01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 14/334
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явились
від відповідача -Якимець О.В., дов. № 24 від 01.06.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київспецтранс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.08.2010
у справі № 14/334 ( .....)
за позовом Державна екологічна інспекція в Київській області
до ВАТ "Київспецтранс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 163003,76 грн.
В судовому засіданні 27.10.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року у справі № 14/334 позов Державної екологічної інспекції в Київській області (далі-позивач) до Відкритого акціонерного товариства “Київспецтранс” (далі-відповідач) про стягнення 163 003,76 грн. задоволено повністю. З відповідача стягнуто на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області 163 003, 76 грн. збитків. Стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 1 630, 03 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року та прийняти нове, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що протокол № 03-06-09 вимірювання показників складу та властивостей грунтів від 10.06.2009 року не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.
Як зазначає апелянт, проби грунтів було відібрано 28.05.2009 року, про що складено акт № 03-05-09 від 28.05.2009 року, відповідно до якого було відібрано три проби ґрунту : перша (об'єднана) - з пробної площадки 2500 кв.м., друга (об'єднана) - з пробної площадки 400 кв.м., третя - точкова (фонова). При цьому, згідно з протоколом проведення вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів площа обстеженої земельної ділянки першої та другої проби не співпадає з актом відбору проб ґрунтів.
При вимірюванні показників складу та властивостей ґрунтів позивач застосовував перелік нормативної документації, згідно якої проводились вимірювання, вказані в протоколі, а саме, САНПіН 42-128-4433-87, затверджений МОЗ СРСР від 30.10.1987 року №4433-87. При цьому, позивач проводив дослідження концентрації хімічних речовин , які не включені в САНПіН № 4433-87 до переліку санітарних норм допустимих концентрацій речовин в ґрунті, та які підлягають дослідженню на перевищення ГДК у ґрунті, вказані в протоколі, а саме: водневий показник, сульфати, фосфор.
Санітарно-гігієнічне нормування вмісту хімічних речовин у ґрунті визначається відповідно методичних рекомендацій, щодо встановлення ГДК хімічних речовин у ґрунтах, вказаних в Правилах/Нормах, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України, від 01.07.1999 року № 29 “Державні санітарні правила та норми 2. Комунальна гігієна. 2.7. Грунт, очистка населених місць, побутові та промислові відходи, санітарна охорона ґрунту. “Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення” ДСанПіН 2.2.7.029-99.
Відповідно до пп. 2.1.4., 3.1. Державних санітарних правил та норм № 29 концентрація шкідливих речовин в ґрунті санітарно-захисної зони не повинна перевищувати допустимих рівнів (Методичні вказівки №4266-87). Контроль санітарного стану грунту проводять згідно з ГОСТ 17.4.2.01-81, а оцінюють згідно з Методичними вказівками № 4266-87.
При цьому, позивач при проведенні вимірювань показників та нарахуванні збитків не прийняв до уваги, та не застосовував нормативну документацію, а саме Методичні вказівки № 4266-87 (“Методические указания по оценке степени опасности загрязнения почвы химическими веществам» и № 4266-87, затверджено МОЗ СРСР від 13.04.87 року).
Згідно п. 1.2. Методичних вказівок № 4266-87 “Основним критерием гигиенической оценки опасности загрязнения почвы вредными веществами является предельно-допустимая концентрация (ПДК) химических веществ в почве”.
Позивач, в свою чергу, для нарахування збитків на підставі Протоколу використовує за нормативне значення не значення ГДК, а фонове значення, перевищення якого відповідно до п. 1 Таблиці 1 Методичних вказівок №2 4266-87 не є забрудненням ґрунтів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2010 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.09.2010 року.
У зв'язку з перебуванням судді Іваненко Я.Л. 27.09.2010 року на засіданні секції Вищої ради юстиції (лист № 8176/0/9-10 від 22.09.2010 року) судове засідання по даній справі не відбулося.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 року розгляд апеляційної скарги призначено на 11.10.2010 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року відкладено розгляд справи на 27.10.2010 року та зобов'язано сторін надати письмові пояснення щодо підстав проведення позивачем позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, порядку її проведення та оформлення її наслідків відповідними документами, порядку та механізму стягнення збитків, заподіяних забрудненням земель (з посиланням на нормативно-правові акти).
19.10.2010 року від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній підтримує вимоги апеляційної скарги та додатково зазначає наступне:
В акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, виданому державною екологічною інспекцією від 28-29 травня 2009року (Позивачем), зазначається лише факт відбору проб та зазначення процесу проведення на той час лабораторних досліджень, без посилання на результати згідно протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 10.07.2009 року № 03-06-09. При цьому, про порушення відповідачем законодавства, а саме, забруднення ґрунтів, немає ніяких виявлень.
Таким чином, апелянт вважає, що позивачем було істотно порушено процедуру проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, відповідно до затвердженого Порядку, а саме, без зазначення порушень в первинних документах за результатами перевірки відповідачу було надано претензію з посиланням на порушення (перевищення ГДК хлоридів, сульфатів, фосфатів та нафтопродуктів ) з нарахуванням штрафних санкцій.
В судове засідання 27.10.2010 року з'явився представник відповідача. Представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року позивач без поважних причин не виконав, письмових пояснень щодо підстав проведення позапланової перевірки, порядку її проведення та оформлення її наслідків відповідними документами (з посиланням на нормативно-правові акти) не надав.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення відповідно до вимог чинного законодавства, колегія суддів, заслухавши думку повноважного представника відповідача, порадившись, визнала можливим розглянути справи за відсутності представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 163 003,76 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було виявлено та зафіксовано перевищення рівня граничнодопустимої концентрації нафтопродуктів, хлоридів, сульфатів та фосфатів, що є забрудненням землі. Такими діями відповідач порушив положення ст. 167 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про охорону земель".
Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Державної екологічної інспекції в Київській області № 280 від 25.05.2009 року на підставі ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та “Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого наказом Мінприроди України № 548 від 19.12.06 року, зареєстрованого в Мінюсті України 13.02.2007 року за № 120/13387, з метою перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відряджено начальника відділу інструментально-лабораторного контролю -старшого державного інспектора та державних інспекторів з ОНПС Київської області для перевірки стану виконання наданих приписів, перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, зокрема, ПТПВ № 5 ВАТ “Київспецтранс”.
Як вбачається з матеріалів справи, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Київській області, в присутності головного інженера було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства. Під час перевірки було відібрано проби ґрунтів, про що складено акт Державної екологічної інспекції в Київській області № 03-05-09 від 28.05.2009 року.
Відділом інструментально-лабораторного контролю ДЕІ в Київській області, атестованим на право виконання вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, було проведено за відібраними пробами вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, що зафіксовано протоколом Державної екологічної інспекції в Київській області № 03-06-09 від 10.06.2009 року.
Під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що ґрунти, проби яких відібрано, містять перевищення рівня граничнодопустимої концентрації нафтопродуктів, хлоридів, сульфатів та фосфатів, що є забрудненням землі.
За результатами зазначеної перевірки встановлено, що площа забруднених земельних ділянок становить 1200 кв. м. (проба № 1-900 кв. м. та проба № 2-300 кв. м.).
Згідно з розрахунком розміру збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення земельних ресурсів ПТПВ № 5 ВАТ “Київспецтранс”, здійсненого відповідно до “Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства”, затвердженого наказом Мінприроди України від 27.10.1997 року № 171, зазначеними діями заподіяно матеріальні збитки на суму 163 003,76 грн.
07.04.2010 року позивачем було надіслано відповідачу претензію № 42 про відшкодування збитків у сумі 163 003, 76 грн., проте, останній не відреагував на претензію.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, оскільки, на його думку, протокол вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів не відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач вказував на ту обставину, що за ініціативою останнього Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією МОЗ України 24.03.2010 року було повторно проведено відбір та дослідження проб грунту на території полігону ТВП №5. При цьому, за наслідками дослідження Київською міською СЕС складено протокол № 2 від 24.03.2010 року, згідно з яким грунт є безпечний в санітарному відношенні за вмістом хімічних речовин, що досліджувались, що, на думку відповідача, спростовує висновки досліджень та вимірювань, проведених позивачем та зафіксованих в Протоколі від 10.06.2009 року № 03-06-09.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства, що, на думку місцевого господарського суду, підтверджується відомостями, які містяться в акті відбору проб ґрунтів Державної екологічної інспекції в Київській області № 03-05-09 від 28.05.2009 року та протоколі Державної екологічної інспекції в Київській області № 03-06-09 від 10.06.2009 року, а тому задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача 163 003,76 грн. збитків.
Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, не було з'ясовано питання щодо відповідності акту відбору проб ґрунтів Державної екологічної інспекції в Київській області № 03-05-09 від 28.05.2009 року та протоколу Державної екологічної інспекції в Київській області № 03-06-09 від 10.06.2009 року вимогам чинного законодавства. Отже, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.
Відповідно до ст. 167 Земельного кодексу України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та санітарного нагляду, екології та природних ресурсів. Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки використовуються з дотриманням встановлених обмежень, вимог щодо запобігання їх небезпечному впливу на здоров'я людини та довкілля. Рівень забруднення ґрунтів враховується при наданні земельних ділянок у користування, вилученні з господарського обігу та зміні характеру і режиму використання.
Згідно ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ (зі змінами та доповненнями) здійснення державного контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органи на місцях.
Повноваження екологічних інспекцій визначено в Положенні про Державну екологічну інспекцію України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 р. № 1520, та Положенням про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 548 від 19.12.2006 року.
Документом, який визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів, є Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 15.01.2009 року за № 18/16034 (далі - Порядок).
Відповідно до 4.13 Порядку за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.
Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами (п. 4.14 Порядку).
Згідно з п. 4.15 Порядку в акті перевірки зазначаються:
- дата та місце складання акта перевірки;
- тип перевірки;
- предмет державного нагляду (контролю);
- номер та дата видачі наказу, на підставі якого проводилася перевірка;
- прізвище, ініціали, посада державних інспекторів, які проводили перевірку;
- посади, прізвища та ініціали осіб, які були залучені до перевірки (за наявності);
- посада, прізвище та ініціали керівника або уповноваженої ним особи суб'єкта господарювання або прізвище фізичної особи - підприємця, що були присутні при перевірці;
- повне найменування суб'єкта господарювання (об'єкта перевірки) та його місцезнаходження;
- у разі, якщо ініціатором перевірки є інший орган влади, - номер, дата звернення і найменування відповідного органу;
- дата початку й закінчення перевірки;
- інформація про здійснення попередньої перевірки (за наявності);
- виявлені порушення й недоліки;
- конкретні природоохоронні заходи, які здійснюються на виконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів;
- стан виконання виданих раніше приписів щодо усунення виявлених порушень (за наявності);
- обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені.
Пунктом 4.16 Порядку передбачено, що до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.
Відповідно до п. 4.18 Порядку у разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004 N 264 "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 за N 934/9533.
Згідно з п.п. 4.20, 4.21 Порядку в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки. Один примірник акта перевірки (з відповідними додатками) передається керівнику (уповноваженій ним особі) суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці примірників акта перевірки робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка отримала акт перевірки, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. Другий примірник акта перевірки зберігається в органі Мінприроди.
Пунктом 4.23 Порядку передбачено складання за результатами перевірки протягом п'яти днів з дня її завершення (у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства) припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до п.п. 4.24., 4.26. Порядку припис щодо усунення порушень природоохоронного законодавства складається у двох примірниках, один з яких не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається керівнику суб'єкта господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, другий з підписом такої особи залишається в органі Мінприроди, який здійснював перевірку. Строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Мінприроди для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.
Контроль за виконанням приписів, наданих за результатами перевірки, здійснює орган Мінприроди, який видав припис. Контроль за виконанням приписів, наданих за результатами перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією, може бути покладено на орган Мінприроди відповідної території.
При цьому, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять оформленого належним чином за результатами проведеної перевірки Акту перевірки вимог природоохоронного законодавства із зазначенням інформації щодо виявлених порушень і недоліків та суті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені відповідачем, як і не містять відповідного Припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, складеного за результатами перевірки відповідача.
Натомість, в матеріалах справи наявні лише Акт відбору проб грунтів від 28.05.2009 року, в якому відображено лише факт відбору 3 проб грунтів та Протокол вимірювань показників складу та властивостей грунтів № 03-06-09 від 10.06.2009 року, в якому зафіксовано процес проведення на той час лабораторних досліджень із зазначенням показників вимірювання, без зазначення виявлених порушень відповідачем норм природоохоронного законодавства та факту забруднення грунтів.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що позивачем було істотно порушено порядок проведення перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, а саме, без складання відповідного Акту перевірки та припису та без зазначення порушень в первинних документах за результатами перевірки відповідачу, на підставі лише Акту відбору проб грунтів та Протоколу вимірювань, було надіслано претензію про відшкодування збитків за забруднення земельних ресурсів.
Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами встановлюється Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 27.10.1997 року № 171 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 5 травня 1998 р. за N 285/2725 (далі - Методика).
Згідно з п. 3.3 Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
А відповідно до п. 4.1 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
При цьому, претензію № 42 та розрахунок збитків було складено позивачем 07.04.2010 року та надіслано відповідачеві 12.05.2010 року, майже через рік після проведених обстежень та вимірювань.
Таким чином, акт відбору проб ґрунтів Державної екологічної інспекції в Київській області № 03-05-09 від 28.05.2009 року та протокол Державної екологічної інспекції в Київській області № 03-06-09 від 10.06.2009 року не є належними доказами, які підтверджують порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. У зв'язку з наведеним апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київспецтранс” на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року у справі № 14/334 задовольнити.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року у справі № 14/334 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Державній екологічній інспекції в Київській області в задоволенні позовних вимог.
3.Стягнути з Державної екологічної інспекції в Київській області (01033, м. Київ, вул. Короленківська, 3-з, код 34978935) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, просп. Правди, буд. 85, код 02772037) 815, 02 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
5.Матеріали справи № 14/334 направити Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
03.11.10 (відправлено)