01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 30/318
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратура Подільського району м. Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.11.2008
у справі № 30/318 ( .....)
за позовом Заступник прокурора Подільського району м. Києва Твердохліб М.Г.
до Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2
третя особа позивача
третя особа відповідача
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
Заступник прокурора Подільського району м. Києва звернувся з уточненою позовною заявою в інтересах держави в особі Київської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про зобов'язання звільнити самовільну зайняту земельну ділянку площею 340 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, яка використовується для розміщення кафе "Глобус", зобов'язання передати вказану земельну ділянку Київській міській раді та зобов'язання привести зазначену земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом звільнення від павільйону з літнім майданчиком.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2010 р. у справі №30/318 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. у справі № 30/318 рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2010р. скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову. Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 340 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва, з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду 1-ї інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2010 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2010р. у справі № 30/318 скасовано, а справу № 30/318 направлено до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2010 р. прийнято і порушено апеляційне провадження у справі № 30/318.
Апеляційне подання мотивоване неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права та прийняттям оскаржуваного рішення з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.
Прокурор зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення посилається на те, що відповідачем розроблений та погоджений проект відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, що є підставою для прийняття Київською міською радою рішення про передачу в користування земельної ділянки, і питання відносно передачі в користування земельної ділянки погоджено з відповідними органами.
Проте, на думку скаржника, вказані документи не можуть розглядатися як правовстановлюючі документи на земельну ділянку, оскільки згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування громадян та юридичних осіб відноситься до повноважень міської ради. Тобто, розпорядження землями в межах міста Києва здійснює Київська міська рада. Отже, лише рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки та договір оренди може бути підставою для її використання.
Проект відведення земельної ділянки та його погодження з відповідними органами згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України лише передує прийняттю відповідного рішення міською радою, але не є правовстановлюючим документом та не дає права на використання такої земельної ділянки.
Апелянт вважає, що місцевим господарським судом не було з'ясовано, чи надавалась взагалі земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та експлуатації об'єктів нерухомості, чи мали попередні власники приміщення за даною адресою будь-які права на користування земельною ділянкою, оскільки право власності або користування земельною ділянкою може переходити при переході права власності на будівлі, споруди лише у тому випадку, якщо попередні власники об'єктів нерухомості мали право власності (користування ) земельною ділянкою. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Києва та не виділялась для будівництва та експлуатації об'єктів нерухомості, що підтверджується актом перевірки Управління з контролю за використанням та охороною земель в м. Києві та Київській області № А 2883/81 від 28.07.2008 р.
Крім того, на думку скаржника, сплата земельного податку здійснюється на підставі даних державного земельного кадастру, а не на підставі правовстановлюючих документів на земельну ділянку, і сама по собі сплата земельного податку не є підставою для користування земельною ділянкою.
У відзиві на апеляційне подання Київська міська рада підтримує вимоги прокурора, викладені в апеляційному поданні та просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 р. у справі № 30/318, а апеляційне подання прокуратури Подільського району м. Києва - задовольнити.
У відзиві на апеляційне подання та у судових засіданнях відповідач - Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 просила залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційне подання - без задоволення.
Представник прокуратури у судовому засіданні 26.10.2010 р. підтримав апеляційне подання.
Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.
Позивач своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання 26.10.2010 р. не з'явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило.
Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві здійснюється Київською міською радою.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Заступник прокурора Подільського району м. Києва зазначає, що відповідач не має права на зайняття спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та використовує її без дотримання вимог, передбачених ст. 125 Земельного кодексу України.
Заступник прокурора Подільського району м. Києва зазначає, що Київська міська рада рішення про передачу у власність чи користування земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_2 не приймала.
Використання відповідачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без документів, що посвідчують право користування, підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А 2883/81 від 28.07.2008 р., приписом № П2883/81 від 28.07.2008 р., протоколом про адміністративні правопорушення № 02883 від 28.07.2008 р. та інформацією Управління з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві та Київській області від 08.08.2008 р.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Обґрунтовуючи інтереси держави в особі Київської міської ради, прокуратура Подільського району м. Києва вважає, що самовільне зайняття земельної ділянки завдає шкоду інтересам держави та суспільним інтересам, спричиняє нецільове використання земель.
Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вимоги заступника прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, за кошти відповідача було розроблено та затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2.
Відповідно до листа від 23.10.2002 р. відповідач звернулася до Київської міської ради з проханням надати доручення на відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Як вбачається з листа Київської міської ради № 225-КР-2484/2, вказане вище звернення відповідача (лист від 23.10.02.) було передано до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації для складання проекту відведення земельної ділянки (попереднього погодження місця розташування об'єкта).
Відповідно до п. 2.9 рішення Київської міської ради № 313/1747 від 14.03.2002 р. „Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві” розроблений і погоджений проект відведення земельної ділянки є підставою для прийняття рішення стосовно передачі в оренду ділянки.
Питання щодо передачі спірної земельної ділянки відповідачу було позитивно погоджено наступними органами: Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища листом від 06.04.2005 р. №19-2753; Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією - листом від 22.07.2004 р. № 3169-09; Київською міською адміністрацією - листом від 21.10.2005 р., № 7837, Державним управлінням екології та природних ресурсів м. Києва - висновком № 339 від 04.05.2006 р.; Управлінням охорони навколишнього природного середовища - листом від 31.10.2005.
Як вбачається з матеріалів справи, на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно (нежилий будинок (літ. Б) загальною площею 412,1 кв. м), яке належить Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при громадській організації «Всеукраїнське авторське товариство» від 29.07.2008 р., ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.09.2008 р., Виконавчого листа Бориспільського міськрайонного суду від 10.09.2008 р., та зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 025224 від 06.10.2008 р.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Зазначені вище положення також містяться в ст. 120 Земельного кодексу України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач користується спірною земельною ділянкою, сплачуючи при цьому податок на землю.
У відповідності до матеріалів справи, 14.10.2008 р. Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було видано Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 довідку № 13472/с/17 від 14.10.2008р. про те, що згідно даних земельного кадастру, наданих Управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2 має у користуванні земельну ділянку комерційного використання площею 341,02 кв. м (кадастровий номер: 85212093), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та що станом на 14.10.2008 р.. заборгованість гр. ОСОБА_2, по сплаті земельного податку перед бюджетом відсутня.
Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Стаття 13 Закону України «Про плату за землю» передбачає, що підставою ця нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Таким чином, сплата до держбюджету сум земельного податку пов'язана з існуванням відповідного права у конкретної особи на цю земельну ділянку.
Також на підтвердження своєї правової позиції щодо законності перебування спірної земельної ділянки у користуванні відповідача останнім надано лист Головного управління земельних ресурсів від 05.03.2010 р. № 03-52/6653, в якому останній повідомив, що на черговій сесії Київської міської ради 26.03.2010 р. розглянуто питання про відведення земельної ділянки для обслуговування та експлуатації павільйону по продажу продуктів харчування та літнього майданчику на вул. Н. Ужвій, 4 у Подільському районі міста Києва.
Відповідач також надав суду апеляційної інстанції рішення Київської міської ради від 26.03.2010 р. № 66/3504 „Про передачу суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 земельної ділянки для обслуговування та експлуатації існуючого павільйону по продажу продуктів харчування та літнього майданчика на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва”, що підтверджує достовірність наведеного в листі Головного управління земельних ресурсів від 05.03.2010 р. № 03-52/6653.
Згідно з вказаним рішенням Київська міська рада вирішила:
- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 для обслуговування та експлуатації існуючого павільйону по продажу продуктів харчування та літнього майданчика на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва;
- передати суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,03 га, в межах червоних ліній, для обслуговування та експлуатації існуючого павільйону по продажу продуктів харчування та літнього майданчика на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
Матеріалами справи також підтверджується, що 08.10.2010 р. Київська міська рада та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 уклали договір оренди спірної земельної ділянки (копія - у справі), яку відповідач прийняв у користування за актом від 15.10.2010 р.
Колегія суддів враховує, що оспорюване прокуратурою рішення суду першої інстанції було прийняте 13.11.2008 р., але з того часу не набрало законної сили через апеляційне та касаційне оскарження судових актів у справі.
За цей час в силу об'єктивних причин виникли обставини, які фактично звели нанівець підстави заявленого позову.
З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи, викладені скаржником в апеляційному поданні, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 р. у справі № 30/318 прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційне подання, з викладених у ньому підстав, задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційне подання Заступника прокурора Подільського району міста Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 р. у справі № 30/318 - без змін.
2. Матеріали справи № 30/318 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді