01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 14/010-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явився
від відповідача 1 -Туча С.М. (довіреність від 12.10.20010р. № 771);
від відповідача 2 -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області
на рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2010
у справі № 14/010-10 ( .....)
за позовом Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області
до Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним рішення
Рішенням господарського суду Київської області від 08.06.2010 року у справі № 14/010-10 позов міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області, поданий в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області, до Петропавловсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення в частині визнання недійсним укладеного відповідачами договору оренди земельної ділянки від 11.09.2009р. із скасуванням його державної реєстрації за № 1-1417 та скасуванням запису про державну реєстрацію прав на землю та нерухоме майно № 040994700037 від 26.10.2009р. та в частині зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 повернути земельні ділянки загальною площею 0,7213 га з кадастровими номерами № 3222485901:01:028:0030, № 3222485901:01:028:0031, № 3222485901:01:028:00323 з нормативно-правовою оцінкою 627357,89 грн. у комунальну власність Петропавловсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Петропавловсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської областівід 06.08.2009р. № 44 „Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2” та рішення Петропавловсько-Борщагівської сільської ради від 25.02.2010р. № 18 про внесення змін до рішення № 44 від 06.08.2009р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення у відповідній частині та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема статей 14, 16, 19 Конституції України, статей 19 - 22, 47, 51, 52, 60 Земельного кодексу України, статей 80, 88, 89 Водного кодексу України, статті 63 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, статей 32-34, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор зазначає, що згідно оспореного договору в оренду передано земельну ділянку без зміни її цільового призначення та при відсутності розробленого та погодженого в установленому порядку проекту відведення цієї земельної ділянки із зміною її цільового використання.
В судовому засіданні апеляційної інстанції помічник прокурора підтримав апеляційну скаргу, представник Петропавловсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області висловився за її відхилення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Решта учасників провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Міжрайонним природоохоронним прокурором Київської області (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов (в редакції заяви від 21.05.2010р.) в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області до Петропавловсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про:
- визнання недійсним рішення Петропавловсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області „Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2” від 06.08.2009р. № 44 та рішення Петропавловсько-Борщагівської сільської ради від 25.02.2010р. № 18 про внесення змін до рішення № 44 від 06.08.2009р.,
- визнання недійсним укладеного відповідачами договору оренди земельної ділянки від 11.09.2009р. із скасуванням його державної реєстрації за № 1-1417 та скасуванням запису про державну реєстрацію прав на землю та нерухоме майно № 040994700037 від 26.10.2009р.;
- зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 повернути земельні ділянки загальною площею 0,7213 га з кадастровими номерами 3222485901:01:028:0030, 3222485901:01:028:0031, 3222485901:01:028:00323 з нормативно-правовою оцінкою 627357,89 грн. у комунальну власність Петропавловсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Позов мотивовано тим, що оспорюваним рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області незаконно затверджено проект землеустрою про передачу в оренду земельної ділянки площею 0, 7213 га фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 під розміщення об'єкту культурно-оздоровчого та рекреаційного призначення в с. Петропавловська Борщагівка по вул. Леніна на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з земель водного фонду та земель сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення.
Дослідивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд встановив, що рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 16.11.2006р. № 12 надано дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на підготовку матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки в оренду терміном на 10 років загальною площею 0, 7213 га для культурно-оздоровчого та рекреаційного призначення в селі Петропавлівська Борщагівка по вул. Леніна Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 08.11.2007р. № 21 погоджено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки загальною площею 0, 7213 га (сіножаті) за рахунок земель запасу під розміщення об'єкту культурно-оздоровчого та рекреаційного призначення в селі Петропавлівська Борщагівка по вул. Леніна Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
На підставі вищевказаних рішень ДП „Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 10 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 під розміщення об'єкту культурно-оздоровчого та рекреаційного призначення в селі Петропавлівська Борщагівка по вул. Леніна Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 06.08.2009р. № 44 затверджено проект відведення земельних ділянок в оренду терміном на 10 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, вилучено з земель запасу Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 0, 7213 га (сіножаті), передано зазначені земельні ділянки загальною площею 0,7213 га на умовах оренди терміном на 10 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 під розміщення об'єкту культурно-оздоровчого та рекреаційного призначення в селі Петропавлівська Борщагівка по вул. Леніна Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
11.09.2009р. Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області й фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 згідно з рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 06.08.2009р. № 44 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого умов якого Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою було передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у строкове платне користування земельні ділянки під розміщення об'єкту культурно-оздоровчого та рекреаційного призначення в селі Петропавлівська Борщагівка по вул. Леніна Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в межах населеного пункту, кадастрові номери № 3222485901:01:028:0030, № 3222485901:01:028:0031, № 3222485901:01:028:0032, загальною площею 0, 7213 га (сіножаті) строком на 10 років. Договір посвідчений нотаріально 11.09.2009р. (реєстр. № 1-1417), взятий на облік Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі м. Києва за № 760 від 20.10.2009р. Державна реєстрація прав на землю за цим договором проведено 26.20.2009р. за № 040994700037. Строк дії договору - 10 років (пункт 6)
Рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 25.02.2010р. № 18 внесено зміни до вищезазначеного рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 06.08.2009 р. № 44 та викладено його пункти 1, 2, 3 в такій редакції:
Пункт 1: „Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду терміном на 10 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 загальною площею 0, 7213 га під розміщення об'єкту культурно-оздоровчого та рекреаційного призначення в селі Петропавлівська Борщагівка по вул. Леніна Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області”;
Пункт 2: „Відвести земельну ділянку загальною площею 0, 5382 га (сіножаті в прибрежній захисній смузі) до земель водного фонду, а земельну ділянку загальною площею 0, 1831 га (землі запасу Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради сіножаті) до категорії земель рекреаційного призначення”;
Пункт 3: „Надати в оренду терміном на 10 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0, 5382 га за рахунок земель водного фонду, та земельні ділянки площею 0, 1831 га, за рахунок земель рекреаційного призначення під розміщення об'єкту культурно-оздоровчого та рекреаційного призначення в селі Петропавлівська Борщагівка по вул. Леніна Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області”.
Викладені обставини учасниками справи не заперечуються, спір з цього приводу відсутній.
Місцевим господарським судом правильно припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними рішення Петропавловсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06.08.2009р. № 44 та рішення Петропавловсько-Борщагівської сільської ради від 25.02.2010р. № 18.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010р. № 10-рп/2010 у справі № 1-6/2010 положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних спорів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом власних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності” слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Оскільки предметом позову в цій частині є оскарження рішень Борщагівської сільської ради, провадження у справі у відповідній частині підлягало припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Крім того, місцевий господарський суд обґрунтовано залишив без задоволення позов в частині визнання недійсним укладеного позивачами договору оренди земельної ділянки від 11.09.2009р.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельним ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.
Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно частин 1, 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
За змістом викладеної норми чинного законодавства необхідною передумовою прийняття рішення про надання земельної ділянки є погодження в установленому порядку проекту відведення цієї земельної ділянки.
Враховуючи ту обставину, що згідно оскарженого рішення Петропавловсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області затвердила проект відведення спірної земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, наявні підстави вважати, що зазначений проект був погоджений в установленому порядку. Викладена обставина підтверджується також висновком державної експертизи землевпорядної документації від 12.03.2009р. № 13-29е, затвердженим начальником Головного управління Деркомзему Київської області. Викладеними обставинами справи спростовуєься довід прокурора про те, що проект відведення спірної земельної ділянки не розроблявся і не погоджувався в установленому порядку.
Згідно положень Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами (частина 1 статті 23); органи, посадові та службові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед суб'єктами господарювання, підстави, види і порядок якої визначаються Конституцією України та законом (частина 6 статті 23).
Оскільки законність або незаконність оскаржених рішень Петропавловсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області може бути предметом іншого спору, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок скаржника про незаконність зазначених рішень та укладеного на їх підставі спірного договору оренди.
Згідно положень Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174); господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 1 статті 180).
В силу частини 7 статті 179 названого кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно статті 203 названого кодексу зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства (частина1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2).
Вирішуючи спір про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно положень Закону України „Про оренду землі” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1); договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13); договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14).
Згідно статті 15 названого закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Згідно статті 18 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту реєстрації такого права.
Оспорюваний правочин є договором оренди земельної ділянки із земель комунальної власності, який за своїм змістом та формою відповідає вимогам статті 837 Цивільного кодексу України.
Прокурор не довів та не надав суду доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) не додержано вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не доведено наявність підстав недійсності спірного договору. Спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
З урахуванням наведеного, слід визнати обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним спірного договору.
Позовні вимоги про скасування державної реєстрації спірного договору та запису про державну реєстрацію прав на землю та нерухоме майно задоволенню не підлягають, оскільки вирішення відповідних питань не віднесено до повноважень господарського суду.
Натомість, Державний комітет України по земельних ресурсах згідно з положенням, затвердженим Указом Президента України в редакції від 26.04.2002, та місцеві державні органи земельних ресурсів згідно із Типовими положеннями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 N 930, здійснюють в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, в тому числі порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, а також, зокрема, здійснюють в межах державного земельного кадастру реєстрацію землеволодінь, землекористувань, договорів оренди земельних ділянок та забезпечують ведення відповідних реєстрів.
Позовні вимоги про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 повернути спірні земельні ділянки задоволенню не підлягають, оскільки є похідним та могли бути задоволені згідно статті 216 Цивільного кодексу України у разі визнання недійсним договору.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку, це стосувалося прокурора, який мав довести факт порушення сільською радою при укладенні спірного договору вимог чинного законодавства щодо надання в оренду земельних ділянок, віднесених до земель комунальної власності.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспореного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Київської області від 08.06.2010 року у справі № 14/010-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області - без задоволення.
Справу № 14/010-10 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
29.10.10 (відправлено)