01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 32/413
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від стягувача - Щербина А.П.- представник, дов. б/н від 02.02.2009;
від боржника - Затилюк О.П.- представник, дов. б/н від 01.04.2010;
від ВДВС - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 16.06.2010
за скаргою Приватного підприємства "Тріада"
на дії Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва у справі № 32/413
у справі № 32/413 ( .....)
за позовом Приватного підприємства "Тріада"
до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат"
про стягнення заборгованості у розмірі 74304,78 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 у справі № 32/413 скаргу Приватного підприємства "Тріада" на неправомірні дії органу Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва у справі № 32/413 задоволено; скасовано постанову Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 26.02.2010 № 546/12 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.12.2009 у справі № 32/413.
Ухвалу мотивовано тим, що заявником не пропущено передбачений Законом України "Про виконавче провадження" строк звернення зі скаргою; оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 18.12.2009 був виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 у справі № 32/413 про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань щодо оплати товару, отриманого згідно з видатковими накладними від 09.04.2009 та 28.04.2009, тобто після порушення провадження справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то на цей борг боржника перед стягувачем не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство.
Орган Державної виконавчої служби в апеляційній скарзі просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 у справі № 32/413 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права
Твердження апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник посилається на порушення вимог ст. 64 ГПК України, оскільки не отримав ухвалу про порушення провадження у справі, не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, тому відповідно до ст. 59 ГПК України був позбавлений можливості надати письмові заперечення проти позову та захищати свої права в суді.
Посилаючись на те, що була винесена ухвала Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 про порушення провадження у справі № 49/126-б, відповідно до п.5 резолютивної частини якої вказано, що з моменту порушення провадження у справі ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; мораторій діє на весь час провадження справи про банкрутство, а виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню відповідно до п.8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" з моменту порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство, то, стверджує скаржник, 26.02.2010 державним виконавцем відповідно до п.8 ст. 34 Закону України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження до вирішення справи по суті.
На думку скаржника, судом не прийнято до уваги, що відповідно до п.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу стягувач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на поточних кредиторів дія мораторію не поширюється, а поширюється на вимоги конкурсних кредиторів; вимоги по оплаті у справі № 32/413 виникли після 18.03.2009, тому є такими, на які не поширюється дія мораторію; окрім наказу, до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем було додано копію рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2009 у справі № 32/413, тому державному виконавцю було відомо, що стягувач є поточним кредитором.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників стягувача, боржника, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Стягувачем подана до суду першої інстанції скарга на дії державного виконавця, у якій стягувач просив визнати неправомірною та скасувати винесену 26.02.2010 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 32/413, виданого 18.12.2009 Господарським судом міста Києва.
Як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову від 26.02.2010 про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 32/413, виданого 18.12.2009 Господарським судом міста Києва, до вирішення справи по суті, враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 49/126-б порушено провадження про банкрутство боржника та керуючись ст.ст. 34-36, 64 Закону України "Про виконавче провадження".
Перевіривши, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання стягувачем строку подання скарги, встановленого ст. 121-2 ГПК України.
Як вбачається із наказу Господарського суду міста Києва від 18.12.2009 № 32/413, цей наказ видано на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2009, яке набрало законної сили 15.10.2009, та ухвали від 18.12.2009 на стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат" на користь Приватного підприємства "Тріада" 70 059,31 грн. заборгованості, 2 142,09 грн. пені, 535,47 грн. 3% річних, 1 513,60 грн. інфляції, 742,50 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Заборгованість боржника у зазначеному розмірі 70 059,31 грн. виникла через недоплату на цю суму вартості отриманого боржником товару за видатковими накладними № РН-09/04/06 від 09.04.2009 та № РН-28/04/2 від 28.04.2009, що встановлено судом у рішенні від 11.09.2009 у справі № 32/413.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 49/126-б порушено справу про банкрутство Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат" та з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зі змінами (далі - Закон № 2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Статтею 1 (абз. 24) Закону № 2343 встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів, - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Оскільки термін виконання грошових зобов'язань боржника за наказом від 18.12.2009 № 32/413 настав після прийняття рішення про введення мораторію ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 49/126-б, то стягувач є поточним кредитором, на задоволення вимог якого дія введеного згаданою ухвалою мораторію не поширюється.
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів (п.5.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі ст. 34 (ч.8) Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" зі змінами, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Отже, оскільки на вимогу стягувача у справі № 32/413 не поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, то у органу Державної виконавчої служби не було підстав для зупинення виконавчого провадження по виконанню наказу від 18.12.2009 № 32/413.
Доводи апеляційної скарги є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та матеріалам справи.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно з нормами ГПК України виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є частиною судового процесу, тому скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядаються у провадженні тієї самої справи та у порядку, встановленому ст. 121-2 ГПК України.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень; неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Ухвала апеляційного господарського суду від 27.09.2010 у справі № 32/413 про час і місце розгляду апеляційної скарги органу Державної виконавчої служби була надіслана боржнику, стягувачу, органу Державної виконавчої служби 29.09.2010 та одержана останніми, відповідно, 01.10.2010, 04.10.2010, 30.09.2010.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 у справі № 32/413 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Справу № 32/413 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
08.11.10 (відправлено)