01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2010 № 03/1536
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Щепак Д.С. дов. б/н від 21.12.2009 року
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "МАРЕЛЛІ"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2010
у справі № 03/1536 ( .....)
за позовом Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до ТОВ "МАРЕЛЛІ"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 31 929,51 грн.
На розгляд господарського суду Черкаської області передані вимоги Дочірньої компанії “Укртрансгаз” національної компанії “Нафтогаз України” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Черкаситрансгаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРЕЛЛІ” про стягнення з відповідача 31 676 грн. 46 коп. боргу за послуги з одоризації, редукування та транспортування природного газу магістральними трубами у травні-червні місяцях 2010 року, 215 грн. 44 коп. пені та 37 грн. 61 коп. 3% річних.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем зобов'язань по договору за № 1260060/10/341 від 01.12.2009 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, щодо оплати наданих послуг.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.08.2010 р. у справі №03/1536 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “МАРЕЛЛІ” на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз” національної компанії “Нафтогаз України” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Черкаситрансгаз” 11 676 грн. 46 коп. боргу, 215 грн. 44 коп. пені, 37 грн. 61 коп. 3% річних, 319 грн. 30 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процес. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати послуг з одоризації, редукування та транспортування природного газу магістральними трубами у травні-червні місяцях 2010 року по договору за № 1260060/10/341 від 01.12.2009 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 31 676 грн. 46 коп. Оскільки відповідачем порушено зобов'язання договору за № 1260060/10/341 від 01.12.2009 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, судом першої інстанції стягнуто пеню та 3% річних.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2010 р. у справі №03/1536 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було здійснено ретельної перевірки розрахунків між позивачем та відповідачем.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2010 р. у справі №03/1536.
Представник відповідача в судове засідання 06.10.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.10.2010року за відсутності представника відповідача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
01.12.2009 між Дочірньою компанією “Укртрансгаз” національної компанії “Нафтогаз України” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Черкаситрансгаз” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МАРЕЛЛІ” (замовник) було укладено договір № 12-60060/10на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Відповідно до умов уклеєного договору позивач зобов'язався своєчасно надавати послуги з транспортування, одоризації і редукування природного газу, а відповідач зобов'язався проводити своєчасно оплату наданих послуг на умовах, передбачених цим договором, із розрахунку 80,52 грн. за транспортування 1000 м . природного газу, в тому числі ПДВ, а починаючи з 01.05.2010 року - 99,72 грн. за транспортування 1000 м . природного газу, в тому числі ПДВ (п.п.1.1, 5.1, 5.2 договору).
Пунктами. 6.1 та п.6.2 договору сторони визначили порядок оплати послуг з транспортування природного газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться відповідачем до 15-го числа місяця, наступного за звітним відповідно до облікових документів, зазначених у п.4.2 цього договору, та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
За порушення термінів і порядку розрахунків, визначених укладеними договорами, Замовник зобов'язався, крім суми заборгованості (з урахуванням індексу інфляції), сплачувати на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки оплати, починаючи з 21 числа місяця наступного за звітним, три відсотки річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також відшкодувати понесені виконавцем збитки (п.7.1. договору).
Технічне виконання названого договору зі сторони виконавця покладено на Золотоніське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів (скорочено - Золотоніське ЛВУМГ) Філії “Управління магістральних газопроводів “Черкаситрансгаз” (п.11.2. договору).
На виконання умов договору позивачем у травні-червні місяцях 2010 року було транспортовано відповідачу 317,654 тис.м3. природного газу на загальну суму 31676,46грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг з транспортування природного газу від 31.05.2010 та від 30.06.2010 року, підписаними та скріпленими печатками сторін.
Позивач зазначає, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги з підготовки і транспортування природного газу магістральними трубопроводами, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 31676,46грн. за 317,654 тис. м3. природного газу транспортованого в травні-червні місяцях 2010 року.
Відповідачем було перераховано позивачу частина боргу в розмірі 20 000 грн., що підтверджується, платіжними дорученнями від 14.07.2010 № 8027 на суму 5000 грн., від 13.08.2010 № 8605 на суму 15000 грн.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки станом на день розгляду справи відповідач сплатив частину заборгованість в сумі 20 000 грн., судом першої інстанції правомірно було провадження у справі в цій частині позовний вимог припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг по договору за №1260060/10/341 від 01.12.2009 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами не виконав, залишок заборгованості в розмірі 11676,46 грн. не сплатив, то суд першої інстанції правомірно стягнув 11676,46 грн. боргу за послуги з одоризації, редукування та транспортування природного газу магістральними трубами.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання зобов'язання сталось не з його вини.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розмір пені, передбачений статтею 1 Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За порушення термінів і порядку розрахунків, визначених укладеними договорами, Замовник зобов'язався, крім суми заборгованості (з урахуванням індексу інфляції), сплачувати на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки оплати, починаючи з 21 числа місяця наступного за звітним, три відсотки річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також відшкодувати понесені виконавцем збитки (п.7.1. договору).
Позивачем вірно здійснено розрахунок пені, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 215,44 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем вірно здійснено розрахунок 3% річних, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача 3% річних у розмірі 37,61 грн.
За таких обставин, рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2010р. у справі №03/1536 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРЕЛЛІ”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача(апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРЕЛЛІ” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 18.08.2010 р. у справі №03/1536 залишити без змін.
Матеріали справи №03/1536 повернути до Господарського суду Черкаської області Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді