01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 18/248
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.06.2010
у справі № 18/248 ( .....)
за позовом Приватне підприємство "Альфа-Строй-Сервіс"
до Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В."
третя особа позивача
третя особа відповідача Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
про стягнення 366857,09 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, згідно з якою (з урахуванням останньої зави про зміну предмету позову від 22.04.2010 р.) просив стягнути з відповідача 331.504,04 грн. заборгованості, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В подальшому, 17.05.2010 р. від позивача до господарського суду надійшла заява про відмову від позову, в якій позивач відмовляється від позовних вимог та просить провадження у справі припинити.
В свою чергу фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав до господарського суду позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача 314.898,36 грн. заборгованості, 3.148,98 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2010 р. у справі № 18/248 (далі - Рішення суду) прийнято відмову позивача від первісного позову, припинено провадження у справі за первісним позовом, у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору) відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з Рішенням суду, третя особа звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2010 р. у справі № 18/248 в частині відмови у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 і порушено апеляційне провадження у справі № 18/248.
Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.
Представник позивача звернувся до суду із заявою від 22.10.2010 р., в якій заперечив проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні, а також розглянути справу за його відсутності.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 04.01/08-к комерційного представництва (агентський договір), за умовами якого позивач приймає на себе зобов'язання здійснювати комерційне представництво відповідача стосовно третіх осіб (клієнтів відповідача), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити надані позивачем послуги в порядку та на умовах даного договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що комерційним представництвом за даним договором є здійснення позивачем дій відносно пошуку клієнтів з метою реалізації та передачі в орендне користування відповідачем будівельної опалубки, сприяння в укладенні договорів купівлі-продажу та оренди між клієнтом та відповідачем шляхом комерційного посередництва (ведення попередніх переговорів, сприяння укладення договорів) від імені, в інтересах та за рахунок останнього.
Комерційне посередництво здійснюється на території м. Одеси та Одеської області, м. Херсона та Херсонської області, м. Миколаєва та Миколаївської області (п. 1.3 договору).
Пунктом 1.4 договору визначено, що зазначена у п. 1.3 договору територія не є вичерпною.
Відповідно до п. 2.1 договору агентська винагорода становить 10% від фактично отриманих відповідачем грошових коштів згідно з укладеними між останнім та клієнтами за посередництвом позивача договорів.
У випадку надання додаткових послуг згідно з умовами даного договору відповідач сплачує позивачеві додаткову винагороду, що узгоджується сторонами у кожному випадку окремо в порядку, визначеному п. п. 2.3, 2.5 договору.
Згідно з п. 2.3 договору агентська винагорода визначається щомісяця шляхом складення двостороннього протоколу узгодження розміру винагороди та безпосередньо залежить від обсягу оплат клієнтів за договорами, укладеними між наданими позивачем клієнтами та відповідачем, а також наданих додаткових послуг у кожному відповідному періоді окремо.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний, окрім сплати винагороди, відшкодувати позивачеві фактичні витрати, пов'язані із виконанням останнім умов договору, такі як організація та участь у виставках аналогічних товарів, що проводяться в межах території та інших заходах, спрямованих на розширення ринку збуту товарів відповідача.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що щомісяця позивач надає відповідачеві двосторонній акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та протокол узгодження вартості послуг, які відповідач зобов'язаний належним чином оформити (підписати та скріпити своєю печаткою) та повернути позивачеві протягом трьох робочих днів з моменту надання відповідного акту.
У випадку, якщо акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та протокол не буде підписано відповідачем, а так само, й скріплено його печаткою та не повідомлено письмово позивача про причини його не підписання, протягом п'яти робочих днів з дати надання такого акту та протоколу відповідачеві, вважається, що комплекс послуг позивача прийнятий без будь-яких зауважень та/або застережень, причому факт закінчення п'ятиденного терміну, протягом якого акт та протокол не були підписані відповідачем та повернені позивачеві, дає право останньому вимагати оплати вартості наданих послуг, як таких, що надані належним чином.
Факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг підтверджується укладенням відповідачем з клієнтом (третьою особою) договору в межах території, а також за її межами за посередництвом позивача (п. 2.6. договору).
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 05.01.2008 р. до договору сторонами передбачено, що згідно з п. 2.1 договору позивач надає відповідачеві послуги із супроводження та контролю поточних договорів та сприяння укладення нових договорів відповідачем з організаціями, які визначені у зазначеній додатковій угоді.
Позивачем на адресу відповідача були направлені наступні документи:
- протокол від 12.05.2009 р. №А/03-09 узгодження розміру винагороди позивача за березень 2009 року (сума винагороди 60.929,66 грн.);
- акт №А/03-09 від 12.05.2009 р. прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за березень 2009 року (сума винагороди 60.929,66 грн.);
- протокол від 13.05.2009 р. №А/04-09 узгодження розміру винагороди позивача за квітень 2009 року (сума винагороди 41.132,27 грн.);
- акт №А/04-09 від 13.05.2009 р. прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за квітень 2009 року (сума винагороди 41.132,27 грн.);
- протокол від 09.06.2009 р. №А/05-09 узгодження розміру винагороди позивача за квітень 2009 року (сума винагороди 275.577,11 грн.);
- акт №А/05-09 від 09.06.2009 р. прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за травень 2009 року (сума винагороди 275.577,11 грн.);
- протокол від 03.07.2009 р. №А/06-09 узгодження розміру винагороди позивача за червень 2009 року (сума винагороди 9.075,04 грн.);
- акт №А/06-09 від 03.07.2009 р. прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за червень 2009 року (сума винагороди 9.075,04 грн.).
Факт надсилання відповідачеві вищезазначених документів підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.06.2009 р., поштовим фіскальним чеком № 0937 від 26.06.2009 р., повідомленням про вручення поштового відправлення № 5815261, квитанцією кур'єрської служби доставки № 2559071, описом внутрішнього складу поштового відправлення №2559071, листом ТОВ “К.С.Д. Київ” вих. № 69 від 16.07.2009 р., листом ТОВ “К.С.Д. Київ” вих. № 177 від 27.11.2009 р., квитанціями кур'єрської служби доставки № 2736604 та № 2736604.
Зазначені вище протоколи узгодження розміру винагороди та акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) відповідачем не підписані.
Будь-яких письмових зауважень на ці акти та протоколи відповідач позивачеві не направив.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем на адресу позивача був направлений лист вих. № 059 від 20.01.2008 р., в якому відповідач пропонував на підставі п. 6.2 договору припинити його дію з 21.04.2009 р.
Позивач у листі вих. №11 від 05.02.2009 р. (відповідь на лист відповідача вих. №059 від 20.01.2008 р.) зазначив про те, що не порушив жодної умови укладеного між сторонами договору та не вбачає підстав для припинення дії договору.
Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 09.07.2009 р., укладеного між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, позивач передає, а Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 приймає належне позивачеві право вимоги згідно з договором №04.01/08-k комерційного представництва (агентського договору), укладеного 04.01.2008 р. між позивачем та відповідачем.
Пунктом 3 договору про відступлення права вимоги від 09.07.2009 р. передбачено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 одержує право (замість позивача) вимагати від відповідача належного виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих йому позивачем агентських послуг у сумі 198.208,36 грн.
Між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 03.08.2009 р. укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого позивач передає, а Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 приймає належне позивачеві право вимоги згідно з договором № 04.01/08-k комерційного представництва (агентського договору), укладеного 04.01.2008 р. між позивачем та відповідачем.
Згідно з пунктом 2 договору Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 одержує право (замість позивача) вимагати від відповідача належного виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих йому позивачем агентських послуг у сумі 116.690,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог третьої особи, Господарський суд міста Києва виходив із помилково встановленого факту припинення дії Договору з 21.04.2009 р. та неприйняття у зв'язку з цим узгоджених з відповідачем на умовах ч. 2 п. 2.5 Договору актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та протоколів узгодження розміру винагороди за спірний період (березень - травень 2009 р.) в якості належного доказу у справі з причин їх направленням після припинення дії Договору, з чим колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Судом попередньої інстанції до спірних відносин застосований закон, який не підлягає застосуванню, а саме ст. 1008 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що є наслідком неправильного тлумачення ст. 305 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та п. 6.2 Договору.
