Постанова від 27.10.2010 по справі 42/381

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2010 № 42/381

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Півень Д.О.(довіреність № Д07/2010/03/02-1

від 02.03.2010 р.)

від відповідача - Яснець С.Ю. (довіреність № 06/05-лжс від 11.01.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.08.2009

у справі № 42/381 ( .....)

за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

до Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 160774,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» (далі - відповідач) про стягнення 140758,33 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 17292,70 грн. інфляційної складової боргу, 2723,69 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.08.2009 р. у справі № 42/381 позов задоволено повністю.

Рішення мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання, передбачені договором № 521350 від 01.01.2006 р., поставлену теплову енергію у гарячій воді за період з грудня 2007 року по квітень 2009 року (включно) оплатив частково, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 140758,33 грн., 17292,70 грн. інфляційних втрат та 2723,69 грн. 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, в порушення ст. 79 ГПК України, відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у вказаній справі до вирішення справи за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпоряджень від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2009 р. провадження у справі було зупинено до вирішення справи за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпоряджень від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

В матеріалах справи міститься лист Шевченківського районного суду м. Києва від 20.09.2010 р. № 2а-673/10, з якого вбачається, що провадження у справі № 2а-673/10 за позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження закрито на підставі ст. 205 ч. 1 п. 3 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у даній справі усунуті, колегія суддів вважає, що провадження у справі № 42/381 поновлено відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 р.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1 січня 2006 р. між сторонами у справі було укладено договір № 521350 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію до належних відповідачу будинків згідно переліку до договору (Додаток 7) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній - щомісячно до 10 числа наступного за розрахунковим місяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.

Строк дії договору відповідно до умов п. 4 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2006 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за грудень 2007 - квітень 2009 років, довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію, стверджується факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії за договором вартістю 604962,63 грн., а також оплати останнім спожитої теплової енергії у розмірі 464204,30 грн., з урахуванням переплати 166,62 грн., що існувала на початок грудня 2007 року.

Отже, заборгованість відповідача за спірний період складає 140758,33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання.

Згідно ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов'язанння за Договором виконав належним чином, натомість відповідач на момент подання позову до суду за спожиту електроенергію за період з грудня 2007 року по квітень 2009 року розрахувався частково, заборгованість в розмірі 140758,33 грн. не сплатив.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 140758,33 грн.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 17292,70 грн. інфляційної складової боргу та 2723,69 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 17292,70 грн. інфляційної складової боргу, 2723,69 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2009 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2009 р. у справі № 42/381 залишити без змін.

Справу № 42/381 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

Попередній документ
12387920
Наступний документ
12387927
Інформація про рішення:
№ рішення: 12387923
№ справи: 42/381
Дата рішення: 27.10.2010
Дата публікації: 24.11.2010
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Київський апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії