01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 09-11-12/1733
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Ніценко А.С.,
від відповідача - не з'явились,
від третьої особи 1 -не з'явились,
від третьої особи 2 -Гребенюк В.Є.,
від третьої особи 3 - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Колос-16"
на рішення господарського суду Черкаськоїобласті від 03.08.2010
у справі № 09-11-12/1733 ( )
за позовом ТОВ "Колос-16"
до СТОВ "Тимошівка"
третя особа позивача
третя особа відповідача ОСОБА_3
Спілка громадян власників (співвласників) майнових та земельних паїв "Надія"
Тимошівська сільська рада Кам"янського району Черкаської області
про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно
Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.07.2009 позов ТОВ “Колос” задоволено, спірний договір визнаний дійсним, за позивачем визнано право власності на нерухоме майно за наведеним в позові переліком.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2010 вказане рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.08.2010 (суддя Курченко Н.М.), яке є предметом даного оскарження, відмовлено в задоволенні позову ТОВ “Колос-6” про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно. Суд дійшов висновку, що спірний договір не підлягає визнанню дійсним в судовому порядку та є неукладеним, в зв'язку з цим позивач не набув права власності на майно за даним договором. Також, суд вказав, що право власності відповідача на майно не доведено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апелянт вважає, що і позивач і відповідач виконали свої зобов'язання за договором щодо передачі та прийняття майна, а також його оплати позивачем. Заявник вважає, що рішенням господарського суду Черкаської області від 28.07.2009 правомірно визнано право власності на спірне майно за позивачем.
У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи 1 зазначив, що спірне майно перебувало в пайовому фонді та було виділене в натурі членам спілки “Надія”, а відповідач не мав права власності на спірне майно та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представники відповідача та третіх осіб 1, 3 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у письмовій формі належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
05.05.2009 між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого відповідач передає у власність позивача, а позивач приймає у власність нерухоме майно за наведеним у спірному договорі переліком (в тому числі корівники, будівлі складів, майстерні, їдальні). Ціна договору складає 185158грн.94коп. (п.2.1).
Пунктами 8.1, 8.2 договору встановлено, що витрати, пов'язані з укладенням та нотаріальним посвідченням договору сплачує відповідач, нотаріальне посвідчення буде здійснено після оплати покупцем вартості придбаного майна.
05.05.2009 сторонами підписано акт приймання - передачі передбаченого договором майна, 12.05.2009 року платіжним дорученням № 1 позивач сплатив відповідачу повну його вартість.
На вимогу позивача про нотаріальне посвідчення договору відповідач надав письмове повідомлення від 12.05.2009 №18-03/09 про відмову в зв'язку з відсутністю коштів.
Отже, ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору і стало підставою для звернення з позовом про визнання договору дійсним в порядку ст. 220 ЦК України та визнання права власності на нерухоме майно.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з частиною третьою статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Разом з тим, якщо правочин повністю або частково виконаний однією зі сторін, а інша ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд відповідно до частини другої статті 220 ЦК України за вимогою сторони, що виконала правочин (або її правонаступника), може визнати його дійсним. Це правило не застосовується, якщо є передбачене законодавчими актами обмеження (заборона) на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних його умов. Правила статті 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду, що оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого позивач просить визнати право власності на спірне майно, є неукладеним, позивач не набув право власності на майно, яке було продане за цим договором, і тому не є власником майна на підставі договору.
Крім того, з матеріалів, наданих при новому розгляді справи третіми особами, вбачається, що спірне майно входило до пайового фонду КСП “Тимошівка”. Рішенням зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП “Тимошівка”, оформлених протоколом №5 від 31.03.2007 року (том 1 а.с.124-133), серед інших питань розглянуто питання щодо виділення окремим особам та групам осіб майна в натурі. У тому числі розглянуто заяву членів спілки співвласників майнових паїв “Надія”, які виявили бажання отримати майно пайового фонду в натурі на суму 1 359 656 грн. та частину спірного майна виділено в натурі членам спілки співвласників майнових паїв спілки “Надія”.
Таким чином, спірне майно було продане не його власником, вибуло з володіння осіб, яким це майно належало на праві спільної власності і було передане ними СТОВ “Тимошівка”, правонаступнику розпайованого КСП, у користування.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України визначено, що власник має право витребувати майно, придбане за відплатним договором, від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
В даному випадку судом встановлено відсутність згоди власників майна на його продаж продавцем за спірним договором. Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Не набувши права власності на спірне майно та укладаючи договір купівлі-продажу цього майна з позивачем, відповідач порушив вимоги ст. 658 ЦК України.
За таких обставин вірними є висновки суду про те, що позивач та відповідач не надали передбачених нормативними актами належних документів, які б підтверджували право відповідача на майновий пай і що на його розмір йому за рішенням зборів співвласників майнових паїв виділялось майно в натурі. Також в порушення Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” сторони не надали правовстановлюючих документів, які підтверджують право продавця на продане майно.
Є вірним і висновок господарського суду, що майно, яке було продане позивачу, вибуло з володіння власників не з їхньої волі, внаслідок зловживання правом з боку особи, якій це майно було передане, тобто СТОВ “Тимошівка” (відповідач), тому воно може бути витребувано від позивача в порядку ст.388 ЦК України, незважаючи на те, що позивач сплатив за це майно обумовлену договором ціну.
За викладених обставин доводи скаржника спростовуються вищенаведеним та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 03.08.2010 у справі №09-11-12/1733 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Колос-16” - без задоволення.
2. Справу № 09-11-12/1733 повернути господарському суду Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді