01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 25/261
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явились,
від відповідача -Косачов Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Гідроінжбуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.09.2010
у справі № 25/261 ( )
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"
до Закритого акціонерного товариства "Гідроінжбуд"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 13 418,29 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2010 (суддя Морозов С.М.) позов задоволено частково та стягнуто з ЗАТ “Гідроінжбуд” 13118грн.29коп. відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу та відповідні судові втрати. В стягненні 300грн. за проведення позивачем експертизи пошкодженого автомобіля судом відмовлено, оскільки такі витрати не включались до загальної суми страхового відшкодування. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заявник скарги зазначив, що не був присутнім при проведенні автотоварознавчого дослідження і тому наполягає на призначенні комплексної товарознавчої та трасологічної експертизи. Також, апелянт вказує, що позивачем не доведено належними доказами, що під час скоєння ДТП водій відповідача здійснював свої трудові обов'язки, за таких обставин відповідач вважає, що позов повинно бути пред'явлено саме до водія автомобіля.
Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у письмовій формі належним чином. Його неявка не перешкоджає розгляду скарги, тому постанова приймається за наявними матеріалами справи, перевіривши які та заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 120/02-2721 від 17.04.2007 позивачем (страховик) застраховано автомобіль “Лексус” державний номер АІ 2545 ВА, страхувальником за договором є Ісайченко Л.В.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема -пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
12.09.2007 року в м. Києві по вул. Кайсарова відбулося зіткнення автомобіля “Лексус”, державний реєстраційний номер АІ 2545 ВА, що знаходився під керуванням страхувальника, з автомобілем “ГАЗ САЗ”, державний реєстраційний номер 071-45 КА, що знаходився під керуванням Пилипчук Анатолія Єфремовича.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2007 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Пилипчук А.Є. п. 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
За наслідками вказаного страхового випадку за участю застрахованого автомобіля, на підставі повідомлення страхувальника про пошкодження транспортного засобу, заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, звіту №1204 від 19.09.2007 було складено страховий акт № КА-1986-07 від 26.09.2007 року та розрахунок суми страхового відшкодування до зазначеного страхового акту, а також виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 13 118грн.29коп, що підтверджується видатковим касовим ордером №1146 від 01.10.2007.
Сума збитків завданих внаслідок ДТП визначена на підставі звіту атотоварознавчого дослідження № 1204 з визначення вартості матеріального збитку, завдоного власнику транспортного засобу складеного 19.09.2007 Бережнюком О.В. на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №3817/05, виданого Фондом державного майна України 06.07.2005, вартість якого була оплачена позивачем в розмірі 300грн., що підтверджується платіжним дорученням №А14126 від 20.09.2007.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію на виплату відшкодування в порядку регресу №237/Ю від 08.04.2008, проте відповідач суму страхового відшкодування не сплатив, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до позивача перейшло в межах встановленої суми право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб -автомобіль “ГАЗ САЗ”, державний номер 071-45 КА, яким спричинено ДТП 12.09.2007 належить ЗАТ “Гідроінжбуд”, а Пилипчик А.Є., якого визнано винним згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2007 є працівником товариства.
Відповідно до ст. ст. 1166, 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно із ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка заподіяла шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідач не довів відсутність вини свого працівника в заподіянні шкоди, що спричинена внаслідок ДТП 12.09.2007.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 13118грн.29коп. та про відмову в стягненні витрат понесених позивачем на проведення експертизи.
В своїй апеляційній скарзі заявник висуває заперечення, що позивачем не доведено належними доказами, що під час скоєння ДТП водій відповідача здійснював свої трудові обов'язки.
Проте з такими запереченнями відповідача не можливо погодитись, оскільки згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування лежить не лише на позивачеві, а відповідач міг теж скористатися своїм правом встановленим ст. 33 ГПК України та довести в разі необхідності здійснення ДТП своїм працівником поза межами виконання ним трудових обов'язків.
Щодо заперечень про те, що відповідач не був присутнім при проведенні автотоварознавчого дослідження та необхідність призначення комплексної товарознавчої та трасологічної експертизи, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Про обізнаність відповідача про проведення автотоварознавчого дослідження, свідчить направлена на його адресу телеграма, яка була вручена останньому 15.09.2007. Автотоварознавче дослідження проведено кваліфікованим експертом, належним чином мотивовано, відповідає наявним матеріалам справи та не спростовано відповідачем, а тому суд не вбачає підстав для проведення вказаної відповідачем експертизи.
За викладених обставин доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2010 у справі №25/261 залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Гідроінжбуд”
- без задоволення.
2. Справу № 25/261 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді