01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.11.2010 № 53/1
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: не з»явився
від відповідача -1: не з»явився
від відповідача -2: не з»явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Сучасне стратегічне управління"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.09.2010
у справі № 53/1 ( .....)
за позовом ТОВ "Сучасне стратегічне управління"
до Акціонерний комерційний банк "Трансбанк"
ТОВ "Артекс-плюс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним кредитного договору № 3005 від 19.09.2008 р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.09.2010р. по справі № 53/1 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати, оскільки вважає, що судом прийнято рішення, яке не відповідає обставинам справи, місцевим судом порушено норми процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спірний договір № 3005 від 19.09.2008р. був укладений на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Артекс-Плюс» від 18.09.2008р. Зазначене рішення було ухвалено неналежним складом учасників ТОВ «Артекс-Плюс», внаслідок чого кредитний договір № 3005 був укладений за відсутності згоди вищого органу управління.
Апелянт звертає увагу суду на те, що згідно п .8.3.10. Статуту ТОВ «Артекс-Плюс» надання попередньої згоди на укладення договорів (угод, контрактів) на суму, що перевищує 1 000 000, 00 грн. відноситься до компетенції загальних зборів товариства. Однак, всупереч вимогам Статуту загальними зборами учасників ТОВ «Артекс-Плюс» у будь-якому разі не приймалось рішення щодо надання попередньої згоди на укладення кредитного договору. Апелянт вважає, що зазначені обставини свідчать про укладення спірного договору з істотними порушеннями Статуту та вимог чинного законодавства України щодо порядку отримання згоди на укладення договору за відсутності повноважень щодо його укладення.
В судове засідання повноважні представники сторін не з»явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.
19.09.2008р. між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артекс-Плюс» ( позичальник) було укладено кредитний договір № 3005.
Відповідно до п. 1.1 укладеного договору і на його умовах кредитор надає позивальнику грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії лімітом 20 000 000, 00 грн. на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в договорі.
Оспорюваний договір від імені ТОВ «Артекс-Плюс» підписано директором ОСОБА_1., який згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент укладення оспорюваного договору є учасником цього товариства та володів часткою розміром 98% статутного капіталу ТОВ «Артекс-Плюс».
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ту обставину, що кредитний договір № 3005 було укладено з істотними порушеннями статуту ТОВ «Артекс-Плюс» вимог чинного законодавства України щодо порядку отримання згоди на укладення договору за відсутності повноважень щодо його укладення, виходячи з наступного.
Апелянт зазначає, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Артекс-Плюс» від 18.09.2008р., учасниками яких були громадянин ОСОБА_1. та ОСОБА_2., які у сукупності володіли 100 часток у статутному капіталі товариства було ухвалено рішення, на підставі якого було укладено кредитний договір № 3005, однак зазначене рішення було ухвалено неналежним складом учасників ТОВ «Артекс-Плюс» з відсутності згоди вищого органу управління, а тому договір підлягає визнанню недійсним.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Артекс-Плюс» оформленим протоколом № 07-08-08 від 07.08.2008р. затверджено відступлення учасником товариства ОСОБА_1. частини належної йому частки іншим особам, у тому числі ТОВ «Сучасне стратегічне управління» та надано доручення про внесення відповідних змін до установчих документів.
Позивач зазначає, що зміни до установчих документів товариства, що схвалені рішенням загальних зборів, до моменту їх державної реєстрації у будь-якому разі обов»язкові для учасників товариства.
Відповідно до п.8.3.10 Статуту ТОВ «Артекс-Плюс» надання попередньої згоди на укладення договорів (угод, контрактів) на суму, що перевищує 1 000 000,00 грн. відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства. Позивач зазначає, що укладення кредитної угоди відбулося без наявності відповідного рішення належних загальних зборів ТОВ «Артекс-Плюс», а тому договір має бути визнаний недійсним.
Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, колегія не може погодитися з доводами позивача з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Відповідно до п.п.8.6.5. Статуту ТОВ «Артекс-Плюс» передбачено, що директор має право без доручення здійснювати всі дії від імені товариства; укладати договори, ( угоди, контракти, в тому числі й міжнародні) та чинити дії від імені товариства, давати доручення, відкривати та використовувати рахунки товариства в тому числі рахунки в цінних паперах, проте вчинення всіх юридично значущих дій, які пов»язані з розпорядженням майном та грошовими коштами на суму, що перевищує 1000000,00 грн. він повинен погодити з учасниками, котрі у сукупності володіють більше 60% Статутного капіталу товариства
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Артекс-Плюс» від 18.09.2008р. №18-09-08 було надано директору товариства повноваження на укладення та підписання кредитного договору, зокрема, у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі 20000000,00 грн. на 36 місяців під 26,5% річних. Цим спростовуються твердження позивача про відсутність рішення-згоди вищого органу управління товариством, та/або належного волевиявлення ТОВ «Артекс-Плюс»на укладення оспорюваного позивачем кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що спірний кредитний договір № 3005 від 19.09.2008р. від імені ТОВ «Артекс-Плюс» було підписано директором, який є одночасно власником статутного капіталу цього товариства на 98%, який, відповідно, на момент підписання Кредитного договору володів 98% голосів в вищому органі управління цього товариства загальних зборів.
Відомості щодо змін до Статуту ТОВ «Артекс-Плюс» в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Артекс-Плюс» від 07.08.2008р. до Єдиного державного реєстру фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесені 03.11.2008р. за номером запису 107110500100000842, в т.ч. відомості щодо зміни складу учасників ТОВ «Артекс-Плюс» зокрема, введення до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне стратегічне управління»
Згідно зі ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи (ст.4 та ч.3 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
Зміни до установчих документів (статуту) ТОВ «Артекс-плюс»згідно з якими позивача прийнято до складу учасників згаданого товариства з часткою розміром 9,5% статутного капіталу зареєстровані в органах державної реєстрації лише 03.11.2008р., що стверджується штампом в лівому верхньому куту титульної сторінки Статуту цього товариства.
Згідно з ч.5 ст.89 ЦК України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
Таким чином, спірний кредитний договір від імені ТОВ «Артекс-Плюс», було підписано чинний директором товариства та одночасно власником статутного капіталу цього товариства на 98%, який, відповідно, на момент підписання Кредитного договору володів 98% голосів в вищому органі управління цього товариства загальних зборів.
Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних доказів як на підставу визнання кредитного договору № 3005 від 19.09.2008р. недійсним, а отже заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне стратегічне управління» на рішення Господарського суду м.Києва від 08.02.2010р. по справі № 53/1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2010 року по справі № 53/1 залишити без змін.
Матеріали справи № 53/1 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
05.11.10 (відправлено)