01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.11.2010 № 25/213
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача 1 - Курінська І.С.;
позивача 2 - Дяченко Є.Г.;
відповідача - не з'явилися;
прокуратури - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Роммакс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2010
у справі № 25/213 ( )
за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва
до ТОВ "Роммакс"
про стягнення 9473823,20 грн.
Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (далі - Міністерство) та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - Банк) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс» (далі - Товариство) про стягнення заборгованості у сумі 9 473 823,20 грн., в тому числі основної заборгованості по кредиту у сумі 6 400 410,00 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 2581588,12 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 355880,33 грн. та пені за прострочення сплати відсотків в сумі 135 944,75 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.05.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 25/213.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2010 у справі № 25/213 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою апеляційного суду від 10.08.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 25/213.
У відзиві на апеляційну скаргу Банк просив рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2010 у справі № 25/213 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:
Між Акціонерним комерційним банком «Київ» (кредитодавець), назва якого змінена на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 11.06.2009 та Товариством (позичальником) 25.12.2006 укладено кредитний договір № 166/06 (далі - Договір), у відповідності до умов якого Банк надає Товариству кредит для поповнення обігових коштів в сумі 2 790 000,00 грн. зі строком користування з 25 грудня 2006 року по 24 грудня 2007 року та сплатою 22% річних (п. 2.1 Договору).
Сторонами неодноразово вносилися зміни до п. 2.1 Договору. Останньою Додатковою угодою № 8 від 23.12.2008 до Договору сторони погодили редакцію п. 2.1 Договору, за якою позивач надає відповідачу кредит для поповнення обігових коштів в сумі 6 400 410,00 грн. зі строком користування з 25 грудня 2006 року по 22 грудня 2009 року та сплатою 22% річних.
У відповідності до п. 4.4.1 Кредитного договору позичальник (Товариство) зобов'язаний забезпечити повернення кредиту, сплату процентів та всіх інших своїх зобов'язань за цим Договором.
Згідно з п. 2.4 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.
Нараховані проценти за користування кредитними коштами позичальник (Товариство) зобов'язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 4.4.9 Договору).
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є кредитним договором (ст. 1054 ЦК України), за умовами якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини першої статті 1049 параграфу 1 глави 71 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На виконання умов договору № 166/06 від 25.12.2006 Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надав Товариству кредит у сумі 6400410,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство свої зобов'язання за Кредитним договором не виконало: суму кредиту та відсотки в повному обсязі не сплатило, чим порушило умови п. п. 2.1, 2.4, 4.4.9 Кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зважаючи на закінчення строку користування кредитом, заборгованість Товариства за Кредитним договором перед Банком по кредиту становить 6400410,00 грн., а за відсотками 2581588,12 грн. (за період з 25.12.2006 по 31.03.2010).
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Позивачем доведено належне виконання прийнятого на себе за договором зобов'язання з надання Товариству кредиту. Разом з тим, доказів сплати в повному обсязі 6400410,00 грн. кредиту та 2581588,12 грн. процентів за користування кредитом, Товариством не надано, а отже судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги в цій частині.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариством порушені строки повернення кредиту та сплати процентів за його користування, що узгоджені сторонами в п. 8.1 Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у разі порушення строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим Договором Товариство сплачує Банку пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час платежу.
Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.
З огляду на те, що Товариство прострочило виконання грошового зобов'язання за Договором, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з останнього на користь Банку пеню за прострочення термінів повернення кредиту в розмірі 355880,33 грн. (за період з 23.12.2009 по 31.03.2010), та пеню за порушення строків сплати процентів в сумі 135944,75 грн. (за вказаний період).
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2010.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі № 25/213 - без змін.
2. Матеріали справи № 25/213 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді