01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 40/66
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача Голояд І.В. - за дов. від 12.03.2010
від відповідача Шкурідін Є.Є. - за дов. від 10.02.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Вікторія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2010
у справі № 40/66 ( .....)
за позовом Підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Вікторія"
до ТОВ "Енка"
про стягнення збитків у розмірі 137046,00 грн.
Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енка» збитків у розмірі 137 046,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 у справі № 40/66 у задоволенні позовних вимог Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» відмовлено повністю.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 у справі № 40/66 мотивовано тим, що оскільки позивачем не надано суду належних доказів протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, спричинення шкоди, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Господарського суду міста Києва, Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 у справі № 40/66 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та має бути скасовано.
Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а оскаржуване рішення вважає обґрунтованим, прийнятим у відповідності та з дотриманням норм чинного законодавства України.
Заява скажника про стягнення з відповідача, на підставі статті 44 Господарського процесуального кодексу України 1 309,02 грн. судових витрат, які складаються з: 800,00 грн. за проживання у готелі, 425,02 грн. вартості проїзду, 84,00 грн. витрат на відрядження, колегією судді не задоволена, з наступних підстав.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У пункті 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями) зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила наступне:
На підставі рішення Донецької міської ради № 25/177 від 21.11.2008 Підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (позивач у справі) було надано згоду на розробку проекту землеустрою з метою здійснення відведення земельної ділянки в оренду для експлуатації існуючих будівель готельного комплексу «Вікторія» по проспекту Миру, 14а в Київському районі м. Донецька.
На підставі рішень Донецької міської ради від 20.03 2009 № 29/59 та від 24.04.2009 № 31/60 між позивачем (орендар) та Донецькою міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки від 14.05.2009, зареєстрований ДП «Центр державного Земельного кадастру при Держкомземі України» 22.05.2009 за № 040914600042.
Відповідно до умов Договору оренди земельної ділянки від 14.05.2009 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136900:00:045:0006) загальною площею 3,9053 га для експлуатації існуючих будівель та споруд готельного комплексу «Вікторія», яка знаходиться на території Київського району м. Донецька по проспекту Миру, 14а. Договір укладено до 20.03.2024 року.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи акту перевірки від 12.08.2009 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області було проведено перевірку з виїздом на місце будівництва споруд та конструкцій Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНКА» (відповідач у справі) по просп. Миру, 14а у Київському районі м. Донецька.
За результатами проведеної перевірки було складено припис від 12.08.2009, в якому зазначено, що будівельні роботи з будівництва під'їзної дороги виконані без дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, що є порушенням статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій» та запропоновано відповідачу до 12.09.2009 усунути виявлені порушення.
Листом від 07.09.2009 відповідач звернувся до позивача з проханням надати дозвіл на проїзд техніки через територію останнього у строк до 11.09.2009 з метою прибирання сміття на виконання припису Інспекції ДАБК.
Листом від 11.09.2009 позивач повідомив відповідача про дозвіл на проїзд через територію ПІІ ТОВ „Вікторія” для вивозу будівельного сміття з метою виконання припису Інспекції ДАБК у Донецькій області та приведення у належний стан паркової зони парку Ленінського комсомолу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
У відповідності до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 6 статті 225 Господарського кодексу України Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.
Згідно пункту 4.4.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» № 04-06/15 від 02.02.2010 власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року N 284.
Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМУ від 19.04.1993 № 284, встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники територіальних органів Держземінспекції, санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів.
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує розмір збитків, які підлягають стягненню з відповідача, розрахунком від 02.11.2009, що був проведений підрядною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю «РСІ», однак вказаний розрахунок не відповідає методиці визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 N 284.
Згідно частин першою і другою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У пункті 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 N 04-5/239) зазначено, що, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільний кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача реальних збитків.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, частинами першою і другою якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Для відшкодування збитків необхідно встановити і довести наступні факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
Свої позовні вимоги позивач ґрунтує на тому, що відповідач самовільно розпочав відсипку шлаком тимчасової під'їзної дороги, без погодження з власником земельної ділянки, землекористувачем та без отримання дозволу на проведення робіт в Інспекції ДАБК в Донецькій області, про що було складено припис від 12.08.2009.
У той же час у матеріалах справи міститься відповідь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області від 19.07.10 № 7/5-07-2794 на судовий запит від 01.07.2010 № 06-37.1, з якої вбачається, що перевіркою виконання припису 26.09.2009 встановлено, що будівельні роботи не виконуються та виявлені порушення усунені, штрафні санкції за вищевказані порушення не застосовані.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано суду належних доказів протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, спричинення шкоди, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, а тому позовні вимоги є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 у справі № 40/66 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 у справі № 40/66 залишити без змін.
Матеріали справи № 40/66 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді