01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.10.2010 № 6/498
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Семеріч Д. В. - представник за довіреністю,
Самойленко О. В. - представник за довіреністю,
Від відповідача : - Нестеренко Г. А. - представник за довіреністю,
Від прокуратури: Біньковська А. В. - посвід. №115 від 08.09.09,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2009
у справі № 6/498 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Комспек"
до Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 5853599,06 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року у справі № 6/498 позов було задоволено повністю, а саме: стягнуто з дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек» 5026267,66 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних в сумі 92168,67 грн., 735212,73 грн. пені, 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009р. у справі № 6/498 повністю, та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Зокрема, судом не було взято до уваги, що ТОВ «Комспек» не було доведено факту поставки продукції Відповідачу та порушення порядку такої поставки, а саме: відсутність в накладних посилання на договір, підписання накладних не уповноваженими особами, не скріплення їх печаткою відповідача, ненадання доказів надіслання Відповідачу рахунків - фактур, не складання сторонами Актів при прийнятті продукції згідно вимог Інструкцій про прийняття продукції по якості та кількості, недійсність накладних на момент здійснення поставки у зв'язку з простроченням довіреностей на отримання продукції. Крім того, судом першої інстанції невірно проведено розрахунки пені.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з доводами та вимогами Відповідача, викладеними ним в апеляційній скарзі і просить залишити цю скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні від представника Відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю вирішення спору в даний час, оскільки останнім було подано позов про визнання недійсним договору поставки № 01/03-П від 15.03.2006, який є підставою виникнення спірних зобов'язань у справі № 6/498.
Представник Позивача заперечував проти вказаного клопотання.
Судова колегія, розглянувши вказане клопотання, вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, оскільки представником Відповідача не було надано належних та допустимих доказів звернення до господарського суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.
15.03.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Комспек»(постачальником) та дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(замовником) було укладено Договір поставки № 01/03 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1., 1.2 Договору постачальник зобов'язався поставляти замовнику щебеневу продукцію, а останній зобов'язався приймати продукцію та оплачувати її на умовах Договору.
На виконання умов Договору за видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, у період з 31.03.2008 р. по 03.10.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6624994,08 грн.
Відповідно до п.п. 3.6, 3.7 Договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування коштів, сума яких визначена у відповідних рахунках-фактурах, на рахунок постачальника по факту поставки продукції. У випадку, якщо поставка продукції замовнику буде відбуватися з відстрочкою оплати за продукцію, замовник зобов'язаний оплатити загальну вартість поставленої продукції протягом 30 днів з моменту передачі йому продукції.
Згідно з п. 3.3. Договору датою передачі та прийняття продукції слід вважати дату підписання сторонами видаткової накладної постачальника.
Як видно з матеріалів справи, Відповідачем було проведено часткову оплату товару та 29.07.2008 р. сплачено на рахунок позивача 200000 грн.
Таким чином, у порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, відповідач зобов'язання належним чином не виконав, отриманий товар у встановлені строки в повному обсязі не оплатив.
31.10.2008 р. позивач направив відповідачу вимогу щодо погашення грошового зобов'язання № 30/10-01, у якій вимагав сплатити до 07.11.2008 р. 4624994,08 грн. заборгованості. Але, всупереч вимогам позивача, відповідач заборгованість не погасив.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.7. Договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування коштів, сума яких визначена у відповідних рахунках-фактурах, на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) днів з моменту здійснення сторонами приймання-передачі продукції.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено лише часткову оплату вартості товару та 29.07.2008 р. сплачено на рахунок позивача 2000000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 29.07.2008.
Колегією суддів не приймаються до уваги, заперечення апелянта про те, що позивачем не доведено факт поставки товару відповідно до договору поставки № 11/03 від 15.03.2006, оскільки видаткові накладні надані позивачем в якості доказу не підтверджують факт поставки, з наступних підстав.
Відповідно до п. 3.3 договору датою прийняття та передачі продукції, вважається дата підписання сторонами видаткової накладної постачальника (позивача).
Згідно до п. 4.3 Договору, викладеного в новій редакції згідно Додаткової угоди до договору поставки №11/03 від 15.03.2006 р. підписаної сторонами 24.03.2008, підставою для оплати є рахунок-фактура, надана постачальником (позивачем), згідно заявки замовника (відповідача) або видаткова накладна.
Як вбачається з матеріалів справи, інших господарських правовідносин на поставку щебеневої продукції, ніж взаємовідносини між ДП «Київоблдорупр» та ТОВ “Комспек» на підставі Договору поставки № 01/03 від 15 березня 2006 року (далі - Договір поставки), між даними підприємствами на період дії договору не існувало. Дати поставки, ціни на продукцію, які вказані в накладних, повністю збігаються з періодом дії договору та цінами, вказаними у відповідних специфікаціях до нього. Вказівка ж на договір в накладних, відповідно до вимог щодо оформлення первинних документів, які містяться в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є їх обов'язковим реквізитом.
На всіх накладних по взаємовідносинах ТОВ “Комспек» та ДП «Київоблдорупр» проставлено підписи уповноважених осіб, їх повноваження підтверджені відповідними довіреностями, які виписані на конкретну особу з зазначенням її прізвища, ім'я, по-батькові, паспортних даних, зразка підпису, з підписом керівника, головного бухгалтера підприємства та проставленням печатки ДП «Київоблдорупр». Крім того дані довіреності мають строк дії не 10 днів, як було зазначено прокурором, а місяць (відповідно до абз. 2 п. 8. Наказу Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» «довіреність на одержання цінностей, розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, допускається видавати на календарний місяць»).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи те, що в апеляційній скарзі відповідачем заявлені позовні вимоги не спростовані, а також відповідачем не надано документів на підтвердження своїх заперечень, не надано контррозрахунку суми боргу та доказів перерахування позивачу 4624994,08 грн. суми заборгованості, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4624994,08 грн. основного боргу є обґрунтованими.
Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.1.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання замовником зобов'язань, щодо оплати за поставлену продукцію, постачальник має право нарахувати штрафні санкції на суму заборгованості у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Таким чином, вимога про сплату пені в розмірі 735212,73 є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п.п. 1 та 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги про стягнення суми витрат від інфляції, розмір якої становить 401273,58 грн. (сума боргу з урахуванням інфляції -5026267,66 грн.), та три проценти річних в розмірі 92168,67 грн. є обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009р. було прийнято по даній справі, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також воно прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області, суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 35, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 у справі № 6/498 залишити без змін, а апеляційну скаргу Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області - без задоволення.
2. Матеріали справи № 6/498 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді