01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2010 № 52/218
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача - Кожевникова Д.Ю. дов. б/н від 01.07.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Інтеко Інжиніринг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2010
у справі № 52/218 ( .....)
за позовом ТОВ "Аванті Груп"
до ТОВ "Інтеко Інжиніринг"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 10133,55 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аванті Груп” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеко Інжиніринг” про стягнення 9 996,75 грн. основного боргу, 89,97 грн. інфляційних втрат, 46,83 грн. 3% річних, загалом - 10 133,55 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт та має перед позивачем заборгованість у сумі 9 996,75 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.07.2010 р. у справі № 52/218 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеко Інжиніринг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аванті Груп” 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 97 коп. інфляційної складової боргу, 46 (сорок шість) грн. 83 коп. 3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9 996,75 грн.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що оскільки станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за надані послуги в сумі 9 996,75 грн., отже провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору,
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 89,97 грн. інфляційних сум, 46,83 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2010 р. у справі №52/218 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що останнім не було прострочено виконання зобов'язання, отже відсутня підстава для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 14.09.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю суддів Пашкіної С.А., Моторного О.А. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №52/218 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданова С.О., Чорна Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року прийнято справу №52/218 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданова С.О., Чорна Л.В.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 15.09.2010 року представників позивача та відповідача, колегією суддів ухвалою від 15.09.2010 року розгляд справи було відкладено на 06.10.2010 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2010 року у справі №52/218 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Представник позивача в судове засідання 06.10.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.10.2010року за відсутності представника позивача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аванті Груп” надало послуги з ремонту транспортного засобу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеко Інжиніринг” загальною вартістю 10 996,75 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 12.12.09р. на суму 10 996,75 грн.
Відповідач отримані послуги на суму 10 996,75 грн. оплатив частково у сумі 1000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 24.12.2009р.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 996,75 грн.
16.02.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 27-А/03-033 з вимогою у 3-денний строк з моменту отримання даної претензії перерахувати на рахунок позивача суму основного боргу у розмірі 9 996,75 грн.
Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.
Відповідачем після порушення провадження погашено заборгованість за отримані послуги у сумі 9 996,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням: № 178 від 07.07.2010р. на суму 9 996,75грн.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за надані послуги в сумі 9 996,75 грн., судом першої інстанції правомірно було припинено провадження в цій частині на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 2 даної статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.
По-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення.
По-друге, дана стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені даною статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Таку позицію займає і судова практика (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19 серпня 2003 року).
Позивачем вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача інфляційні втрати у розмірі 89,97 грн. та 3% річних у розмірі 46,83 грн.
За таких обставин, рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2010 року по справі №52/218 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеко Інжиніринг”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача(апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеко Інжиніринг” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2010 року по справі №52/218 залишити без змін.
Матеріали справи № 52/218 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді