01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.10.2010 № 44/154
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі
за участю представників:
від прокурора - Цюкало Ю.В.,
від позивача - не з'явився,
від відповідача-1 - Дудник Л.В.,
від відповідача-2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2010
у справі № 44/154 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестіум»
до 1. Київської міської ради
2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про зобов"язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестіум» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права ТОВ «Інвестіум» на оренду земельної ділянки в урочищі Чорторий (парк Дружби народів) у Деснянському районі м. Києва згідно з погодженим у встановленому законодавством порядку проектом відведення та висновками, які містяться в ньому. Крім того, позивач просив прийняти рішення, відповідно до якого вважати укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчої бази в урочищі Чорторий (парк Дружби народів) у Деснянському районі м. Києва в редакції, яка підписана ТОВ «Інвестіум», та вважати цю земельну ділянку переданою в оренду з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених договором. Також позивач просив зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди вказаної земельної ділянки у встановленому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі № 44/154 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Прокурор вважає, що рішення суду винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2010 відновлено Заступнику прокурора міста Києва строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі № 44/154, прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 28.10.2010.
Представник позивача у судове засідання, призначене на 28.10.2010 не з'явився, однак надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на грудень місяць, обґрунтоване неможливістю з'явитись в судове засідання у зв'язку з його відсутністю в день розгляду справи у м. Києві.
Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, відмовила в його задоволенні, оскільки представник відповідача не надав жодних доказів, які б підтверджували неможливість його явки в судове засідання.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників прокурора та відповідача-1, встановив наступне.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Закрите акціонерне товариство Авіакомпанія «Віта» звернулося з клопотанням від 13.08.2003 № 83 (а.с. 25 т.І) до Київської міської ради з проханням про відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчої бази в урочищі Чорторий (парк Дружби народів) у Деснянському районі м. Києва.
Київською міською радою було надане доручення від 18.08.2003 №24925 (а.с. 24 т. І), на підставі якого землевпорядною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспроект» за замовленням Закритого акціонерного товариства Авіакомпанія «Віта» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчої бази в урочищі Чорторий (парк Дружби народів) у Деснянському районі м. Києва (а.с.16-105 т.І).
Відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент подання клопотання 13.08.2003) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Вказаний проект землеустрою було погоджено з Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Київським міським головним управлінням земельних ресурсів, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві, Головним державним санітарним лікарем м. Києва, Державною службою охорони культурної спадщини, Головним управлінням охорони культурної спадщини (а.с. 38-47 т. І).
Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчої бази в урочищі Чорторий (парк Дружби народів) у Деснянському районі м. Києва пройшов державну землевпорядну експертизу, що підтверджується висновком державної експертизи від 26.07.2006 №03-27 (а.с. 107 т.І).
За домовленістю між Закритим акціонерним товариством Авіакомпанія «Віта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестіум» було укладено Інвестиційний договір від 01.12.2009 (а.с. 118-121 т. І). Відповідно до зазначеного договору фінансування будівництва спортивно-оздоровчої бази в урочищі Чорторий (парк Дружби Народів) у Деснянському районі м. Києва здійснюватиме Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестіум». Згідно пункту 2 цього договору всі права та обов'язки на оформлення земельної ділянки в урочищі Чорторий (парк Дружби народів) у Деснянському районі м. Києва та всі наявні на дату підписання цього договору документи, пов'язані з оформленням права користування на умовах оренди зазначеною земельною ділянкою, передаються Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестіум» в повному обсязі.
Листом від 18.12.2009 (а.с.108-109 т.І) Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестіум» звернулося до Київської міської ради з проханням прийняти рішення про передачу земельної ділянки позивачу та укласти договір оренди з урахуванням умов, що визначені проектом землеустрою.
Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) листом від 20.01.2010 № 05-532/1283 (а.с. 116 т. І) повідомило позивача про те, що рішення Київради про розгляд питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчої бази в урочищі Чорторий (парк Дружби народів) у Деснянському районі м. Києва не приймалось, питання підписання та реєстрації запропонованого договору буде вирішуватись після прийняття Київрадою відповідного рішення.
Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір по суті, зробив висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестіум» вчинило всі передбачені законодавством дії, спрямовані на оформлення землі, однак Київська міська рада ухиляється від укладання договору, тому суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, встановила, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є помилковими, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. «а», п. «в» ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Приписами ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень Київської міської ради.
Таким чином, колегія суддів вважає, що договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за наявності відповідного рішення Київської міської ради.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що Київською міською радою рішення про укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчої бази в урочищі Чорторий (парк Дружби народів) у Деснянському районі м. Києва не приймалось, а отже, відсутні підстави для визнання права ТОВ «Інвестіум» на оренду земельної ділянки в урочищі Чорторий (парк Дружби народів) у Деснянському районі м. Києва та відповідно визнання договору оренди вказаної земельної ділянки укладеним.
У відповідності до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Колегією суддів враховано, що позовна вимога про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, не відповідає встановленим законом способам захисту прав.
Щодо позовних вимог до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємною частиною, між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестіум», у встановленому порядку, то слід зазначити наступне.
Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) діє на підставі та відповідно до положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 року № 182/342.
Відповідно до п. 3.13 положення, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) організовує видачу державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення та видачу договорів оренди земельних ділянок та здійснює їх реєстрацію.
Оскільки договір оренди земельної ділянки не підписаний між сторонами, у Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутні правові підстави для реєстрації такого договору.
Таким чином, не підлягає задоволенню і вимога позивача до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання зареєструвати договір оренди земельної ділянки.
За таких обставин, апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі № 44/154 - скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 3, п. 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі № 44/154 скасувати.
3. В позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестіум» (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 47, р/р 26005000614301 у ВАТ «Агрокомбанк», МФО 322302, код 36001590, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) в доход Державного бюджету України 127,50 грн. (сто двадцять сім гривень 50 коп.) державного мита за розгляд апеляційної скарги.
5. Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва
6. Матеріали справи № 44/154 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді