01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 7/422-6/278
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача: Шостак Є.А. - довіреність №11/6 від 02.08.2010 р.
відповідача: Карук О.О. - довіреність № 41/10 від 15.07.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.07.2010
у справі № 7/422-6/278 ( .....)
за позовом Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення 2277925,51 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” до Дочірнього підприємства “Газ-тепло” про стягнення з останнього 2123012,23 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 2008-ПГ-2006 від 19.05.2006 р., а саме: 2106999,04 грн. основного боргу, 11799,19 грн. пені, трьох процентів річних в розмірі 2107 грн., 2107 грн. інфляційних. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати 21230,12 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Рішенням суду від 28.09.2006 р. позов було задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2006 р. вказане рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р. вказані вище рішення та постанову було скасовано, а справу постановлено передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як підставу для скасування рішення та постанови попередніх інстанцій колегія суддів зазначила неврахування проведеної 24.06.2010 р. оплати на суму 227860,22 грн..
Ухвалою від 20.04.2007 р. справі присвоєно номер 7/422-6/278 та призначено розгляд останньої на 30.05.2007 р.
Позивачем подано заяву про зміну розміру позовних вимог. Зокрема, сторона збільшила позовні вимоги в частині штрафних санкцій та зменшила в частині стягнення основного боргу та просить стягнути з відповідача за переданий у період з 01.05.2006 р. по 31.05.2006 р. газ: 1879138,82 грн. боргу, 161340,14 грн. пені, 187725,96 грн. інфляційних та три проценти річних в розмірі 49720,59 грн., а разом 2277925,51 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконані зобов'язання з оплати газу відвантаженого за договором купівлі-продажу природного газу № 2008-ПГ-2006 від 19.05.2006 р.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання за договором № 2008 - ПГ -2006 від 19.05.2006 р. не настав.
Представник Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, заявивши усне клопотання про заміну Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, яка є припиненою, на його правонаступника Дочірню компанію “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, відповідно до ст. 25 ГПК України.
За таких обставин, суд замінив в порядку ст. 25 ГПК України Дочірню компанію “Газ-тепло” Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” його правонаступником Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 р. позов задоволений повністю. Вирішено стягнути з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на користь державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” 2 066 864,78 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 49 720,59 грн. трьох процентів річних, 161 340,14 грн. пені, 22 779,25 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з'ясування обставин і документів, що мають значення для справи.
Ухвалою від 13.08.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 06.10.2010 р.
06.10.2010 р. у справі оголошено перерву на 06.10.2010 р. для уточнення позивачем позовних розрахунків.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
19.05.2006 р. між Дочірнім підприємством “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(правонаступник - Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”) (покупцем) та державним акціонерним товариством “Чорноморнафтогаз” (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2008-ПГ-2006 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця в травні 2006 р., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю в травні 2006 року газ в обсязі 5931762 куб.м) у тому числі:
- для подальшої реалізації підприємствам комунальної теплоенергетики в обсязі 729875 куб.м., у тому числі через газотранспортні мережі: відкритого акціонерного товариства (далі -ВАТ) “Кримгаз” (західний регіон) -345117 куб.м; ВАТ “Кримгаз” (східний регіон) - 207 куб.м.; ВАТ “Керчгаз”1100 куб.м; приватне підприємство “Укргазпром”378529 куб.м; ВАТ “Севастопольгаз”4922 куб.м;
- для вироблення тепла для гарячого водопостачання населенню та бюджетним установам в обсязі 4644537 куб.м., при транспортуванні природного газу через газові мережі: ВАТ “Кримгаз” (західний регіон) - 4641402 куб.м; ВАТ “Керчгаз”1775 куб.м; ВАТ “Джурчі”1360 куб.м.;
- для подальшої реалізації господарсько-розрахунковим підприємствам в обсязі 54328 куб.м.;
- для виробництва теплової енергії господарсько-розрахунковим підприємствам в обсязі 503112 куб.м..
Згідно з п. 3.1 Договору приймання та передача газу, переданого продавцем покупцеві, оформлюється актами приймання-передачі газу, які підписуються уповноваженими представниками продавця і покупця.
Порядок та умови проведення розрахунків встановлені п. 5.1 Договору, відповідно до якого оплата газу здійснюється покупцем шляхом перерахування 12.07.2006 р. на рахунок продавця грошових коштів в розмірі 100% вартості переданого у травні 2006 року обсягу газу на підставі акту прийому-передачі газу (вказаного в п. 3.2 Договору).
У період з 01.05.2006 р. - 31.05.2006 р. продавцю відвантажено:
- для вироблення тепла та гарячого водопостачання населення та бюджетних організацій при транспортуванні через газові мережі ВАТ “Кримгаз”(західний регіон) 4641402 куб.м. природного газу вартістю 1498801,53 грн.;
- для вироблення тепла та гарячого водопостачання населення та бюджетних організацій при транспортуванні через газові мережі ВАТ “Керчгаз”, ВАТ “Джурчі” 3135 куб.м. природного газу вартістю 1023,26 грн.;
- для виробництва теплової енергії господарсько-розрахунковим підприємствам - 503,112 тис. куб. м. природного газу вартістю 337462,37 грн.;
- для подальшої реалізації підприємствам комунальної теплоенергетики через газотранспортні мережі ВАТ “Кримгаз”(західний регіон) - 345117 куб.м. природного газу вартістю 109257,14 грн.;
- для подальшої реалізації підприємствам комунальної теплоенергетики через газотранспортні мереж ВАТ “Кримгаз”(східний регіон) - 1307 тис. куб. м. природного газу вартістю 418,24 грн.;
- для подальшої реалізації підприємствам комунальної теплоенергетики через газотранспортні мережі ВАТ “Севастопольгаз”4922 тис. куб. м. природного газу вартістю 1571,00 грн.;
- для подальшої реалізації підприємствам комунальної теплоенергетики через газотранспортні мережі ПП “Укргазпром”378529 куб.м. природного газу вартістю 122789,59 грн.
- для подальшої реалізації господарсько-розрахунковим підприємствам - 54238 куб.м. природного газу вартістю 35666,91 грн..
Всього відвантажено 5931762 куб.м. природного газу вартістю 2106999,04 грн., що підтверджується актами, наданими в матеріали справи.
Покупець за поставлений товар розрахувався частково на суму 227860,22 грн. та з порушенням строку оплати, а саме: 24.10.2006 р..
Станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 1879138,82 грн. відповідачем не сплачена.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1879138,82 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачами не спростований.
Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 1879138,82 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 6.2. Договору, за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань боржник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла і період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пеня за розрахунком позивача складає 161340,14 грн. (суд приймає розрахунок позивача як вірний).
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі здійсненим позивачем розрахунком з відповідача підлягає стягненню 49720,59 грн. трьох процентів річних та 187725,96 грн. інфляційного збільшення боргу (2066864,78 грн. заборгованість з урахуванням інфляційного збільшення боргу).
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не було надано належних доказів на спростування викладеного в позові, тому, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 р. в справі № 7/422-6/278 - без змін.
Справу № 7/422-6/278 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
03.11.10 (відправлено)