01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 13/1552
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Назаркевич О.В., дов. б/н від 14.09.2010 року
від відповідача - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарське ТОВ Агрофірма "АгроМакс"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2010
у справі № 13/1552 ( .....)
за позовом ТОВ "Тридента-Агро"
до Сільськогосподарське ТОВ Агрофірма "АгроМакс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 121 129,79 грн.
В судовому засіданні 20.10.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.08.2010 року у справі № 13/1552 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (далі - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “АгроМакс” (далі - відповідач) про стягнення 121 829, 79 грн. боргу та санкцій задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 56 249, 65 грн. курсової різниці, 18 833, 61 грн. індексу інфляції, 5 321, 65 грн. - 3% річних, 804, 05 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Частково не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою ( вх. 02-4.2/7784 від 21.09.2010 р.), в якій просив суд рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2010 року у справі № 13/1552 скасувати в частині відмови у стягненні 41 425, 19 грн. пені та задовольнити позовні вимоги в цій частині, а в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що твердження суду першої інстанції про те, що пеню було присуджено до стягнення рішенням Господарського суду по справі № 16/205 і позивач вже скористався своїм правом на стягнення санкцій за договором є безпідставним та необґрунтованим.
Також не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою ( вх. 02-4.2/7605 від 14.09.2010 р.), в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2010 року у справі № 13/1552 у зв'язку з тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що на момент підписання договору відповідачу не могло бути відомо про настання світової економічної кризи, а якби було відомо, то ним не було б підписано жодної угоди на вкрай невигідних умовах, що, на думку відповідача, є підставою для відмови позивачеві в стягненні курсової різниці. Крім того, апелянт вважає, що позивачем навмисно було відтягнуто дату пред'явлення наказу до виконання, а тому невірно визначено строк нарахування річних та інфляційних.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 року зазначені апеляційні скарги було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2010 року.
В судове засідання 20.10.2010 року з'явився представник позивача та підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання 20.10.2010 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, та те, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 18.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу №2-Д/08/1. У зв'язку із порушенням термінів оплати згідно цього договору ТОВ “Тридента Агро” звернулося до господарського суду із позовом про стягнення із СТОВ “АгроМакс” заборгованості та санкцій.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.03.2009 року у справі № 16/205, яке набрало законної сили, на користь позивача було присуджено до стягнення 100 021,39 грн. основного боргу, 10 грн. пені, 1 301, 56 грн. 3% річних, 6 720, 68 грн. інфляції, 10 грн. штрафу та судові витрати. 16.03.2009 року на виконання зазначеного рішення було видано судовий наказ.
Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2010 року ТОВ “Тридента Агро” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з СТОВ Агрофірма “АгроМакс” 121 829,79 грн. заборгованості та санкцій по договору, а саме, 56 249, 65 грн. курсової різниці за договором, 41 425,19 грн. пені, 5 321,34 грн. - 3% річних, 18 833, 61 грн. індексу інфляції та 5 000 грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування своїх вимог в суді першої інстанції позивач посилався на те, що відповідач, порушуючи вимоги ст. 115 ГПК України, рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2009 року в повному обсязі не виконав у зв'язку з чим позивачем на суму заборгованості було нараховано пеню, 3% річних та індекс інфляції.
З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу №2-Д/08/1. В зв'язку з тим, що СТОВ “АгроМакс” було порушено строки оплати поставленого по договору товару, рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.03.2009 року у справі № 16/205 було встановлено факт наявності заборгованості СТОВ “АгроМакс” в розмірі 100 021,39 грн. 16.03.2009 року на виконання зазначеного рішення було видано судовий наказ. Станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача згідно договору № 2-Д/08/1 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 18.03.2008 року в розмірі 100 021, 39 грн. не погашено.
Згідно з п. 11.1 договору він діє з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 10.2 договору всі додатки до цього договору є його невід'ємною частиною.
Додатком № 1 від 18.03.2008 року до договору купівлі-продажу №2-Д/08/1 від 18.03.2008 року встановлено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S = (A1/A2) *B, де S - ціна на момент проплати; B - ціна на момент підписання; A1 - курс (НБУ) долара СЩА до гривні на день підписання договору; A2 - курс долара США до гривні на день перерахування грошей.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення на його користь із відповідача 56 249,65 грн. курсової різниці підлягає задоволенню як правомірна, обґрунтована та підтверджена належними доказами.
Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 321,65 грн. 3 % річних та 18 833,61 грн. індексу інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки наявне грошове зобов'язання відповідачем не погашено.
При цьому, твердження відповідача в апеляційній скарзі про навмисне відтягування позивачем дати пред'явлення судового наказу до виконання колегія суддів вважає хибним з огляду на те, що статтею 118 ГПК України встановлено право стягувача пред'явити наказ до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, а виходячи з того, що рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, боржник має виконати таке рішення, не чекаючи пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Крім того, відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє викладені відповідачем в апеляційній скарзі посилання на настання світової економічної кризи як на підставу для звільнення останнього від сплати заборгованості за договором у вигляді курсової різниці, передбаченої додатком № 1, та інфляційних і річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 41 425,19 грн. пені не підлягає до задоволення, оскільки штрафні санкції, в тому числі пеню, було присуджено до стягнення рішенням господарського суду по справі №16/205.
При цьому, виходячи з правової природи штрафних санкцій, які є мірою цивільно-правової відповідальності, останні застосовуються за порушення зобов'язальних правовідносин, в той час, як позивачем нараховано до стягнення пеню з огляду на ту обставину, що відповідачем не виконано в повному обсязі рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2009 року у справі № 16/205, що, в свою чергу, свідчить про помилковість та безпідставність доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 000 грн. витрат на правову допомогу не підлягає до задоволення, оскільки її не підтверджено належними доказами. Так, представником позивача за довіреністю у справі є Бонтлаб В.В., а витрати на правову допомогу позивачем перераховані згідно договору №181/06/10 від 22.06.2010 року про надання правової допомоги юридичній особі, що не є стороною та учасником процесу.
Отже, апеляційний суд приходить висновку, що доводи позивача та відповідача, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційній інстанції, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а отже, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.08.2010 року у справі № 13/1552 залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “АгроМакс” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 13/1552 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді
27.10.10 (відправлено)