01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 49/174
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Балабан І.А. (довіреність № б/н від 12.05.2010 р.)
від відповідача - Паньковський С.І. (довіреність від 20.05.2010 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.08.2010
у справі № 49/174 ( .....)
за позовом ТОВ "Пєноплекс-Україна"
до ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 615514,23 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 501000,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007 р., 57498,87 грн. пені, 49719,40 грн. інфляційних втрат та 7295,96 грн. 3 % річних.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач неодноразово змінював позовні вимоги.
Відповідно до додатку до позовної заяви № 20/10/5-09 від 19.08.2010 р. (т. 3 а.с. 134) позивач просив стягнути з відповідача 489500,00 грн. основного боргу, 97799,40 грн. пені, 86360,00 грн. інфляційних втрат та 25816,92 грн. 3 % річних.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд» звернулось до Господарського суду м. Києва з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007 р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.08.2010 р. первісний позов задоволено. Стягнуто з відповідача 489500,00 грн. основного боргу, 62109,46 грн. пені, 56990,00 грн. інфляційних втрат та 12953,77 грн. 3 % річних. В частині зустрічних позовних вимог припинено провадження у справі.
Рішення мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання, передбачені договором купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007 р., поставлений товар не оплатив, отже, з останнього підлягає стягненню 62109,46 грн. пені, 56990,00 грн. інфляційних втрат та 12953,77 грн. 3 % річних. Крім того, оскільки у справі № 53/293 було вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що й у спорі за зустрічним позовом, то провадження у справі № 49/174 в частині зустрічних позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення змінити, стягнути з відповідача 489500,00 грн. основного боргу, 97799,40 грн. пені, 86360,00 грн. інфляційних втрат та 25816,92 грн. 3 % річних.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано вимоги позивача викладені в додатку до позовної заяви № 20/10/5-09 від 19.08.2010 р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити.
Скаргу мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Крім того, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у вказаній справі до розгляду справи № 32/364, в межах якої Господарським судом м. Києва розглядається питання про визнання недійсними довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007 р.
Представник позивача повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.
Представник відповідача повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу № 105/11-07 від 09.11.2007 р. (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язувався протягом дії Договору передати товар окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених договором.
Згідно з п. 2.1 Договору ціна на товар визначається сторонами в накладній на момент передачі товару.
Відповідно до 3.3 Договору передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника покупця.
В силу п. 4.1 Договору розрахунки за товар здійснюються у національній валюті Україні - гривні шляхом перерахування покупцем грошової суми у розмірі 100 % вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку на оплату товару.
Як вбачається з п. 4.5 Договору, відвантаження товару без попередньої оплати може здійснюватись за взаємною письмовою згодою сторін на строк не більше ніж 20 банківських днів.
Пунктом 9.4 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31 грудня 2007 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань.
Додатковою угодою 1 до Договору від 28.12.2007 р. сторони виклали п. 9.4 Договору в такій редакції: «Договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31 грудня 2008 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань».
На виконання умов договору позивач передав товар за видатковими накладними на підставі довіреностей, а відповідач сплачував за товар визначену у видаткових накладних грошову суму (копії видаткових накладних, довіреностей, виписок з особового рахунку позивача містяться в матеріалах справи).
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 26.09.2008 р. по 13.11.2008 р. за поставлений товар відповідач у повному обсязі не розрахувався.
Відповідно до підписаного сторонами акта звірки розрахунків від 31.01.2009 р. станом на 31.01.2009 р. залишок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "ІЗОБУД" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Пєноплекс-Україна" складав 510 000,00 грн.
Наступним підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків визначено, що станом на 29.04.2009 р. заборгованість відповідача на користь позивача складає 489500,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Як вбачається з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму основного боргу не сплатив.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 489500,00 грн.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 97799,40 грн. пені, 86360,00 грн. інфляційних втрат та 25816,92 грн. 3 % річних.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розглянув вимоги позивача без урахування вимог, викладених в додатку до позовної заяви № 20/10/5-09 від 19.08.2010 р.
Повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено статтею 103 ГПК України, яка не передбачає можливості передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано апеляційній інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у ч. 7 ст. 106 ГПК України. Якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, неправомірно не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції (аналогічна позиція викладена в п. 9 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/366 від 28.03.2002 р.).
Виходячи з вищевикладеного, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо необхідності розгляду вимог про стягнення з відповідача 97799,40 грн. пені, 86360,00 грн. інфляційних втрат та 25816,92 грн. 3 % річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з останнім та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 86360,00 грн. інфляційних втрат та 25816,92 грн. 3 % річних.
Що стосується вимоги позивача про стягнення пені, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 7.5. Договору у разі порушення покупцем строку платежу, визначеного п. 4.5 цього Договору, покупець зобов'язаний, на вимогу продавця, сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком позивача та вважає, що вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 97799,40 грн. (розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ).
Що стосується зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у справі № 53/293 було вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що й у спорі за зустрічним позовом, то провадження у справі № 49/174 в частині зустрічних позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума державного мита за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна» задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 р. у справі № 49/174 змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 17-Т, р/р 2600001011209 в Київській філії ВАТ «Кредобанк» МФО 321897, код ЄДРПОУ 34427530), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна» (02156, м. Київ. вул. Братиславська, 8, п/р 26002122166 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805, код ЄДРПОУ 35369056) 489500 (чотириста вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 25816 (двадцять п'ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 92 коп. 3 % річних, 86360 (вісімдесят шість тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 97799 (дев'яносто сім тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп. пені, 6994 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 76 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».
В решті рішення Господарського суду м. Києва від 19.08.2010 р. у справі № 49/174 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 17-Т, р/р 2600001011209 в Київській філії ВАТ «Кредобанк» МФО 321897, код ЄДРПОУ 34427530), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна» (02156, м. Київ. вул. Братиславська, 8, п/р 26002122166 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805, код ЄДРПОУ 35369056) 389 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 61 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Пєноплекс-Україна» (02156, м. Київ. вул. Братиславська, 8, п/р 26002122166 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805, код ЄДРПОУ 35369056) 2690 (дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. 38 коп. зайве сплаченого державного мита згідно платіжного доручення № 3 від 26.08.2010 р.
Доручити Господарському суду м. Києва видати виконавчі документи.
Справу № 49/174 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді