01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2010 № 32/408-6/313-7/38
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Данилевський О.М. (за дов.),
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.06.2010
у справі № 32/408-6/313-7/38 ( .....)
за позовом Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка"
про стягнення 14917162,77 грн.
В серпні 2008 року Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної енергетичної компанії «Нафтогаз України» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка» 10 394 511, 74 грн. - основного боргу за Договором №07-15 на постачання продукції від 23.08.2005, 754 640,70 грн. - пені, 2 702 573, 00 грн. - інфляційних втрат, 337 821, 51 грн. - 3% річних, 727 615, 82 грн. - 7% штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2008 у справі 32/408 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 10 394 511, 74 грн. - основного боргу, 754 640, 70 грн. - пені, 2 702 573, 00 грн. - інфляційних, 337 821, 51 грн. - 3% річних, 25 500, 00 грн. - державного мита та 118, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2009 у справі №32/408 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка» задоволено, рішення суду першої інстанції від 05.11.2008 - скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2009 справу призначено до розгляду та присвоєно №32/408-6/313.
15.06.2010 позивачем було подано Заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» просило стягнути з ТОВ «Українська транспортна спілка» 16 590 679, 08 грн., з яких: 10 394 511, 74 грн. - основного боргу, 754 640, 70 грн. - пені, 4 116 226, 61 грн. - інфляційних, 597 684, 21 грн. - 3% річних та 727 615, 82 грн. - 7% штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2009 у справі №32/408-6/313, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009, позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 14 5107 38, 39 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції, 617 312, 15 грн. - пені, 589 496, 97 грн. - 3% річних, 24 157, 99 грн. - державного мита та 111, 79 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2009 у справі № 32/408-6/313 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва та постанови Київського апеляційного господарського суду, Вищим господарським судом України зазначено, що в супереч вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги заяви відповідача про взаємозалік зустрічних однорідних вимог (а.с. 26, 27 том 2) та відповідний акт (а.с. 96 том 2). Зазначене свідчить про неповноту розгляду справи та про безпідставне незастосування судами статті 601 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 справу призначено до розгляду та присвоєно № 32/408-6/313-7/38.
Рішенням Господарського суду міста Києва 03.06.2010 у справі №32/408-6/313-7/38 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 617 312, 15 грн. - пені, 4 116 226, 65 грн. - інфляційних, 589 496, 97 грн. - 3% річних, 24 157, 99 грн. - державного мита, 111, 79 грн. - витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 10 394 511, 74 грн. - основного боргу провадження у справі припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийняти рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов залишити без задоволення, з посиланням на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним: по-перше, оскільки право стягнення пені у позивача виникло з 11.07.2007, а з позовом останній звернувся лише 26.08.2008, тому в силу статті 261 Цивільного кодексу України суд повинен був відмовити у стягненні пені в повному обсязі; по-друге, апелянт стверджує, що враховуючи позицію Вищого господарського суду України у даній справі (постанова від 14.01.2010), а також положення статті 601 Цивільного кодексу України, збільшені позовні вимоги не повинні прийматись судом до уваги, оскільки були подані вже після заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, і тому їх нарахування є безпідставне; по-третє, оскільки відповідач є генеральним підрядником (забудовником) об'єкту реконструкції КС-2 «Куп'янськ» за Генеральним договором підряду №3-695 від 26.09.2001 та отримує за Договором №07-15 продукцію для використання на об'єкті реконструкції, на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється. Дана стаття діє до 01.01.2012.
В судовому засіданні 11.10.2010 представником відповідач було подано клопотання про припинення провадження у справі №32/408-6/313-7/38 у зв'язку з тим, що спір стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних та 3% річних було припинено заліком зустрічних однорідних вимог. Дане клопотання підписано представником ТОВ «Українська транспортна спілка» за довіреністю Суньовим Є.В.
В судовому засіданні 13.10.2010 від відповідача надійшла Заява про відзив клопотання про припинення провадження у справі, підписана генеральним директором. В заяві відповідач зазначає, що вказане клопотання було подане представником відповідача на підставі власної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та акту звірки взаємних розрахунків між сторонами, та повідомляє суд, що стосовно заборгованості відповідача перед позивачем існує спір, який на даний час розглядається у Господарському суді міста Києва. На підставі викладеного ТОВ «Українська транспортна спілка» відзиває клопотання про припинення провадження у справі та просить суд продовжити розгляд спору у справі №32/408-6/313-7/38 по суті.
Розглянувши подану заяву, судова колегія прийшла до висновку про її задоволення.
Відповідач не скористався наданим йому правом на учать свого представника в судовому засіданні 21.06.2010, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, доказом чого є підпис повноважного представника відповідача - Вакуленко Я.М. на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.10.2010. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
З огляду на викладене, та враховуючи, що представниками відповідача в судових засіданнях 15.09.2010, 29.09.2010, 11.10.2010 надавались пояснення по суті спору та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе прийняти постанову за відсутності представника відповідача.
Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.
23.08.2005 між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ТОВ «Українська транспортна спілка» (покупець) було укладено Договір постачання продукції №07-15 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві протягом 2005 року компресорні модулі ГЦ-2-2006/3 (далі - продукцію) з наступним використанням їх при виготовленні газоперекачувальних агрегатів для реконструкції КС-2 Куп'янськ, відповідно до специфікації, яка надається в додатку № 1 до Договору та є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.
Загальна сума Договору згідно з пунктом 4.1 складає 10 394 511, 74 грн.
Згідно з пунктом 4.2. Договору оплата загальної вартості продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в розмірі 100% вартості партії продукції, що постачається, або іншими засобами, які не суперечать законодавству України, не пізніше 10 календарних днів з моменту початку виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції КС-2 Куп'янськ на підставі генерального договору на проведення реконструкції компресорних станцій ДК «Укртрансгаз» № 3-695 від 26.09.2001 та додаткових угод до нього.
Відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору) та видаткових накладних № 341 та № 342 від 23.08.2005 відповідачу було поставлено 8 компресорних модулів ГЦ-2-2006/3 загальною вартістю 10 394 511, 74 грн., що підтверджується актами прийому-передачі обладнання від 23.08.2005.
Згідно з довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за період червень-грудень 2007 року будівельно-монтажні роботи по реконструкції КС-2 Куп'янськ було розпочато у червні 2007 року.
Оскільки дата початку робіт не визначена конкретним календарним днем, момент початку виконання будівельно-монтажних робіт визначається останнім календарним днем у червні місяці. Таким чином, оплата мала бути проведена покупцем не пізніше 10.07.2007.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, у строки, встановлені пунктом 4.2 Договору, відповідач за отриману продукцію оплату не здійснив.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до пункту 11 частини. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Судом встановлено, що суму основного боргу в розмірі 10 394 511, 74 грн. погашено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог згідно листів відповідача № 93 від 22.04.2009 та № 100 від 07.05.2010, вказане також підтверджується Актом звірки розрахунків за період 01.07.2009 по 28.07.2009 та не заперечується позивачем, у зв'язку з чим, провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується решти позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.07.2007 по 06.01.2008 в розмірі 754 640, 70 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції у строки, визначені в пунктом 4.2 цього Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5 відсотків, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, період нарахування пені за 6 місяців вираховується з 11.07.2007 по 11.01.2008.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України).
Виходячи з того, що оплата за поставлену продукцію мала бути здійснена до 10.07.2007, то право на пеню виникло у позивача з 11.07.2007, щодо стягнення штрафу - з 11.08.2007.
Позовна заява подана до суду 26.08.2008, у зв'язку з чим в частині стягнення штрафу та пені за період з 11.07.2007 по 25.08.2007 позивачем пропущено строки позовної давності. Заяви про поновлення строку подано не було.
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відзиві на позов від 15.06.2009 за вих.№192 (а.с. 35-37 т.2) відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Таким чином, вимоги про стягнення штрафу в розмірі 727 615, 82 грн. не підлягають задоволенню.
Пеня за період з 26.08.2007 по 06.01.2008 (дата, до якої позивачем розраховано пеню) підлягає стягненню в розмір 617 312, 15 грн., за розрахунком суду першої інстанції, перевіреним судом апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, посилання відповідача на те, що в силу статті 261 Цивільного кодексу України суд повинен був відмовити у стягненні пені в повному обсязі, спростовуються вищевикладеним.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 116 226, 61 грн. - інфляційних за період з липня 2007 року по травень 2009 року та 597 684, 21 грн. - 3% річних за період з 11.07.2007 по 31.05.2009.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений.
З врахуванням викладеного, вимоги щодо стягнення інфляційних та відсотків річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується інфляційних вони підлягають задоволенню в розмірі 4 116 226, 65 грн., за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Однак, позивач невірно вирахував розмір 3% річних, який підлягає до стягнення. У зв'язку з чим, судом першої інстанції було здійснено відповідних перерахунок. Таким чином, розмір 3% річних, який підлягає до стягнення, становить 589 496,97 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 617 312, 15 грн., інфляційні - 4 116 226, 65 грн. та 3% річних - 589 496,97 грн.
В решті позову слід відмовити.
Посилання відповідача на те, що збільшені позовні вимоги не повинні прийматись судом до уваги, оскільки були подані вже після заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, і тому їх нарахування є безпідставне, судова колегія вважає необґрунтованими, з врахуванням наступного.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Підстави припинення зобов'язання регулюється Главою 50 Цивільного кодексу України, якою не передбачено, що розгляд справи в суді є підставою для зупинення чи припинення зобов'язання, у зв'язку з чим, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, несплати у встановлений Договором строк заборгованості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних та 3% річних до моменту здійснення заліку зустрічних однорідних вимог.
Твердження відповідача щодо застосування пункту 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» судова колегія вважає безпідставним, з огляду на наступне.
Вказаний закон, зокрема стаття 3 «Підтримка будівництва житла», на яку посилається відповідач, спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.
В даному випадку, між сторонами існують правовідносини, що виникли з Договору на постачання продукції, а доводи відповідача про те, що він є генеральним підрядником (забудовником) за Генеральним договором підряду №3-695 від 26.09.2001 є безпідставними, тому що даний договір не підпадає під сферу впливу Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», оскільки він стосується реконструкції компресорних станцій, а не будівництва житла.
Апеляційна скарга не спростовує висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 11112 вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Київським апеляційним господарським судом, при прийнятті постанови були враховані вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 14.01.2010.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 по справі № 32/408-6/313-7/38 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 у справі № 32/408-6/313-7/38 залишити без змін.
Матеріали справи № 32/408-6/313-7/38 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді