01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.10.2010 № 14/324
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Михаловський І.В.(дов. № 1155 від 12.04.2010 р.);
від відповідача - Тимченко Н.О. (дов. б/н від 02.10.2009 р.).
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Транслайн Лімітед"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.08.2010
у справі № 14/324 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
до ТОВ "Транслайн Лімітед"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 449765,06 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від06.08.2010 р. у даній справі позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транслайн Лімітед” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” 365 476,62 грн. основного боргу, 39 073,42 грн. пені, 24 946,94 грн. інфляційних втрат, 5 718,08 грн. 3 % річних, 23 550 грн. штрафу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю, прийняти нове рішення про відмову в позові.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Ухвала про порушення провадження від 28.05.2010 р. відповідачем була отримана лише 05.07.2010 р., у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості надати заперечення проти позову.
06.08.2010 р. без участі представника відповідача в судовому засіданні судом першої інстанції було прийнято рішення.
При задоволенні судом першої інстанції позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 365 476,62 грн. по відшкодуванню вартості предмета лізингу та комісії за отримане у лізинг майно не було враховано той факт, що в квітні 2010 р. представникам позивача було передано предмет лізингу.
Таким чином, суд повинен був зменшити суму заборгованості на 316 948 грн., тобто на суму вартості предмета лізингу, однак вказаний факт судом враховано не було.
Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком про стягнення пені, оскільки він суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.
Крім цього, стягнення штрафу у сумі 23 550 грн. є безпідставним, оскільки відсутні листи позивача до відповідача про неналежне виконання останнім п. 8.1.2 укладеного договору.
Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, але зазначив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, рішення суду законним та обґрунтованим.
Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, апеляційний господарський суд встановив наступне.
У травні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” звернулося до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транслайн Лімітед” у сумі 356 476,62 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу, 39 073,42 грн. пені, 24 946,94 грн. інфляційних втрат, 5 718,08 грн. 3 % річних, 23 550 грн. штрафу.
Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транслайн Лімітед” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” 365 476,62 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 39 073,42 грн. пені, 24 946,94 грн. інфляційних втрат, 5 718,08 грн. 3 % річних, 23 550 грн. штрафу.
.
Дослідивши всі матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.
Встановлено, що 11.08.2008 р. між сторонами по справі було укладено договір фінансового лізингу № 080730-120/ФЛ-Ю-С.
Відповідно до п. 1.1 укладеного договору предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток № 2), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Згідно п. 2.1 договору № 080730-120/ФЛ-Ю-С строк користування лізингоодержувачем майном становить 61 місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.
Як передбачено п. 3.1 вказаного договору фінансового лізингу, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1) та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору. Лізингові платежі включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 договору.
З п. 3.2 договору фінансового лізингу випливає, що загальна вартість майна на момент укладення договору складає: без ПДВ - 490 625 грн., крім того ПДВ 20 % - 98 125 грн., разом з ПДВ 20 % - 588 750 грн.
Відповідно до п. 3.4.1 укладеного договору лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США. Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.
За змістом п.п. 3.4.1-3.4.4 договору № 080730-120/ФЛ-Ю-С коригування розмірів лізингових платежів не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно не збільшується і частина лізингових платежів - комісію лізингодавцю за отримане в лізинг майно.
Відповідно до п. 11.2.1 укладеного договору за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1), та інших платежів, передбачених договором, відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню.
Як випливає з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, а саме, екскаватор-навантажувач New Holland B 115, 2008 р., що підтверджується актом приймання - передачі майна в користування від 08.09.2008 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше на встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Додатком № 1 від 11.08.2008 р. до укладеного договору № 080730-120/ФЛ-Ю-С встановлений графік сплати лізингових платежів, які необхідно відповідачу сплачувати.
Доказами доведено, що відповідач прострочив виплату лізингових платежів, та заборгував позивачу 365 476,62 грн. за період з 21.04.2009 р. по 21.04.2010 р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив заборгованість, яка виникла за умовами договору фінансового лізингу, доказів сплати боргу не надав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення заборгованості по лізинговим платежам у розмірі 365 476,62 грн.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Колегія вважає, що суд першої інстанції також правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за період з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р. у розмірі 39 073,42 грн., яка правильно нарахована, та відповідає умовам укладеного договору і не суперечить чинному законодавству, зокрема, ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, колегія вважає правомірним стягнення 3 % річних в сумі 5 718,08 грн. та 24 946,94 грн. інфляційний втрат, розрахунок яких перевірений судом.
Відповідно до п. 8.2.1 укладеного договору № 080730-120/ФЛ-Ю-С лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення позивачу звіту у формі встановленій сторонами.
Згідно п. 11.2.3 цього договору № 080730-120/ФЛ-Ю-С передбачена відповідальність лізингоодержувача за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно з пунктом 8.2.1 договору у вигляді штрафу у розмірі 1 відсоток загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.
Як встановлено, в період з 2 кварталу 2009 р. по 1 квартал 2010 р. відповідач звітів про місце знаходження майна позивачу не подавав.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 23 550 грн., розмір якого правильно нараховано.
За таких обставин судом першої інстанції було правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транслайн Лімітед” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” 365 476,62 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 39 073,42 грн. пені, 24 946,94 грн. інфляційних втрат, 5 718,08 грн. - 3 % річних та 23 550 грн. штрафу.
Доводи відповідача про неправомірний розгляд справи у його відсутності є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач знав про розгляд даної справи та був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з'ясовані та доведені обставини по справі, рішення прийнято судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення Господарського суду м.Києва від06.08.2010 р. у справі №14/324 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Справу № 14/324 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
02.11.10 (відправлено)