01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 27/213
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Діпробудмашина"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.07.2010
у справі № 27/213 ( .....)
за позовом Спільне Українсько-Французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
до Публічне акціонерне товариство "Діпробудмашина"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 285035,10 грн.
Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства “Діпробудмашина” про стягнення 285.035,10 грн.
В ході розгляду справи представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 274.476,48 грн., збитки від інфляції у розмірі 2.516,03 грн. та 3 % річних у розмірі 8.053,81 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 27/213 позов задоволено повністю: стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Діпробудмашина” (01015, м. Київ, вул. Лейпцигська, 15; ідентифікаційний код 00241212) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17; ідентифікаційний код 20057315) основну заборгованість у розмірі 274.476 (двісті сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 48 коп., збитки від інфляції у розмірі 2.516 (дві тисячі п'ятсот шістнадцять) 03 коп., 3 % річних у розмірі 8.053 (вісім тисяч п'ятдесят три) грн. 81 коп., 2 850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 46 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме відповідач стверджує, що:
- місцевим судом ухвалою від 22.07.2010 р. № 05-5-27/8295 було неправомірно повернуто апелянту без розгляду зустрічний позов Публічного акціонерного товариства “Діпробудмашина” до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про зміну правовідношення та зобов'язання вчинити певні дії;
- місцевим судом було неправомірно відхилено клопотання апелянта про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Діпробудмашина” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 р. № 05-5-27/8295 про повернення зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Діпробудмашина” до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про зміну правовідношення та зобов'язання вчинити певні дії без розгляду;
- місцевим судом прийнято оскаржуване рішення без отримання від апелянта витребуваних судом доказів, які скаржник не міг надати у зв'язку з тимчасовою відсутністю головного бухгалтера Публічного акціонерного товариства „Діпробудмашина” на підприємстві.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Діпробудмашина” і порушено апеляційне провадження у справі № 27/213.
Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача у судових засіданнях заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, 27.12.2006 р. між Публічним акціонерним товариством “Діпробудмашина” (далі - відповідач) та Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) укладено договір генерального підряду на будівництво № 145/03 (далі - договір).
Згідно з пунктом 2.1 договору позивач зобов'язався за завданням відповідача на свій ризик власними або залученими силами та засобами у відповідності до умов договору, проектної документації, діючих будівельних норм і правил, а також з дотриманням робочої документації та у визначений договором строк прийняти будівельний майданчик, проектну та робочу документацію, збудувати визначений договором об'єкт, передати його відповідачу, а відповідач зобов'язався надати позивачу будівельний майданчик, проектну та робочу документацію, приймати закінчені роботи (їх відповідні частини) й оплачувати їх вартість у відповідності до договору.
Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що ціна та перелік робіт (частин, етапів) за кожним етапом робіт та порядок розрахунків за їх виконання визначаються договором та додатковими угодами за договором на підставі робочої документації.
Додатковими угодами №№ 1, 2, 2-1, 3, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 5, 6, 6-1, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 16-1, 16-2, 16-3, 17, 18, 18-1 сторони погодили виконання позивачем робіт на загальну суму 29.348.764,00 грн.
Згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, які підписані представниками сторін та скріплені печатками, в період з травня 2007 року по травень 2009 року на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 28.057.022,20 грн.
Договорами про відступлення права вимоги від 24.03.2009 р., 14.04.2009 р. та 19.05.2009 р., укладеними між позивачем та Дочірнім підприємством “Побутсервіc”, позивач частково, у сумі 4.250.000,00 грн., відступив Дочірньому підприємству “Побутсервіc” права вимоги за укладеним між сторонами договором № 145/03 від 27.12.2006 р. щодо оплати виконаних підрядних робіт.
Внаслідок вказаного позивач залишився кредитором у правовідношеннях з відповідачем в частині виконання грошових зобов'язань на суму 23.807.022,20 грн.
Відповідно до наданих суду виписок банку по особовому рахунку в якості плати за договором відповідач перерахував на поточний рахунком позивача 23.467.189,20 грн.
Неоплаченими перед позивачем залишилися роботи на суму 409.839,80 грн. Зокрема, роботи, виконані позивачем в березні, травні 2009 року та частково, у сумі 329.408,80 грн., роботи, виконані позивачем в грудні 2008 року.
Згідно з наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) у ході виконання робіт у позивача виникло зобов'язання перед відповідачем щодо компенсації вартості спожитих електроенергії та холодної води на загальну суму 65 365,32 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 274.476,48 грн., попередньо вирахувавши з вартості неоплачених робіт суму належної до сплати компенсації (65.365,32 грн.).
Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що відповідач сплачує позивачу вартість виконаних робіт кожного наступного за першим етапом робіт у термін не пізніше п'яти банківських днів з дати підписання сторонами акту та довідки типової форми КБ-3.
Довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 за грудень 2008 року та травень 2009 року датовані 21.01.2009 р. та 31.05.2009 р. відповідно.
Надана суду довідка типової форми КБ-3 за березень 2009 року не містить дати її підписання.
За таких обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний документ був підписаний сторонами в останній робочий день звітного місяця, тобто 31.03.2009 р.
Таким чином, оплатити роботи, виконані грудні 2008 року, відповідач зобов'язаний був у термін до 28.01.2009 р., роботи, виконані в березні 2009 року, - у термін до 07.04.2009 р., роботи, виконані в травні 2009 року, - у термін до 05.06.2009 р.
Отже, станом на день звернення до суду строк виконання зобов'язання з розрахунку настав.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).
Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Доказів належного виконання зобов'язання з оплати робіт відповідач не подав.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що між позивачем та Дочірнім підприємством “Побутсервіc” було укладено договори цесії, відповідно до яких позивач відступив Дочірньому підприємству “Побутсервіc” права вимоги за укладеним між сторонами договором № 145/03 від 27.12.2006 р. щодо оплати виконаних підрядних робіт.
Посилаючись на дану обставину, відповідача вказує, що станом на день розгляду справи єдиним кредитором за договором № 145/03 від 27.12.2006 р. є Дочірнє підприємство “Побутсервіc”.
Крім того, відповідач зазначає що роботи, передбачені додатковою угодою № 1 до договору, були виконані позивачем з відступом від умов щодо якості та, в порушення умов договору, після завершення виконання робіт позивач не передав відповідачу будівельний майданчик та супутню документацію будівництва об'єкта нерухомості.
Твердження відповідача щодо відсутності між сторонами станом не день розгляду справи зобов'язальних правовідносин (кредитор - боржник) не заслуговує на увагу та спростовується встановленими вище обставинами.
Стосовно ж посилань відповідача на неналежність якості виконаних робіт та невиконання позивачем обов'язку передати відповідачу після завершення виконання робіт будівельний майданчик та супутню документацію будівництва об'єкта нерухомості колегія суддів відзначає наступне.
Згідно з частиною 3 статті 875 ЦК України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що у зв'язку з виявленням дефектів виконаних робіт на підставі частини 1 статті 858 ЦК України він має право на пропорційне зменшення їх ціни.
Однак за змістом даної норми вказані посилання можуть бути позовними вимогами з самостійним предметом та підставою.
Листом вих. № 315/55 від 19.03.2010 р. відповідач в односторонньому порядку відмовився від укладеного між сторонами договору.
Аналіз змісту договору дає підстави стверджувати про наявність у позивача у випадку дострокового припинення договору обов'язку звільнити будівельний майданчик та визначений договором об'єкт від усіх будівельних відходів, обламків, непотрібних матеріальних ресурсів, тимчасових споруд та всього іншого, що більше не потрібне на об'єкті (підпункт 8.4.7 пункту 8.4 договору).
Умови щодо обов'язку позивача передати по закінченню робіт будівельний майданчик за актом приймання-передачі договір не місить.
Проте, незалежно від вказаного, настання строку виконання відповідачем обов'язку з розрахунку за виконані роботи умовами договору не обумовлено виконанням позивачем будь-яких додаткових зобов'язань.
Виходячи зі змісту пункту 6.1 договору єдиною підставою для здійснення розрахунків за договором є підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3.
За таких обставин, посилання відповідача на неналежність якості виконаних робіт та невиконання позивачем обов'язку передати відповідачу після завершення виконання робіт будівельний майданчик та супутню документацію будівництва об'єкта нерухомості колегія судді вважає безпідставними та не бере до уваги.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 274 476,48 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Посилаючись на прострочення відповідачем оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 2.516,03 грн. за період з 06.06.2009 р. по 30.06.2009 р. та 3 % річних у розмірі 8.053,81 грн. за період з 06.06.2009 р. по 28.05.2010 р.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційним судом встановлено, що оплатити роботи, виконані грудні 2008 року, відповідач зобов'язаний був у термін до 28.01.2009 р., роботи, виконані в березні 2009 року, - у термін до 07.04.2009 р., роботи, виконані в травні 2009 року, - у термін до 05.06.2009 р.
Враховуючи зазначене, прострочення виконання зобов'язання має місце з 29.01.2009р., 08.04.2009 р. та 06.06.2009 р. відповідно.
Отже, нарахування заявлених до стягнення збитків від інфляції та 3 % річних починаючи з 06.06.2009 р. є обґрунтованим.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
За перерахунком місцевого суду, перевіреним колегію суддів, в межах заявленого позивачем періоду розмір збитків від інфляції складає: 3.019,24 грн. (274.476,48 грн. * 101,1% - 274.476,48 грн.).
Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.
Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 2.516,03 грн.
Розмір 3 % річних за перерахунком місцевого суду, перевіреним колегію суддів, в межах заявленого позивачем періоду складає: 8.053,82 грн. (274.476,48 грн. * 3 % * 357 (з 06.06.2009 р. по 28.05.2010 р.) / 365).
З підстав, наведених вище, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 8.053,81 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що місцевим судом прийнято оскаржуване рішення без отримання від апелянта витребуваних судом доказів, які скаржник не міг надати в зв'язку з тимчасовою відсутністю головного бухгалтера Публічного акціонерного товариства „Діпробудмашина” на підприємстві.
З цього приводу колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи місцевим судом) сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Колегія суддів враховує посилання апелянта на те, що в ході розгляду справи місцевим судом відповідачем було надано витребуванні від нього докази частково.
Однак, як свідчать матеріли справи, станом на день прийняття оскаржуваного рішення докази, наявні в матеріалах справи, були достатніми для прийняття рішення у справі, у зв'язку з чим місцевий суд цілком обґрунтовано прийняв рішення у відповідності до ст. 75 ГПК України, якою передбачено, що у випадку, коли відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що місцевим судом було неправомірно відхилено клопотання апелянта про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Діпробудмашина” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 р. № 05-5-27/8295 про повернення зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Діпробудмашина” до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про зміну правовідношення та зобов'язання вчинити певні дії без розгляду.
Відповідно до ст. 79 ГПК України про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.
Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.
При цьому ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи місцевим судом) не передбачено постановлення ухвали про відмову у зупиненні провадження у справі та її оскарження.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, заявлене клопотання про зупинення провадження у справі відповідач мотивував тим, що розгляд даної справи неможливий до закінчення розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Діпробудмашина” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 р. № 05-5-27/8295 про повернення зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Діпробудмашина” до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про зміну правовідношення та зобов'язання вчинити певні дії без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
За змістом наведеної норми зупинення провадження у справі можливе в разі розгляду судом іншої справи.
Однак, оскарження ухвали про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду не перешкоджає розгляду даної справи, оскільки, апеляційна інстанція у даному випадку не вирішує спір, що пов'язаний з даним, по суті, а лише переглядає питання про прийняття позовної заяви до розгляду.
З наведених підстав місцевий суд обґрунтовано відхилив заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані також тим, місцевим судом ухвалою від 22.07.2010 р. № 05-5-27/8295 було неправомірно повернуто апелянту без розгляду зустрічний позов Публічного акціонерного товариства “Діпробудмашина” до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про зміну правовідношення та зобов'язання вчинити певні дії.
З цього приводу колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 60 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи місцевим судом) відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Колегія суддів відзначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р. було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 р. № 05-5-27/8295, а справу № 05-5-27/8295 передано на розгляд місцевому суду.
Матеріали справи також містять відомості про оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р. в касаційному порядку.
Відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”, із змінами і доповненнями, внесеними інформаційними листами Вищого господарського суду України від 10 грудня 2007 року N 01-8/963, від 21 квітня 2008 року N 01-8/241, згідно з частиною першою статті 60 ГПК відповідач має право до прийняття рішення зі спору (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 1 червня 2010 року N 2289-VI, до початку розгляду господарським судом справи по суті) подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.
Наведений законодавчий припис виключає можливість розгляду господарським судом після прийняття ним рішення у справі будь-якого позову в цій же справі саме як зустрічного.
Водночас, якщо позов, поданий тією чи іншою особою як "зустрічний" після прийняття судового рішення у справі, відповідає вимогам статей 54 - 58 ГПК, він приймається судом на загальних підставах, а якщо справа за цим позовом не підсудна даному господарському суду, він надсилає матеріали останньої за встановленою підсудністю в порядку статті 17 ГПК.
З урахуванням наведеного позовна заява відповідача підлягає прийняттю Господарським судом міста Києва судом на загальних підставах.
При цьому колегія суддів відзначає, що повернення без розгляду зустрічного позову відповідача згідно з ухвалою місцевого від 22.07.2010 р. № 05-5-27/8295, яка в подальшому була скасована апеляційною інстанцією, в розумінні ГПК України не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
В ході апеляційного провадження відповідачем також було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до винесення Господарським судом міста Києва рішення, яке набере законної сили у справі № 05-5-27/8295 за позовом Публічного акціонерного товариства “Діпробудмашина” до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про зміну правовідношення та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ст. 79 ГПК України в чинній редакції господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Відповідачем не надано колегії суддів доказів того (ухвали про порушення провадження у справі), що вищевказана справа розглядається Господарським судом міста Києва станом на час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Водночас колегія суддів відзначає, що згідно зі ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Колегія суддів не вбачає обставин, які б унеможливлювали розгляд даної апеляційної скарги (в т. ч. з урахуванням можливого розгляду Господарським судом міста Києва справи за позовом ПАТ “Діпробудмашина” до СП “Основа-Солсиф” у формі ТОВ про зміну правовідношення та зобов'язання вчинити певні дії), а тому з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків вважає за доцільне клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження залишити без задоволення.
При цьому відповідач, у випадку прийняття Господарським судом міста Києва рішення у справі за позовом ПАТ “Діпробудмашина” до СП “Основа-Солсиф” у формі ТОВ про зміну правовідношення та зобов'язання вчинити певні дії, не позбавлений права звернутись до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд оскаржуваного рішення у справі № 27/213 за нововиявленими обставинами.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 27/213 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Діпробудмашина” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2010 р. у справі № 27/213 - без змін.
2. Матеріали справи № 27/213 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді