01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.11.2010 № 42/260
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2010
у справі № 42/260 ( .....)
за позовом АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Управління освіти Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованості, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 2467801,14 грн.
Рішенням господарського суду м.Києва від 14.09.2010р. у справі №42/260 позовні вимоги АЕК „Київенерго” в особі СВП „Енергозбут Київенерго” задоволенні частково. Стягнуто з УО Деснянської РДА на користь АЕК „Київенерго” в особі СВП „Енергозбут Київенерго” 409946,40 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 103431,31 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2000 грн. пені, 11467,51 грн. витрат по оплаті державного мита і 109,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено. Припинено провадження у справі № 42/260 в частині стягнення 631373,54 грн. боргу.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, АЕК „Київенерго” в особі СВП „Енергозбут Київенерго” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині зменшення пені та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, УО Деснянської РДА подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення пені в розмірі 2000 грн. та змінити рішення в частині розрахунку розміру стягнутих 409946,40 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 103431,31 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2000 грн. пені, 11467,51 грн. витрат по оплаті державного мита і 109,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відзиви на апеляційні скарги не надходили.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
1 грудня 2004 р. між АЕК „Київенерго” в особі СВП „Енергозбут Київенерго” і УО Деснянської РДА було укладено договір № 690044 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання до належних відповідачу будинків згідно переліку до договору (додатки 8, 9) в обсязі 37688,40 Гкал/рік, відповідач - щомісячно до 25 числа поточного місця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Облік споживання відповідачем теплової енергії передбачено проводити по приладах обліку.
Строк дії договору відповідно до умов п. 8.1 договору встановлений з дня підписання договору до 31 грудня 2005 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Докази припинення договору в установленому порядку в матеріалах справи відсутні.
З часткового розрахунку позивача, проведеного в частині нарахувань за теплову енергію відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм), відомостей обліку споживання теплової енергії за травень 2009 - червень 2010 років, довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію, платіжних доручень №№ 2210, 2211, 2212 від 19 липня 2010 р., №№2337, 2338 від 28 липня 2010 р., №2526 від 9 серпня 2010 р., №№2545, 2551 від 11 серпня 2010 р., №№2703, 2704 від 26 серпня 2010 р., підтверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом указаного періоду теплової енергії вартістю 18845978,62 грн., а також оплати останнім спожитої теплової енергії у повному розмірі, у т.ч. 1190903,94 грн. до часу звернення позивача в господарський суд з указаним позовом та 631373,54 грн. після звернення позивача в суд з указаним позовом.
Враховуючи, що частину заявленого до стягнення боргу у розмірі 1190903,94 грн. відповідачем сплачено до часу звернення позивача в господарський суд з указаним позовом, вимоги у цій частині заявлені безпідставно, тому суд першої інстанції правильно відмовив позивачу в стягненні 1190903,94 грн. боргу відповідно до вимог ст. 16 ЦК України.
Оскільки заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 631373,54 грн. відповідачем сплачена після звернення позивача в суд з указаним позовом, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, тому місцевим судом законно припинено провадження в цій частині вимог відповідно до вимог п. 11 ст. 80 ГПК України.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).
Відповідно до положень ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тому суд першої інстанції законно стягнув з УО Деснянської РДА 2000 грн. пені.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з рахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому суд першої інстанції законно стягнув з УО Деснянської РДА на користь АЕК „Київенерго” в особі СВП „Енергозбут Київенерго” 409946,40 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення і 103431,31 грн. три проценти річних з простроченої суми.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Оскільки відповідач при подачі апеляційної скарги не сплатив державне мито, а колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цієї скарги, то з відповідача необхідно стягнути 5733,75 грн., оскільки ця сума мита підлягає сплаті за подачу апеляційної скарги, бо відповідач оскаржував рішення в повному обсязі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги АЕК „Київенерго” в особі СВП „Енергозбут Київенерго” і УО Деснянської РДА залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 14.09.2010р. у справі №42/260 - без змін.
Стягнути з УО Деснянської РДА м.Києва (02217, м.Київ, вул.Закревського, 15-А, код 26063883) 5733,75 грн. державного мита на користь держави (УДК у Шевченківському районі м.Києва, код ЄДРПОУ 26077968, р/р 31110095700011, ГУ УДК у м.Києві, код банку 820019) за розгляд апеляційної скарги.
Справу №42/260 повернути до господарського суду м.Києва, який зобов'язати видати наказ.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
08.11.10 (відправлено)