01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 16/574
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Нєсвєтову Н.М.
За участю представників:
від позивача: Гунда О.Т. ( за довіреністю),
від відповідача: Сахацький С.О., Іваненко І.К. ( за довіреністю),
від ОСОБА_4 : не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2009
у справі № 16/574 ( )
за позовом ЗАТ "Український інститут по проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування "Укрпромпроект"
до Комунального підприємства "Київблагоустрій"
про зобов"язання вчинити дії
за участю ОСОБА_4
У вересні 2009 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про зобов'язання привести самовільно зайняту (невстановленими особами) земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у придатний до використання стан, включаючи знесення прибудованих гаражів, вивіз елементів гаражів, включаючи будівельне сміття, повернути позивачу земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд зобов'язати відповідача привести самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у придатний для використання стан, включаючи демонтаж тимчасових споруд (гаражів) в кількості 80 штук.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 16/574 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Український інститут з проектування підприємств промислової та машинобудування ”Укрпромпроект” задоволено в повному обсязі.
В апеляційному порядку вказана справа не переглядалася.
Разом з тим, ОСОБА_4 , яка не є стороною у справі, звернулася 16.09.2010р. з апеляційною скаргою, вказала, що оскаржуване рішення стосується її майнових прав, а тому просила рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2009 р. у справі №16/574 скасувати.
При цьому, посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.
ОСОБА_4 зазначає про те, що на спірній земельній ділянці знаходиться її гараж, тому вона вважає , що суд першої інстанції повинен був притягнути її до участі у справі, оскільки її права порушені.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав на необґрунтованість скарги , просить апеляційний суд відмовити ОСОБА_4 в задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2009р. у справі № 16/574 залишити без змін. Позивач зазначив, що земельна ділянка за адресою - АДРЕСА_1 знаходиться в оренді у позивача на підставі договору оренди від 25 листопада 2003 року. Однак група фізичних осіб самовільно захопили земельну ділянку та несанкціоновано і незаконно встановили на ній гаражі. Також, позивач вказує, що ним понесені збитки, оскільки він не може використовувати відведену йому земельну ділянку. Більше того, позивач у засіданні надав суду копії рішень Шевченківського районного суду міста Києва, якими встановлено факт самовільного зайняття зазначеної земельної ділянки та згідно з якими зобов'язано фізичних осіб звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та знести гаражі. При цьому позивач зазначив, що відповідно до статті 376 ЦК України, на самочинне будівництво не набувається права власності і будь-які споруди, самочинно встановлені підлягають знесенню. Позивач також вказав на те, що ОСОБА_4 не надала жодного документа, який би підтверджував її право власності на майно, яке, за її словами знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, що додатково свідчить про незаконні дії ОСОБА_4 щодо самовільного захоплення земельної ділянки, відповідальність за які встановлено статтею 197-1 Кримінального кодексу України.
Відповідач у справі надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти апеляційної скарги та просить суд рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі № 16/574 залишити без змін. Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що рішення першої інстанції законне та справедливе.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності ОСОБА_4, за наявними у справі доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Згідно з рішенням Київської міської ради від 29.05.2003 № 494/654 Закритому акціонерному товариству “Укрпромпроект” була відведена земельна ділянка по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним паркінгом (кадастровий номер 8000000000: 88:062:0009).
На виконання зазначеного рішення 25 листопада 2003 року між позивачем та Київміськрадою був укладений договір короткострокової оренди на 3 роки земельної ділянки розміром 0,2972 га (договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В.З. та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київміськради), про що було зроблено запис від 11.02.2003 за № 91-6-00201).
08 вересня 2008 р. між позивачем та Київміськрадою було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 25.11.2003 р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київміськради) згідно запису у книзі записів державної реєстрації договорів від 11.02.2003 за № 91-6-00201), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київміськради), про що було зроблено запис від 08 вересня 2008 р. за № 91-6-00796.
Таким чином, відповідно до вимог ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України у позивача виникло право на користування зазначеною земельною ділянкою та відповідні обов'язки. Оскільки, згідно з вимогами ст. 1 Закону України від 6 жовтня 1998 року “Про оренду землі”: оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, відповідно до умов п. 2.1 договору оренди щомісяця сплачує орендну плату у розмірі 1009,23 грн (1,5 % від вартості земельної ділянки, яка становить 807381,44 грн. згідно довідки про нормативну грошову оцінку).
В той же час, відведену земельну ділянку позивач використовувати за прямим цільовим призначенням не може оскільки, група фізичних осіб, не маючи жодних підстав самочинно установили на ній гаражі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з наступного.
Позивач надав суду документи, які свідчать про те, що дана земельна ділянка належала на праві користування позивачу і раніше:
- наявність рішення Київміськради № 494/654 про відведення земельної ділянки Позивачу та укладення ним відповідного договору оренди;
- наявність рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 22.04.2004 № 347 “Про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок по АДРЕСА_1”;
- наявність додаткової угоди від 08 вересня 2008р.
Враховуючи те, що існуючий порядок державної реєстрації права власності (права користування) земельною ділянкою виключає можливість подвійної реєстрації цих прав - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або вони будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України .
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦК України: особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, група осіб порушуючи права та інтереси Позивача, використовує земельну ділянку в супереч вимогам ч. 3 ст. 125 ЗК України, а саме: Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
За наведених вище фактів, позивач, як законний землекористувач не в змозі використовувати відведену йому земельну ділянку відповідно до взятих на себе зобов'язань, перелічених у п. 7.2 договору оренди (навіть контролювати її використання іншими особами) та має нести за це, передбачену законодавством і договором відповідальність.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21 лютого 2007 р. за № 167 було затверджено статут Комунального підприємства "Київблагоустрій", однією із функцій вказаного підприємства є демонтаж, перевезення та зберігання безхазяйного майна (кіосків, павільйонів, гаражів, рекламо носіїв, залишків будівельних матеріалів, автомобілів та ін.) та самовільно розміщених об'єктів, що порушують правила благоустрою міста.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Судом першої інстанції також встановлений факт, що рішеннями Шевченківського районного суду міста Києва від 01.08.2006р., від 04.12.2006р. та від 20.12.2006р. додатково встановлено факт самовільного зайняття зазначеної земельної ділянки та згідно з цими рішеннями зобов'язано фізичних осіб за власний рахунок привести самовільно зайняту земельну ділянку у придатний до використання стан, включаючи знесення побудованих ними гаражів, вивіз їх елементів включаючи будівельне сміття (або за їх рахунок).Вказані рішення скасовані не були, набрали чинності.
З огляду на вищевикладене, колегія прийшла до висновку , що місцевий суд обґрунтовано встановив , що відповідач зобов'язаний звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від гаражів, оскільки має місце порушення права позивача на використання відведеної йому земельної ділянки.
За таких обставин, колегія вважає, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Український інститут з проектування підприємств промислової та машинобудування ”Укрпромпроект” є обґрунтованими та правомірними.
Що стосується вимог ОСОБА_4, викладених в апеляційній скарзі, колегія вважає , що суд першої інстанції обґрунтовано не залучив ОСОБА_4 до участі у справі, на підставі ст.27 ГПК України, оскільки її право порушено не було.
З наведених підстав, судова колегія підстав для залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи не вбачає, матеріали даної справи свідчать , що її права порушені не були, права власності на самочинно встановлюваний гараж ОСОБА_4 не має.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, ОСОБА_4, всупереч вимог вказаної норми закону, не надала суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2009р. у справі №16/574 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
3.Матеріали справи №16/574 повернути до господарського суду міста Києва.
4.Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді Нєсвєтова Н.М.
29.10.10 (відправлено)