01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 8/37
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Зіркач Н.Г. - представник за дов. № 2 від 11.05.2010р.;
Гутиря О.М. - директор;
від відповідача - Степаненко В.А. - представник за дов. № 1254 від 22.09.2010р.;
від третьої особи 1:не з'явився;
від третьої особи 2: Уланович Ю.М. - представник за дов. №06-5/413 від 07.10.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київметробуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2010
у справі № 8/37 ( .....)
за позовом ТОВ "Україна-енергосервіс ЛТД"
до ВАТ "Київметробуд"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 996136,58 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-енергосервіс ЛТД" (далі - позивач) в грудні 2009р. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд” (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 769 033,19 грн. заборгованості за договором субпідряду № 56/002 від 02.04.2008р. та 91 419,11 грн. пені, 109 399,77 грн. збитків від інфляції, 26 284,51 грн. трьох відсотків річних.
До прийняття рішення у справі відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-енергосервіс ЛТД" про визнання договору субпідряду № 56/002 від 02.04.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Київметробуд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Україна-енергосервіс ЛТД” недійсним.
14.06.2010р. від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача 769 033,19 грн. основного боргу, 230 996,39 грн. пені, 266 412,14 грн. збитків від інфляції, 54 916,33 грн. трьох відсотків річних
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2010р. у справі № 8/37 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-енергосервіс ЛТД" 419 033,19 грн. основного боргу, 260259,87 грн. збитків від інфляції, 54 916,33 грн. трьох відсотків річних, 10 842,09 грн. державного мита та 194,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-енергосервіс ЛТД" в дохід Державного бюджету України 3190,69 грн. державного мита. В частині основного боргу в розмірі 350000,00 грн. по первісному позову припинено провадження у справі № 8/37. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство “Київметробуд” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010р. у справі № 8/37 повністю і прийняти нове рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2010р. у справі № 8/37, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції при винесенні спірного рішення безпідставно стягнув з відповідача інфляційні збитки в розмірі 206259,87 грн.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 05.10.2010р. представник позивача не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду України від 16.08.2010р. та поштовим повідомленням № 11829655.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, даною ухвалою було залучено до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Київську міську державну адміністрацію та Комунальне підприємство “Київпастранс”.
26.10.2010р. Комунальне підприємство “Київпастранс” через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надало клопотання про відкладення розгляду справи та надання матеріалів справи №8/37 для ознайомлення, в зв'язку з тим, що на адресу Комунального підприємства “Київпастранс” не надходили ані позовна заява, ані відзив на позовну заяву, колегія суддів порадившись дійшла висновку, що в даному клопотанні слід відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.
Ст. 102 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне відкладати розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а таке відкладення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що Комунальне підприємство “Київпастранс” не було обмежено правом ознайомитися з матеріалами справи та зробити відповідні копії.
В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 26.10.2010р. представник третьої особи 1 не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 05.10.2010р.
Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представник третьої особи 1 не скористався належним йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 26.10.2010р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи 1 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010р. підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд” - частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 02.04.2008р. між відповідачем (генпідрядник) та позивачем (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 56/002 (надалі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є виконання субпідрядником будівельно-монтажних робіт по реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги, а генпідрядник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу згідно умов цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт по даному договору визначається динамічною договірною ціною відповідно з ЖБН Д.1.1.1-2000із змінами та доповненнями та орієнтовно складає -6 250 000,00 грн., крім того ПДВ -1 250 000,00 грн. Загальна вартість робіт -7 500 000,00 грн.
Згідно п. 3.1 договору розрахунок за фактично виконані роботи проводяться щомісячно згідно підписаних актів виконаних робіт по ф.КБ № 2-в та довідки ф.КБ №3 протягом 15-ти днів після їх підписання.
За послуги, надані “генпідрядником”, “субпідрядник”проводить генвідрахування в розмірі 2 % від вартості виконаних робіт по договірній ціні (п.3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору повноважним представником у взаєминах та розрахунках за виконані роботи з субпідрядником за даним договором від ВАТ “Київметробуд” виступає його структурний підрозділ -Тунельний загін № 14 ВАТ “Київметробуд”.
Згідно п. 4.1 договору строк виконання робіт за даним договором: початок -02 квітня 2008р., закінчення -грудень 2008р.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору здавання і приймання виконаних робіт за цим договором проводиться згідно з актом здавання-приймання робіт, що підписується уповноваженими представниками сторін. У випадку мотивованої відмови від приймання виконаних робіт, сторони складають акт з переліком необхідних доробок (виправлення допущеного браку) і термінами їх виконання субпідрядником
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи субпідрядником виконані роботи, а генпідрядником прийняті без претензій та зауважень, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, а саме: № 1 за травень 2008р. на суму 943 950,00 грн., № 1 за червень 2008р. на суму 1 124 491,20 грн., № 1 за липень 2008р. на суму 249 309,60 грн., № 1 за вересень 2008р. на суму 2 380 473,60 грн., № 2 за вересень 2008р. на суму 1 561 605,60 грн., № 3 за вересень 2008р. на суму 74 924,40 грн., № 4 за вересень 2008р. на суму 67 830,00 грн., № 5 за вересень 2008р. на суму 427 041,60 грн., № 1 за жовтень 2008р. на суму 40 714,60 грн. та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008р. на суму 943 950,00 грн., червень 2008р. на суму 1 124 491,20 грн., липень 2008р. на суму 249 309,60 грн., вересень 2008р. на суму 4 511 875,20 грн.
Відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в зв'язку з чим сторонами за договором був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки розрахунків, згідно якого станом на 27.07.2009р. борг ТЗ-14 ВАТ “Київметробуд” за виконані роботи за договором № 56/002 від 02.04.2008р. перед ТОВ “Україна-енергосервіс ЛТД” склав 769 033,19 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу укроаїни України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 4 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Згідно зі ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Частиною 3 ст. 875 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, остання місить зустрічну позову заявою про визнання договору субпідряду № 56/002 від 02.04.2008р., укладеного між відповідачем та позивачем недійсним.
Так, відповідач в обґрунтування заявлених вимог за зустрічним позовом послався на те, що згідно статуту Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд”, генеральний директор має право без погодження наглядової ради товариства підписувати договори, ціна яких не перевищує 5 млн.грн. (пп.10.4.6 п.10.4 статуту).
Спірний договір був підписаний з боку Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд” в особі генерального директора Петренка В.І., який діяв на підставі статуту на суму 7500000,00 грн.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції правомірно відзначив, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Так, на момент укладання спірного договору генерального директора Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд” було обмежено в праві укладання договорів, на суму більш ніж 5000000,00 грн. проте враховуючи те, що в подальшому відповідачем були вчинені дії спрямовані на схвалення укладеного генеральним директором відповідача з перевищенням повноважень спірного договору суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову про визнання договору субпідряду № 56/002 від 02.04.2008р., недійсним.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи станом на день розгляду справи в суді першої інстанції відповідач за виконані роботи у повному обсязі не розрахувався, проте до прийняття спірного рішення у даній справі відповідач здійснив часткові розрахунки з позивачем всього на суму 350000,00 грн., таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 419033,19 грн. З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що первісний позов в частині стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню в розмірі 419 033,19 грн. В частині основного боргу в розмірі 350 000,00 грн. по первісному позову слід припинити провадження у даній справі згідно з п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 10.4 договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт генпідрядник зобов'язаний сплатити на користь субпідрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.
Так, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 230996,39 грн. пені за період з 16.10.2008р. по 14.04.2009р.
Відповідач в суді першої інстанції подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені.
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано
Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. 261 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем останній дізнався про порушення свого права у жовтні 2008р., тому на підставі ст. 261 Цивільного кодексу України саме з цієї дати слід рахувати строк позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені, з огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога про сплату пені була заявлена після спливу позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 230996,39 грн. не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок суми 3% річних та інфляційних, дійшов висновку, що 3% річних за період з 16.10.2008р. по 14.04.2009р. підлягають стягненню в сумі 54916,33 грн., а інфляційні в сумі 159397,19 грн.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням апелянта, що судом першої інстанції при винесенні спірного рішення було безпідставно задоволенні позовні вимоги про стягнення інфляційних в повному обсязі, оскільки відповідно до рекомендацій Верховного суду України №62-97р. від 03.04.1997р. не передбачено розрахунок інфляційних витрат за окрему кількість днів у місяці.
Так відповідно до листа Верховного суду України №62-97р. від 03.04.1997р. при застосуванні індексу інфляції слідує мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
Інші доводи наведені Відкритим акціонерним товариством “Київметробуд” в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, згідно п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010р. по даній справі підлягає зміні в частині стягнення з відповідача інфляційних з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 4 ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд” - частковому задоволенню.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за подання апеляційної скарги - також покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв'язку з частковим її задоволенням.
Оскільки, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції підлягають зміні, то рішення в цій частині підлягає зміні. В решті рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010р. у справі № 8/37 змінити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8; код 01387432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-енергосервіс ЛТД" (02099, м.Київ, вул. Ялтинська, 5-б; код 22944109) 159397 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 19 коп. збитків від інфляції, 9833,46 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 46 коп. державного мита, 175 (сто сімдесят п'ять ) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині рішення залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-енергосервіс ЛТД" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б; код 22944109) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8; код 01387432) 1690,06 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто гривен 06 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 8/37 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді