01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 32/504
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від стягувача: 1) Дзіпетрук Н.О. дов. №10-6017/3313 від 31.08.2010 року
від боржника: Перець О.І. дов. від 05.10.10 року
від ДВС: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Нижньогірський"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2010
у справі № 32/504 ( .....)
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Нижньогірський"
до Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України
Державна податкова адміністрація України
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним рішення
До Господарського суду м. Києва в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України надійшла скарга Відкритого акціонерного товариства “Нижньогірський” на дії державного виконавця державної виконавчої служби Нижньогірського РУЮ АР Крим, в якій просить скасувати постанову державного виконавця державної виконавчої служби Нижньогірського РУЮ АР Крим від 23.06.2009 про накладення арешту на рахунки, визнавши погашеними зобов'язання ВАТ "Нижньогірський" по сплаті в дохід бюджету 484 290 грн. штрафних санкцій за порушення зберігання спирту.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.08.2010 року скаргу Відкритого акціонерного товариства “Нижньогірський” залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що скаржник не надав доказів порушення державним виконавцем державної виконавчої служби Нижньогірського РУЮ АР Крим вимог Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні постанови про накладення арешту на рахунки боржника, якою заборонене списання коштів за розпорядженням власника рахунків до накопичення суми у розмірі 530 286,09 грн. (з урахуванням виконавчого збору).Крім цього, не надано також доказів визнання наказу Господарського суду міста Києва про примусове стягнення по справі № 32/504 від 01.03.2005 таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Відкрите акціонерне товариство “Нижньогірський” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.08.2010 року у справі №32/504.
Свої апеляційні вимоги Відкрите акціонерне товариство “Нижньогірський” обґрунтовує тим, що були порушені норми Закону України „Про виконавче провадження".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Нижньогірський” прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 13.10.2010 року.
Представники боржника в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.08.2010 року у справі №32/504 скасувати.
Представник стягувача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.10.2010 року заперечував проти доводів боржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №32/504 від 11.08.2010 року.
Представник ДВС Нижньогірського районного управління юстиції в судове засідання 13.10.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте ДВС Нижньогірського районного управління юстиції не скористалась своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 13.10.2010року за відсутності представника ДВС Нижньогірського районного управління юстиції.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як вбачається з приписів статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Статтею 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.
У статті 117 ГПК України визначено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.19 Закону України „Про виконавче провадження” у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону України «Про виконавче провадження»; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках (стаття 18 Закону України „Про виконавче провадження”).
Відповідно до п. 6 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження” у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 24 вищевказаного закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Частиною 2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що в постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2004 у справі № 32/504 задоволено зустрічний позов Департаменту з питань акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України та присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" на користь Державного бюджету 484290,00 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу.
На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 01.03.2005 було видано відповідний наказ.
31.03.2005 відділом Державної виконавчої служби Нижньогірського районного управління юстиції було відкрите виконавче провадження про примусове виконання вищезазначеного наказу Господарського суду міста Києва.
Листом від 19.01.2008 №7/03-11 відділ Державної виконавчої служби Нижньогірського районного управління юстиції повідомив, що боржником рішення у добровільному порядку не виконане, а виконавче провадження приєднане до об'єднаного виконавчого провадження. Виконавче провадження проводилося відповідно до ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження". Заборгованість перед Державним бюджетом належить до четвертої черги стягнення.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" провадження було зупинено, оскільки 01.07.2005 до відділу Державної виконавчої служби Нижньогірського районного управління юстиції надійшла ухвала Господарського суду Автономної республіки Крим по справі № 2-20/10231-2005 від 13.06.2005 про порушення провадження про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 20.10.2005 затверджено реєстр кредиторів, а вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після спливу строку, установленого для їхнього пред'явлення або не заявлені взагалі визнано такими, що не підлягають розгляду та вважаються погашеними.
Відповідно до п. 8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений порядок і строки зупинення виконавчого провадження.
Так, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
У випадках, передбачених пунктами 5, 6, 7, 8, 10 і 11 статті 34, пунктами 1, 5 статті 35 цього Закону виконавче провадження зупиняється до розгляду питання по суті.
Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувана, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам.
Згідно з ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 11.09.2008 по справі № 2-6/3470-2006 боржника, Відкрите акціонерне товариство "Нижньогірський", було визнано таким, що відновив свою платоспроможність і може продовжувати підприємницьку діяльність. Провадження у справі № 2-6/3470-2006 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" було припинено.
23.06.2009 державним виконавцем державної виконавчої служби Нижньогірського РУЮ АР Крим винесено постанову про накладення арешту на рахунки боржника, заборонивши списання коштів за розпорядженням власника рахунків до накопичення суми у розмірі 530 286,09 грн. (з урахуванням виконавчого збору).
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Скаржник не надав доказів порушення державним виконавцем державної виконавчої служби Нижньогірського РУЮ АР Крим вимог Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні постанови про накладення арешту на рахунки боржника, якою заборонене списання коштів за розпорядженням власника рахунків до накопичення суми у розмірі 530 286,09 грн. (з урахуванням виконавчого збору).
Не надано також доказів визнання наказу Господарського суду міста Києва про примусове стягнення по справі № 32/504 від 01.03.2005 таким, що не підлягає виконанню.
Як про те зазначено у Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/365 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”(ч. 7 п. 8) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що дії державного виконавця державної виконавчої служби Нижньогірського РУЮ АР Крим відповідають вимогам чинного законодавства, є законними, отже судом першої інстанції скаргу ВАТ “Нижньогірський” правомірно було залишено без задоволення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.08.2010 року у справі №32/504 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Нижньогірський”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Нижньогірський” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.08.2010 року у справі №32/504 залишити без змін.
Матеріали справи №32/504 повернути до Господарського суду м. Києва
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді