01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.09.2010 № 49/381
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Папіш Г.Р. дов. від 29.12.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Іннова ЛАБ"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2010
у справі № 49/381 ( .....)
за позовом ТОВ "Дія"
до ТОВ "Іннова ЛАБ"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 55533,06 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Іннова ЛАБ” про стягнення з відповідача 55 533,56 грн. заборгованості за договором поставки електронних ваучерів та технологічної підтримки їх продажу № IN 065.10.07 від 01.10.2007, з яких 50 000,00 грн. основного боргу, 4 650,00 грн. інфляційних витрат, 883,56 грн. - 3% річних.
В ході розгляду справи позовні вимоги були уточненні згідно поданої заяви від 23.12.2009 року. На розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 50 000,0 грн. основного боргу, 3 350,00 грн. інфляційних витрат, 1 265,75 грн.- 3% річних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором відповідач не поставив позивачу товар.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2010 р. у справі № 49/381 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Іннова ЛАБ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дія” 50 000,00 грн. заборгованості за договором поставки електронних ваучерів та технологічної підтримки їх продажу № IN 065.10.07 від 01.10.2007, та 798,40 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що на момент звернення позивача до суду відповідач не поставив позивачу оплачений Товар, а тому має заборгованість перед позивачем в розмірі 50 000,00 грн. Факт невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару належним чином доведений, документально обґрунтований.
Крім цього, за укладеним договором у відповідача грошових зобов'язань не виникало, положення договору № IN 065/10/07 від 01.10.2007 року не передбачають зобов'язань ТОВ “Іннова ЛАБ” щодо повернення грошових коштів в разі непоставки товару, що є предметом договору, на повну суму здійсненої оплати, не містять строку для виконання зобов'язань з повернення передплати. За вказаним договором на відповідача були покладені обов'язки з передачі покупцю продукції, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних. Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання негрошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2010 р. у справі №49/381 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що матеріалами справи не доведений факт отримання Відповідачем від Позивача жодних письмових вимог про повернення суми попередньої оплати, відповідно, строк виконання Відповідачем зобов'язання з повернення суми попередньої оплати на дату звернення Позивача до Господарського суду м. Києва із Позовною заявою не настав. Тобто, у Позивача взагалі відсутні правові підстави для звернення до суду з Позовною заявою до Відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2010 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 08.09.2010 року представника позивача, колегією суддів ухвалою від 08.09.2010 року розгляд справи було відкладено на 22.09.2010 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2010 року у справі №49/381 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Представник позивача в судове засідання 22.09.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.09.2010року за відсутності представника позивача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
01 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дія”(далі - Агент) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Іннова ЛАБ”(далі -Постачальник) було укладено Договір поставки електронних ваучерів та технологічної підтримки їх продажу № IN065.10.07 (далі -Договір), відповідно до умов та особливостей вказаних у Договорі, Постачальник бере на себе зобов'язання поставляти Агенту Електронні ваучери встановлених номіналів, а Агент зобов'язується приймати та оплачувати Електронні ваучери. Електронні ваучери (далі -Товар) придбаваються Агентом з метою їх наступної реалізації Абонентам Операторів мобільного зв'язку за допомогою POS - терміналів та/або інформаційних кіосків.
Відповідно до п. 4.1 Договору, для здійснення Агентом повноважень за даним Договором, Постачальник протягом 4 робочих днів з дня отримання грошових коштів від агента на рахунок Постачальника у повному обсязі, згідно з виставленим Постачальником рахунком, поставляє Електронні ваучери згідно з наступною процедурою:
Згідно до п. 4.2 Договору, у випадку порушення Агентом своїх платіжних зобов'язань згідно п. 4.1 та п. 5.1 Договору Постачальник має право збільшити термін поставки Електронних ваучерів до 9 робочих днів з дати отримання оплати за відповідні Електронні ваучери.
На виконання умов Договору Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача 100% передоплати у розмірі 450 223,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 24.10.2007 на загальну суму 50 000,00 грн., 22.02.2008 на загальну суму 50 000,00 грн., 27.06.2008 на загальну суму 63 150,00 грн., 04.07.2008 на загальну суму 87 073,00 грн., 11.07.2008 на загальну суму 100 000,00 грн., 17.07.2008 на загальну суму 50 000,00 грн., 05.08.2008 на загальну суму 50 000,00 грн. (копії яких містяться в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов'язання поставити оплачений Товар виконав частково, а саме поставив Товару на загальну суму 400 223,00 грн., що підтверджується податковими накладними: 241005 від 24.10.2007 на загальну суму 50 000,00 грн., № 220202 від 22.02.2008 на загальну суму 50 000,00 грн., № 270601 від 27.06.2008 на загальну суму 63 150,00 грн., № 40703 від 04.07.2008.
Факт отримання Позивачем Товару на загальну суму 400 223,00 грн. підтверджується підписом повноважного особи та печаткою Позивача на видаткових накладних: № IN-3010-08 від 30.10.2007 на загальну суму 50 000,00 грн., № РН-220204 від 22.02.2008 на загальну суму 50 000,00 грн., № РН-2706-18 від 27.06.2008 на загальну суму 63 150,00 грн., № РН-0407-05 від 04.07.2008.
09.02.2009 позивач направляв на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 та лист - вимогу № 1/09-02/09 від 09.02.2009 (який був отриманий представником відповідача 11.02.2009, про що свідчить поштове повідомлення про вручення) з проханням погасити заборгованість.
Відповіді на лист - вимогу позивач не отримав.
14.04.2009 та 15.05.2009 представник позивача направляв повторно на адреси відповідача акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 та лист - вимогу №1/03-04/09 від 03.04.2009 з проханням погасити заборгованість.
Відповіді на лист - вимогу позивач не отримав.
Спір виник внаслідок того, що оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо поставки позивачу товару, то позивач просить суд повернути суму попередньої оплати за договором поставки № IN065.10.07 від 01.10.2007 року у сумі 50000грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 4 Додатку № 3 до Договору, по факту оплати Агентом рахунку на електронні ваучери, Постачальник направляє Агенту оригінал рахунку та податкову накладну на адресу Агента.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу податкової накладної № 50803 від 05.08.08 на загальну суму 50 000,00 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до суду відповідач не поставив позивачу оплачений Товар, а тому має заборгованість перед позивачем в розмірі 50 000,00 грн.
Факт невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару належним чином доведений, документально обґрунтований.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 50 000грн. є обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за укладеним договором у відповідача грошових зобов'язань не виникало, положення договору № IN 065/10/07 від 01.10.2007 року не передбачають зобов'язань ТОВ “Іннова ЛАБ” щодо повернення грошових коштів в разі непоставки товару, що є предметом договору, на повну суму здійсненої оплати, не містять строку для виконання зобов'язань з повернення передплати.
За вказаним договором на відповідача були покладені обов'язки з передачі покупцю продукції, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних.
Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання негрошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є не обґрунтованою, а отже такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
За таких обставин, рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2010 року по справі №49/381 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Іннова ЛАБ”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача(апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Іннова ЛАБ” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2010 року по справі №49/381 залишити без змін.
Матеріали справи № 49/381 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді