р. № 24-26/10-1869 у встановлений ним строк.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 24-26.13/86-09 та повноту їх встановлення в оспорюваному рішенні колегія суддів дійшла висновку, що Рішення Комітету відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
По зустрічному позову:
Антимонопольного комітету України подав зустрічний позов, відповідно до якого просив суд стягнути з ОСОБА_4 штраф у розмірі 34000 грн., накладений рішенням Антимонопольного комітету України від 02.12.2009 р. № 502-р у справі № 24-26.13/86-09 “Про порушення законодавства про захист від економічної конкуренції та накладення штрафу”.
Місцевим судом позовні вимоги Антимонопольного комітету України про стягнення з ОСОБА_4 штраф у розмірі 34000 грн., накладений рішенням Антимонопольного комітету України від 02.12.2009 р. № 502-р у справі № 24-26.13/86-09 “Про порушення законодавства про захист від економічної конкуренції та накладення штрафу” задоволенні повністю.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 закону України "Про захист економічної конкуренції" (надалі Закон) особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб»єктів господарювання Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення у зв»язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Однак, згідно з ст. 22 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.
Статтею1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб»єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Гр. ОСОБА_4 не зареєстрований як суб»єкт підприємницької діяльності, а Антимонопольним комітетом України не надано жодних доказів про те, що гр. ОСОБА_4 є суб»єктом підприємницької діяльності, а тому на думку колегії суддів гр. ОСОБА_4, як фізична особа, яка не є суб»єктом підприємницької діяльності, не може бути відповідачем у господарському процесі.
Враховуючи викладене провадження у справі в частині стягнення з гр. ОСОБА_4 34000 грн. штрафу підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а отже рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано.
Керуючись ст. 80, ст. 101- 105 ГПК України, колегія, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 14/83 від 03.08.2010р. в частині задоволення зустрічного позову та стягнення мита з ОСОБА_4 скасувати.
3. Провадження у справі в частині зустрічного позову Антимонопольного комітету України до ОСОБА_4 припинити.
4. В інший частині рішення Господарського суду м. Києва від 03.08.2010р. залишити без змін.
5. Матеріали справи № 14/83 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді