01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.11.2010 № 6/56
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
позивача: Хімка М.І., дов.від 20.01.10,
відповідача: Сербулов О.В., дов.від 30.08.10 № 01/05-116Д,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація річкових портів”
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 (підписано 28.07.10)
у справі № 6/56 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кий-Луга-Сервіс”
до Державного підприємства “Адміністрація річкових портів”
про визнання недійсним договору та повернення грошових коштів
за зустрічним позовом Державного підприємства “Адміністрація
річкових портів”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кий-
Луга-Сервіс”
про стягнення 144113, 37 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кий-Луга-Сервіс” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” (далі - відповідач) про визнання недійсним договору про надання послуг від 03.03.09 № 01/03-05, укладеного між позивачем та відповідачем, та застосування наслідків його недійсності, а саме: зобов'язання відповідача повернути позивачеві грошові кошти в сумі 182372,84 грн., перераховані останнім на виконання умов вказаного договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір не відповідає чинному законодавству України, оскільки вчинено відповідачем без наявного обсягу цивільної дієздатності.
В процесі вирішення спору позивач подав заяву про зміну підстави позову. В заяві він просить визнати спірний договір недійсним на підставі ст.230 ЦК України, як такий, що укладений внаслідок обману. Обман полягав в тому, що при укладенні спірного договору відповідач не повідомив його про відсутність необхідного для укладення договору обсягу цивільної дієздатності.
Під час розгляду справи відповідач звернувся до позивача з зустрічним позовом про стягнення 144113,37 грн. заборгованості за надані йому послуги за договором про надання послуг від 03.03.09 № 01/03-05, а саме: основного боргу в сумі 140167,44 грн., 3% річних в сумі 852,46 грн., пені в сумі 3093,47 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.10 в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що правовідносини, між сторонами, які виникли з договору про надання послуг, за своєю правовою природою є правовідносинами оренди (найму) майна; до таких правовідносин підлягають застосуванню норми чинного законодавства України, які регулюють порядок укладання, виконання та розірвання правочину, який сторони насправді вчинили, тобто договору найму (оренди) майна; позивач ще у 2006 році (до дати укладання спірного договору) був обізнаний, що спірна вертикальна підпірна стінка відноситься до державної власності і не може бути предметом договору; відповідач при укладенні договору був обізнаний про відсутність у позивача необхідних для укладення договору правомочностей щодо розпорядження майном; позовні вимоги за зустрічним позовом не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити, виключивши з тексту мотивувальної частини рішення положення стосовно того, що договір про надання послуг зі стоянки та швартування від 03.03.09 № 01/03-05 слід вважати договором найму. Скаргу аргументовано тим, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення чинного законодавства щодо договорів про надання послуг; надання послуг зі стоянки та швартування суден неможливо ототожнювати з орендою причалу, оскільки у разі укладення договору оренди причал передавався б орендарю за актом приймання-передачі; за умовами спірного договору причал залишається у володінні, користуванні та розпорядженні відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.10 відповідачеві відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження зазначеного вище рішення, апеляційну скаргу прийнято до розгляду на 01.11.10.
В судовому засіданні 01.11.10 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача, навпаки, їх заперечував та підкреслював, що оскаржуване рішення законне, мотивувальна частина відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору про надання послуг, оскільки він був укладений ним під впливом обману зі сторони відповідача, який не повідомив останнього про відсутність у нього необхідного для укладення договору обсягу цивільної дієздатності.
Так, 03.03.09 між відповідачем (за текстом договору “виконавець”) та позивачем (за текстом договору “замовник”) укладено договір № 01/03-05 про надання послуг (далі - договір).
В п.1.1 даного договору зазначено, що виконавець надає замовнику спеціалізовані послуги по обслуговуванню на платній основі плавзасобів замовника - несамохідних суден, які розташовані вздовж частини вертикальної підпірної стінки довжиною 500 п.м, розміщені в районі шостих східців вище за течією від станції метро “Дніпро” вздовж набережної пасажирських причалів, станція метро “Дніпро”, інв.№ 1590, довжиною 500 п.м. Договір укладено строком на три роки з моменту підписання (п.2.1).
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Так, в п.3.1 та п.3.2 договору сторони погодили, що виконавець зобов'язаний надавати послуги по швартуванню плавзасобам замовника; надавати послуги по стоянці плавзасобів замовника; по можливості, за окремою письмовою заявкою, надавати послуги по забезпеченню життєдіяльності плавзасобів замовника під час стоянок (бункеровка водою, підключення до електромережі, прийом з суден сміття, фанових та підстаневих вод); утримувати причал в належному технічному стані; своєчасно надавати замовнику акти здавання-приймання наданих послуг. В свою чергу, в п.3.2 договору передбачені обов'язки замовника, а саме: здійснювати своєчасну оплату послуг виконавця; надати необхідні виконавцю документи на плавзасоби та план-схему їх розстановки; забезпечувати та нести відповідальність за виконання протипожежних, природоохоронних заходів, вимог охорони праці та техніки безпеки та інших вимог контролюючих органів; забезпечувати перехідні трапи з берега на плавзасоби у відповідності з вимогами техніки безпеки та охорони праці, забезпечити безпечність посадки, висадки людей на плавзасоби; підписувати акти здавання-приймання наданих виконавцем послуг або надавати вмотивовані відмови від їх підписання.
Розглядаючи справу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами з договору, за своєю правовою природою є правовідносинами оренди (найму) майна. А укладений договір про надання послуг є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, що вони насправді вчинили, тобто договору оренди (найму). Предметом оренди, на думку суду першої інстанції, є вертикальна підпірна стінка довжиною 500 п.м, що знаходиться в районі шостих та сьомих східців за течією від станції метро “Дніпро”, біля якої перебувають на стоянці плавзасоби позивача.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає, що спірний договір є договором про надання послуг, а не договором оренди.
Відповідно до ст.10 Закону України від 10.04.92 № 2269-XII “Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.
Проаналізувавши зміст спірного договору, колегією суддів встановлено, що договір про надання послуг не містить істотних умов договору оренди, які передбачені чинним законодавством.
Крім того, згідно з частиною 2 ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників)...
Як зазначалося вище, на думку позивача та суду першої інстанції, спірний договір про надання послуг укладено щодо оренди вертикальної підпірної стінки довжиною 500 п.м, що знаходиться в районі шостих та сьомих східців за течією від станції метро “Дніпро”, та відповідно до якої у відповідача на час укладення договору відсутній обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього кодексу. Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Позивач просить визнати договір про надання послуг недійсним, оскільки відповідач ввів його в оману щодо своїх прав на частину вертикальної підпірної стінки.
Частиною 1 ст. 230 ЦК України визначено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Однак, колегією суддів встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.07 № 306-р “Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку” до сфери управління вказаного міністерства було передано державне майно, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ “Київський річковий порт” та ВАТ “Кременчуцький річковий порт”. До даного переліку увійшла, в тому числі, набережна пасажирських причалів, станція метро “Дніпро” (608,5 пог. метрів).
Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.07 № 1211/614 “Про передачу державного майна” зі змінами, внесеними спільним наказом від 19.09.07 № 1514/827 “Про внесення змін до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.07 № 1211/614, наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.08.07 № 721 “Про впорядкування управління державним майном” до сфери управління Мінтрансзв'язку було передано державне майно згідно з переліком, до якого увійшло майно, що є предметом оспорюваного договору.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.08 у справі № 8/50 визнано протиправними та скасовано згадане вище розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.07 № 306-р та спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.07 № 1211/614.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.08 № 22а-22668/08 зазначену постанову Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без змін.
Отже, на час укладення спірного договору вертикальна підпірна стінка довжиною 500 п.м, що знаходиться в районі шостих та сьомих східців за течією від станції метро “Дніпро”, не перебувала у відповідача ні на праві господарського відання, ні в управлінні.
До матеріалів справи долучено постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.10 у справі № 3/93-30/281-36/457 за позовом ТОВ “Кий-Луга-Сервіс” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Державне підприємство “Адміністрація річкових портів”, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ВАТ “Київський річковий порт” за участю Прокуратури міста Києва про спонукання укласти договір оренди нерухомого майна. В мотивувальній частині даної постанови суд дійшов висновку, що частина вертикальної підпірної стінки довжиною 500 п.м в районі шостих та сьомих східців вище за течією від станції метро “Дніпро” є гідротехнічною спорудою для захисту берега від розмивання і обвалів - берегоукріплювальна споруда у вигляді вертикальної підпірної стінки. Це майно віднесено до об'єктів державної власності, що мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації і не можуть бути об'єктами оренди.
Відповідно до частини 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, при укладенні спірного договору позивач вже знав, що частина вертикальної підпірної стінки довжиною 500 п.м в районі шостих та сьомих східців вище за течією від станції метро “Дніпро” не може бути предметом договору.
Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів введення позивача відповідачем в оману при укладенні спірного договору про надання послуг.
З огляду на викладене вище, Господарським судом міста Києва правильно відмовлено в задоволенні первісного позову.
Що стосується зустрічних позовних вимог про стягнення заборгованості по договору про надання послуг від 03.03.09 № 01/03-05, то колегія суддів також не вбачає підстав для його задоволення.
Так, позивачем за зустрічним позовом не доведено факту порушення ТОВ “Кий-Луга-Сервіс” умов договору про надання послуг.
Проте, матеріали справи містять копії платіжних доручень (арк.29-36) про оплату позивачем відповідачеві спеціалізованих послуг згідно договору від 03.03.09 № 01/03-05.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, висновок Господарського суду міста Києва про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог є правильним.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва у даній справі підлягає зміні. Але така зміна не впливає на зміст вирішення спору в цілому та не призводить до зміни чи скасування резолютивної частини рішення у даній справі.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.10 у справі № 6/56 задовольнити, змінивши мотивувальну частину рішення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.10 у справі № 6/56 залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кий-Луга-Сервіс” (код ЄДРПОУ 33602550; 01054, м. Київ, вул. Воровського, 33) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання постанови, на користь Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” (код ЄДРПОУ 33404067; 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14) 42,50 (сорок дві) гривні 50 копійок витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Матеріали справи № 6/56 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
04.11.10 (відправлено)