Відповідно до ст. 305 ГК України відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.
У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними вище, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.
Статтею 304 ГК України врегульовано припинення агентського договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 ГК України агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі:
- відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії;
- вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті;
- виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє.
Як встановлено колегією суддів, строк дії Договору встановлений до 31.12.2008 р. (п. 6.1 Договору). Якщо за місяць до закінчення дії Договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про небажання продовжувати дію Договору, Договір вважається продовженим на тих же умовах та на той самий строк без оформлення додаткової угоди до нього (п. 6.4 Договору).
Оскільки з боку сторін не було вчинено вказаних письмових повідомлень у визначений термін, тобто за місяць до закінчення дії договору, а саме: з 30.11.2008 р. по 31.12.2008 р. (що не спростовано сторонами), то за таких обставин дія Договору була продовжена сторонами до 31.12.2009 р.
Зважаючи на урегульованість, перш за все нормами ГК України, питання припинення агентського договору, до спірних відносин не можуть застосовуватись положення ЦК України, якими регулюються відносини доручення, зокрема ст. 1008 ЦК України.
Слід зауважити, що згідно з п. 6.2 Договору, яким місцевий суд помилково керувався при визначенні Договору припиненим з 21.04.2009 р., договір не може бути припинений (розірваний) в односторонньому порядку, лише за взаємною згодою сторін. Підприємство має право відкликати повноваження Комерційного агента виключно за умов п. 6.3 Договору (у разі невиконання або неналежного виконання умов Договору), про що має письмово повідомити останнього за три місяці.
Відповідачем не наданого жодного належного і допустимого доказу неналежного виконання позивачем умов договору комерційного представництва, в т. ч. доказу направлення позивачеві будь-яких претензій чи вимог з цього питання.
Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Оскільки, як вбачається з вищенаведеного, відповідач не мав ані за Договором, ані за законом жодних підстав для одностороннього розірвання Договору, враховуючи відсутність з цього питання судового рішення, відповідно Договір діяв до 31.12.2009 р., зокрема у спірний період.
Колегія суддів також відзначає, що судом попередньої інстанції визнані встановленими фактично недоведені обставини, що мають значення для справи.
Так, застосовуючи до спірних відносин за Договором положення ЦК України, якими регулюються відносини доручення щодо припинення дії Договору в односторонньому порядку у разі відмови довірителя (відповідача) від договору, та частину 2 статті 304 ГК щодо визначення моменту припинення Договору (шляхом повідомлення за один місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений Договором), що оспорюється вище, визнаючи Договір припиненим саме з 21.04.2009 р., місцевий суд керувався надісланим відповідачем листом від 20.01.2008 р. за вих. № 059, в якому зазначено наступне:
«04 січня 2007 року між ТОВ з II «Дока Україна Т.О.В.» та Ш «Альфа-Строй-Сервіс» було укладено договір № 04.01/08-к комерційного представництва (надалі - «Договір»).
Керуючись п. 6.2 Договору пропонуємо припинити його дію з 21 квітня 2009 року.
Прошу розглянути даний лист в п'ятнадцятиденний термін та повідомити про результати розгляду у письмовій формі».
На думку апеляційного суду, пропозиція, викладена в вищезазначеному листі, не може бути розцінена як повідомлення (вимога) про припинення Договору, тобто остаточно прийняте відповідачем рішення про відкликання повноважень Комерційного агента саме з 21 квітня 2009 року та сповіщення про це агента. При цьому колегія суддів враховує і відсутність відповіді відповідача на лист позивача за вих. № 11 від 05.02.2009 р. (копія в матеріалах справи), надісланий позивачем на зазначену пропозицію, в якому відповідачеві пропонувалися умови припинення Договору. Отже, питання припинення (розірвання) Договору залишилося відкритим.
А тому висновки місцевого суду про встановлений факт повідомлення про припинення Договору і, відповідно, правові наслідки у вигляді припинення дії Договору з 21.04.2009 р. не відповідають дійсності.
Невідповідність висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва, обставинам справи полягає у також наступному.
Місцевим судом встановлено, що Договір діяв до 21.04.2009 р. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог третьої особи, суд зазначає, що надіслані після припинення дії Договору акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (далі - Акти) та протоколи узгодження розміру винагороди (надалі - «Протоколи») за спірний період (березень-травень 2009 р.) не мають юридичних наслідків для взаємних зобов'язань сторін за договором та є неналежними доказами у справі.
Тобто, з висновків місцевого суду вбачається, що якщо договір припиняє свою дію, то з цього моменту сторони позбавлені права вимагати належного виконання невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань в період дії договору.
При цьому місцевий суд керується, окрім іншого, ч. 1 ст. 1009 ЦК України, з якої слідує, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також; виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення (обз. 2 арк. 6 Рішення).
При цьому частина 2 цієї статті встановлює, що відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.
Направлені відповідачеві та отримані ним 13.07.2009 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи) Акти та Протоколи за спірний період стосувалися, окрім іншого, визнаного місцевим судом періоду, коли Договір діяв, - березень, квітень 2009 року.
Більш того, як вбачається з Протоколів узгодження розміру винагороди за спірний період, визначена в них сума агентської винагороди стосується розрахунків за вже підтвердженими відповідачем послугами позивача, про що свідчать обопільно підписані позивачем та відповідачем протоколи узгодження розміру винагороди та акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за попередній до спірного період (копії в матеріалах справи), Додатковою угодою № 1 від 05.01.2008 р. (визначає осіб, щодо яких позивач здійснює комерційне представництво відповідача).
Зазначене обумовлене тим, що у відповідності до ст. 301 ГК України та п. 2.1 Договору агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною за його посередництвом, тобто сама послуга надана раніше, а момент оплати за цю послугу наступає лише після настання певних подій.
Як вже зазначалося, будь-яких заперечень (письмових) чи контр розрахунків до актів та протоколів за березень-травень 2009 року відповідач, на виконання умов п. 2.5 договору, позивачеві чи третій особі не надав.
Також, місцевим судом не взято до уваги, що відповідні протоколи та акти позивач складає на підставі наданої інформації відповідачем, безпосередньо на якого покладений такий обов'язок, як законом (ч. 5 ст. 301 ГК України), так і Договором (п. 2.9).
Позивач фактично має можливість скласти відповідні документи лише після отримання від відповідача необхідної інформації для визначення розміру агентської винагороди за відповідний період, який безпосередньо залежить від обсягу розрахунків з відповідачем третіми особами (п. 2.3 Договору).
Неповернення відповідачем позивачеві підписаних Протоколів та Актів за спірний період та неповідомлення про причини його не підписання, згідно з ч. 2 п. 2.5 Договору, свідчить лише про ухилення відповідача від повернення відповідних документів та про погодження відповідачем суми належної позивачеві агентської винагороди, яка підлягає сплаті останньому відповідачем на умовах Договору.
Окрім того, стосовно висновку місцевого суду, що додані до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості не є належним доказом укладення відповідачем з третіми особами договорів за посередництвом позивача, слід зауважити, що вони і не є такими доказами. Ці документи надавались відповідачем позивачеві для розрахунку належної останньому агентської винагороди у кожний відповідний період.
В якості доказів агентських послуг місцевому суду були надані, як зазначено вище, обопільно підписані сторонами протоколи за попередній до спірного період, в яких відображені, зокрема, як угоди, так і контрагенти відповідача, з чиїх розрахунків позивач має право на агентську винагороду.
Щодо тверджень відповідача про безпідставність вимог апелянта в зв'язку із відсутністю в останнього жодних договірних відносин із відповідачем - ТОВ з II «Дока Україна Т.О.В.», який був стороною (замовником) за договором, укладеним між ним та ПП «Альфа-Строй-Сервіс» (позивач у справі), а так само відсутністю будь-яких вимог з боку позивача по справі до відповідача, що, на думку позивача, виключає можливість пред'явлення будь-яких вимог, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно з п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 516 ЦК України).
На момент укладення між апелянтом та позивачем договорів про відступлення права вимоги - 09.07.2009 р. та 03.08.2009 р. сума безспірної (підтвердженої) та неоплаченої відповідачем заборгованості на користь позивача за договором комерційного представництва (агентським договором) № 04.01/08-к від 04.01.2008 р. становила 33.504,04 грн. за надані агентські послуги у період березень - травень 2009 р., що підтверджується, окрім інших доказів, які знаходяться в матеріалах справи, направленими відповідачеві та ним отриманими 13.07.2009 р. (копія повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи) актами та протоколами за спірний період, які в свою чергу погоджені відповідачем в порядку передбаченому ч. 2 п. 2.5. Договору, що, у свою чергу, встановлено й судом першої інстанції та підтверджено позивачем в поясненні щодо заявлених апелянтом самостійних вимог на предмет спору від 20.04.2010 р.
В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або, як у вищезазначеному випадку, у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. Тобто, з моменту укладення договорів відступлення права вимоги (09.07.2009 р. та 03.08.2009 р.) позивач втратив право розпорядження стосовно відступленої суми заборгованості у розмірі 314.898,36 грн.. Таким чином, в зазначеному випадку зобов'язання перетворилося на зобов'язання з множинністю осіб на стороні кредитора.
Так, відмовляючись від позовних вимог, позивач фактично відмовився від частини належної йому заборгованості, а саме 16.605.68 грн. (331.504,04 грн. - 314 898.36 грн.).
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для себе наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (п. 2 ст. 516 ЦК України).
Апелянт 15.04.2010 р. повідомив відповідача про відповідне відступлення права вимоги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копії відповідних документів додано до матеріалів справи).
При цьому, на момент отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги відповідачем не було виконане зобов'язання за Договором ані перед позивачем, ані перед апелянтом, що вбачається із матеріалів справи.
З моменту відповідного повідомлення відповідач мав виконати зобов'язання за Договором (у відступленій частині) саме на користь апелянта. Станом на час розгляду справи місцевим судом, як і на час розгляду апеляційної скарги, свої зобов'язання перед апелянтом в сумі 314.898,36 грн. відповідач не виконав.
З огляду на вище викладене, доводи відповідача, на яких ґрунтуються підстави для відмови у задоволенні позовних вимог апелянта є необґрунтованими.
При цьому колегія суддів не буру до уваги надані в судовому засіданні 26.10.2010 р. представником відповідача письмові пояснення позивача, в яких позивач підтверджує, що договір № 04.01/08-к припинив свою дію 24.04.2009 р., що унеможливлює настання будь-яких договірних зобов'язань між відповідачем та третьою особою. Зазначені письмові пояснення фактично змінюють підстави відмови позивача від позову, викладені в письмових поясненнях позивача від 20.0.2010 р. (т. с. 2, а. с. 128), що є недопустимим на стадії апеляційного провадження у судовій справі.
З урахуванням досліджених вище договорів відступлення права вимоги та наведених норм законодавства колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог третьої особи та вважає її такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Переглядаючи рішення по суті, колегія суддів також відзначає, що місцевий суд, розглянувши клопотання позивача про відмову від позову та припинення провадження у справі обґрунтовано визнав, що відмова від позову позивачем не суперечить вимогам закону, права іншої сторони при цьому не порушені. Місцевий суд, виходячи зі змісту вимог статті 78 ГПК України, роз'яснив позивачеві процесуальні наслідки прийняття відмови позивача від позову, що полягають у припиненні судом провадження у справі та неможливості звернення позивача в майбутньому до господарського суду з цим же позовом, та підставно припинив провадження у справі в цій частині.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що вимоги третьої особи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи з постановленням нового рішення про задоволення вказаних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню на користь третьої особи 3.148,98 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції.
Також відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню на користь третьої особи судові витрати, понесені за подання апеляційної скарги, - держане мито в розмірі 1.574,49 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2010 р. у справі № 18/248 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.
В цій частині постановити нове рішення, яким позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дока України Т.О.В.” (ідент. код 30530955, 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 20а) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ВАТ „Український професійний банк”, м. Київ, МФО 300205) 314.898,36 грн. заборгованості, 3.148,98 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2010 р. у справі № 18/248 залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дока України Т.О.В.” (ідент. код 30530955, 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 20а) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ВАТ „Український професійний банк”, м. Київ, МФО 300205) 1.574,49 грн. витрат по сплаті держмита.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.
6. Матеріали справи № 18/248 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді