01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 9/71
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача: ОСОБА_1 дов. № 22/04-10 від 22.04.2010р.
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.06.2010
у справі № 9/71 ( .....)
за позовом Державне підприємство "Державне концертне агентство "Україна"
до СПД - фізична особа ОСОБА_2
про зобов"язання повернути грошові кошти у розмірі 52000,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2010 року у справі № 9/71 позов задоволено частково. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Державне концертне агентство Україна» 30310,78 грн. невідпрацьованого авансу, 303,10 грн. державного мита та 177,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2010 року у справі № 9/71 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимогах.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Представники позивача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що 21.07.2010 року між Державним підприємством «Державне концертне агентство «Україна» (далі по тексту позивач, Замовник за Договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг № 219 (далі по тексту Договір, Виконавець за Договором).
Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач доручає, а відповідач зобов'язується забезпечити надання інформаційно-рекламних послуг телерадіокомпаній (ТРК «Культура», «Перший діловий») у період підготовчих робіт (липень-вересень 2008р.) для проведення Другого Міжнародного конкурсу вокалістів імені Бориса Гмирі, який відбудеться у м. Київ (Національна філармонія України, Національна музична академія ім. П.І. Чайковського) 14-23 жовтня 2008р.
Згідно п. 2.1 Договору, відповідач бере на себе зобов'язання вчасно і якісно виконати послуги за рахунок використання власних матеріалів і обладнання.
Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна за виконання наданих послуг, передбачених п. 1.1 даного Договору, становить 52000,00 (п'ятдесят дві тисячі грн. 00 коп.) без ПДВ, згідно з калькуляцією вартості послуг (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 4.2. Договору, суму вказану в п. 4.1 цього Договору, позивач перераховує на розрахунковий рахунок відповідача на підставі Акту виконаних робіт (послуг).
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що засобом платежу є кошти Державного бюджету України.
Відповідно до. п. 7.2, всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться за взаємною згодою сторін у письмовій формі і є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п. 6.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором відповідач і позивач несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2008 року між сторонами було підписано Акт виконаних робіт (послуг) на суму 52000,00 грн. У відповідності до якого, сторони не мають взаємних претензій з надання послуг та їх оплати.
Також позивач зазначає, що підписання Акту виконання робіт (послуг) на суму 52000,00 грн., зумовлено тим, що Державне казначейство здійснені платежі тільки на підставі підписаних та завірених печатками Сторін Договорів та Актів виконаних робіт. Відповідно до цих вимог позивач підписав з відповідачем Акти виконаних робіт (послуг) не за фактично надані послуги, а для здійснення попередньої оплати за послуги які будуть надані, чим надавав можливість відповідачу вчасно і в повному обсязі виконати умови Договору.
На виконання вимог п. 4.1 Договору, платіжним дорученням № 719 від 29.07.2010 року позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано 52000,00 грн.
Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Державне концертне агентство «Україна» за період з 01.01.2008р. по 01.02.2010р. Порушення та недоліки зафіксовано в акті ревізії від 30.04.2010р. №04-30/474, у відповідності до якого, у відповідача відсутні документи на підтвердження факту виконання зобов'язань за Договором та за які відповідачеві перераховано грошові кошти у сумі 52000,00 грн.
Згідно акту №04-30/474 від 30.04.2010р. Контрольно-ревізійного управління в м. Києві зазначено, що відповідачем не підтверджено виконання предмету Договору № 219 від 21.07.2008р., а саме: «надання інформаційно-рекламних послуг телерадіокомпаній (ТРК «Культура», «Перший діловий») у період підготовчих робіт (липень-вересень 2008року)», а також не у відповідача відсутні документи на підтвердження виконання зобов'язань за Договором №219 від 21.07.2008р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає отриману відповідачем винагороду за Договором №219 від 21.07.2008 року у розмірі 52000,00 грн. незаконно отриманою та просить суд повернути кошти до Державного бюджету України.
Також, за ствердженням позивача, відповідачем порушено, вимоги п.1.1 Договору, яким передбачено надання інформаційно-рекламних послуг телерадіокомпаній ТРК «Культура» та «Перший діловий».
Колегія Київського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 17 ст. 11 Закону України «Про Державну контрольне ревізійну службу в Україні», зустрічні звірки, що проводяться державною контрольно-ревізійною службою не є контрольними заходами. Метою проведення зустрічних звірок ( документальне підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між підконтрольною установою та суб'єктом господарювання, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи. Перелік підконтрольних установ чітко зазначений у ч. 1 ст. 2 згаданого Закону, до яких приватні суб'єкти господарювання не відносяться. Відповідно до а.17 ст. 11 Закону, при проведенні зустрічних звірок, будь-які висновки щодо наявності порушень у суб'єкта господарювання не робляться і заходи стягнення не вживаються.
Крім того, відповідно до а. 2 п. 6.2 Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо не мають обов'язкового характеру, а тому не підлягають оскарженню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також місцевий суд зазначає, що відповідачем по Договору № 219 від 21.07.2008 року фактично надано послуги лише частково, обґрунтовуючи це не підтвердженням надання послуг на суму 40 310,78 грн.
Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Вільні ціни, відповідно до ст. 190 ГКУ, визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни, та визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Отже, предметом Договору № 219 від 21.07.2008 року (далі - Договір) та обов'язком відповідача було забезпечення надання інформаційно-рекламних послуг телерадіокомпаній, які відповідачем було виконано.
Даний факт підтверджується Актом виконаних робіт підписаний позивачем та відповідачем, Актом від 24.10.2008 року підписаного Президентом Фонду Бориса Гмирі, який виступає одним із засновників даного конкурсу, Заступником голови оргкомітету Міжнародного конкурсу вокалістів імені Бориса Гмирі, ефірними довідками відповідних ТРК, що містяться у матеріалах справи.
У відповідності до умов Договору, серед обов'язків відповідача, не передбачено надання звіту чи подібної інформації про фактичні витрати по Договору позивачу. Законодавством не передбачено обов'язку відповідача надавати інформацію позивачу про використання коштів, оскільки він не є підконтрольним суб'єктом та суб'єктом використання державних коштів, оскільки між позивачем і відповідачем діють приватноправові господарські відносини. Крім того, у відповідності до законодавства, така інформація не включена до переліку відомостей, що не є комерційною таємницею (Постанова Кабінету Міністрів України № 611 від 09.08.93 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційну таємницю»), тому підпадає під категорію комерційної таємниці (ч. 2 ст. 505 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 36 Господарського кодексу України) та є конфіденційною (а. 5 ст. 30 Закону України «Про інформацію»), тобто містить відомості професійного, ділового, банківського, комерційного характеру, а тому підлягає розголошенню за рішенням суб'єкта господарювання (в даному випадку відповідача).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що Господарський суд м. Києва, не зважаючи на дані факти, не в повній мірі з'ясовував питання використання відповідачем суми 40310,78 грн.
Крім того, суд першої інстанції у своєму рішення зазначає, що Договір був виконаний відповідачем, але не у повній відповідності з умовами Договору. Виходячи із даного факту, застосування до правовідносин, що склалися, ст. 903 ЦК України, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату, не є правомірним, оскільки Договір був виконаний відповідачем, як зазначає суд, але не у повній відповідності до умов Договору (зокрема не було внесено змін до Договору про зміну телеканалів на яких будуть надаватися інформаційно-рекламні послуги), з чим погоджується позивач.
Відповідно до Розділу 6 Договору та норм чинного законодавства, за неналежне виконання умов Договору, такий вид відповідальності (штрафних санкцій) як повернення оплати за Договором, не передбачено, а тому є незаконним та необгрунтованим.
Крім того, стверджуючи про виконання відповідачем Договору, в не повній відповідності до його умов, господарський суд м. Києва не врахував про фактичне повідомлення позивача про зміну таких умов, зокрема зміну телеканалів на яких буде здійснюватися надання інформаційно-рекламних послуг, та той факт, що позивач не заперечував проти надання послуг на даних телеканалах. Також суд не звернув уваги на те, що в період із дати підписання Акту виконаних робіт (послуг) 31.07.2008 року та проведення Другого міжнародного конкурсу вокалістів імені Бориса Гмирі, який проходив в м. Київ 14-23 жовтня 2008 року до моменту подачі позовної заяви, жодних претензій чи зауважень із приводу надання послуг по Договору, з боку позивача до відповідача не було.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2010 р. у справі № 9/71 не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи та підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1) Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 задовольнити.
2) Рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2010 р. у справі № 9/71 скасувати.
3) Прийняти нове рішення.
4) В позові відмовити повністю.
5) Судові витрати покласти на позивача.
6) Стягнути з Державного підприємства «Державне концертне агентство Україна» ( юр адреса: 01032, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 50-52, ГУ ДКУ м. Києва, р/р 35234001003112 в банку УДК м. Києва, МФО 820019 , ЗКПО 33447760) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) за подачу апеляційної скарги суму державного мита в розмірі 151,55 грн.
7) Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
8) Матеріали справи № 9/71 повернути до Господарського суду м. Києва.
9) Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді