01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 11/219
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Цурка Н.О.- представник за дов. №Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010р.;
від відповідача -Мазурок О.І.- представник за дов. №155/1/23-2067 від 31.05.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.08.2010
у справі № 11/219 ( .....)
за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до КП "Київжитлоспецексплуатація"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмрі 53961,81 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (далі - позивач) у травні 2010 року звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 47165,70 грн. основного боргу, 3726,84 грн. пені, 2485,88 грн. інфляційних, 583,39 грн. 3% річних, 539,62 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2010р. № 11/219 позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства “Київжитлоспец- експлуатація” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” 13142,54 грн. основного боргу, 1209,60 грн. інфляційних, 229,81 грн. 3% річних, 1567,90 грн. пені, 161,49 грн. державного мита та 70,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2010р. № 11/219, постановити нове рішення, яким позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010р. № 11/219, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 26.10.2010р. відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2010р. по справі № 11/219 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2010р підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2001 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Абонент) було укладено договір № 8373120 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі-договір) до об'єкту, що знаходиться за адресою: Мінське шосе, 6-Б. Предметом вказаного договору відповідно до п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.2.1 договору Енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року.
Згідно п. 2.3.1 договору Абонент зобов'язаний додержуватись кількісного споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.
Згідно п.п. 8,1, 8.4 строк дії договору встановлений сторонами з дня його підписання до 31.12.2001р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Відповідно до додатку № 1 до договору Енергопостачальна організація відпускає Абоненту теплову енергію в гарячій воді в межах 272,6 Гкал -І квартал, в тому числі: січень -101,5 Гкал, лютий -89,5 Гкал, березень -81,6 Гкал; 90,0 Гкал- ІІ квартал, в тому чмислі: квітень -60,8 Гкал, травень -14,6 Гкал, червень -14,6Гкал; 45,4 Гкал -ІІІ квартал, в тому числі; липень -14,6 Гкал, серпень -14,6 Гкал, вересень -16,2 Гкал; 230,9 Гкал- ІV кварталі, в тому числі жовтень -62,1 Гкал, листопад -74,2 Гкал, грудень 94,6 Гкал.
Порядок розрахунків за теплову енергію визначений сторонами у додатку № 4 до договору.
Відповідно до п. 5 додатку №4 Абонент щомісяця с 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в РВТ).
Згідно п. 2 додатку № 4 Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальної організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивач, проводив розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період з грудня 2008р. - квітень 2009р. на підставі тарифів встановлених:
- за період з 01.12.2008р. по 30.12.2008р. Розпорядженням КМДА № 1662 від 27.11.2008р. “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів”.
- за період з 31.12.2008р. по 05.02.2009р. Розпорядженням КМДА № 1780/1 від 25.12.2008р. “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів”.
- за період з 06.02.2009р. - по 09.02.2009р. Розпорядженням КМДА № 127 від 05.02.2009р. “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для інших споживачів” та № 128 від 05.02.2009р. “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ”.
Проте, Указом Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008р. “Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації” скасовано, як таке, що не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1162 від 27.11.2008р. “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів”.
Указом Президента України № 65/2009 від 03.02.2009р. “Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації” скасовано, як таке, що не порушують вимоги Закону України “Про житлово-комунальні послуги” розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.2008р. “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів”.
Указом Президента України № 76/2009 від 09.02.2009р. “Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації” скасоване, як таке, що суперечить Конституції України, Господарському кодексу України, Закону України “Про житлово - комунальні послуги, Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води” та економічно необґрунтованими, неефективними за очікуваними результатами розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 127 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для інших споживачів” та № 128 від 05.02.2009р. “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ”.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, і як правильно встановлено судом першої інстанції, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.
До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007р.
Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007р. скасоване.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.03.2009р. з 10.02.2009 року поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007р.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердження суду першої інстанції, що нарахування плати за теплову енергію для потреб нежилих приміщень, спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 років, слід проводити за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007р, в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007р.
Вартість поставленої позивачем теплової енергії за період грудень 2008 року по квітень 2009 року, за тарифами встановленими розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007р. становить 28 788,90 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 01.07.2009р. був проведений розрахунок з позивачем за поставлену теплову енергію на об'єкт за адресою: м. Київ, Мінське шосе, 6-Б на суму 55 074,74 грн. (копія акту звіряння розрахунків між сторонами станом на 01 липня 2009 року). Одержані кошти в указаному розмірі позивачем були повністю зараховані в рахунок оплати теплової енергії, поставленої за період грудень 2008 року по квітень 2009 року.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції виходячи з того, що вартість спожитої відповідачем теплової енергії за період грудень 2008 року - лютий 2009 року розрахована позивачем на підставі розпорядження голови Київської міської державної адміністрації, які втратили чинність у зв'язку з їх скасуванням, із суми проведеного у липні 2009 року платежу позивач був вправі зарахувати 21051,59 грн. в рахунок оплати енергії, поставленої у грудні 2008 року та січні-квітні 2009 року, а залишок у розмірі 34 023,16 грн. підлягає зарахуванню в рахунок оплати енергії, поставленої у спірний період.
Як правильно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме - розрахунком вартості фактично спожитої теплової енергії, доказів здійснення оплат за теплову енергію та облікових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за період жовтень 2009 року по квітень 2010 року (включно), заборгованість відповідача по оплаті одержаної від позивача теплової енергії становить 13142,54 грн.
Належних та допустимих доказів погашення заборгованості за договором у розмірі 13142,54 грн. в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач суду першої інстанції не надав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 13142,54 грн.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року та суму пені, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних в сумі 229,81 грн., 1209,60 грн. інфляційних та 1567,90 грн. пені.
Інші доводи наведені Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут- Київенерго” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2010р. № 11/219 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 11/219 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді