01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 30/129
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куровського С.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Спірідонов В.В. - за довіреністю, Каспарова Ю.В. - за довіреністю ,
від відповідача: Кияниця О.В. -за довіреністю, Вакуленко -за довіреністю ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Джерело"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2010
у справі № 30/129 ( .....)
за позовом Приватного підприємства "Джерело"
до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"
про визнання договору недійсним
У квітні 2010 року ПП Джерело” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „УКРСОЦБАНК” про визнання недійсним договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 050/27-207 від 22.06.07р., укладеного між позивачем та відповідачем.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2010 року у справі № 30/129 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва у справі №30/129 від 02.07.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ПП „Джерело”.
В своїй апеляційній скарзі , позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.
Зокрема скаржник в апеляційній скарзі зазначає , що керуючий Вінницькою філією Пльонсак В.Д. не мав необхідного обсягу повноважень для укладення та підписання договору №050/27-207 від 22.06.2007р. зі сторони відповідача. За вказаних обставив просить рішення суду скасувати та визнати укладений договір недійсним на підставі ч.2 ст.203 , ч.1 ст.215 ЦК України.
Відповідно до доповнень до апеляційної скарги, апелянт зазначає інші підстави для скасування рішення суду, а саме, вказує , що використання іноземної валюти , як засобом платежу, вимагало наявності індивідуальної ліцензії хоча б у однієї з сторін. Натомість, як зазначає апелянт, на цю операцію, відповідач ліцензії не мав, а генеральна ліцензія на здійснення операцій, на думку апелянта, не може розповсюджуватися, оскільки видається лише на ті операції, які не потребують ліцензування. Таким чином, апелянт вважає, що іншого способу як розрахунок у гривнях, або в валюті, за наявності індивідуальної ліцензії НБУ, законодавством не передбачено. Боржник не мав законних засобів сплати валютної частини кредиту, оскільки кредит треба було повертати в евро та доларах, а позивач не веде зовнішньоекономічну діяльність. Тому, на думку апелянта, угода не відповідає чинному законодавству ї її слід визнати недійсною.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Як свідчать матеріали даної справи, 22.06.07р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (Кредитор) та Приватним підприємством «Джерело»(Позичальник) укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 050/27-207 .
Згідно з умовами п. 1.1 вказаного договору відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання .
Відповідно до п. 1.1.1 договору, надання кредиту здійснюється в доларах США, гривнях та Євро окремими частинами - «Транш», а у сукупності - «Транші», зі сплатою 15,0 процентів річних в гривнях, 12,0 процентів річних в доларах США, 11.0 процентів річних в Євро та комісій, у розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід»ємною складовою частиною цього договору, надалі за текстом - «Тарифи», в межах максимального ліміту заборгованості до 30 000 000,00 (тридцять мільйонів) гривень, з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості: 1.1.1.1. з 1 травня 2010 р. максимальний ліміт заборгованості становить 20 000 000 (двадцять мільйонів) гривень; 1.1.1.2. з 1 червня 2010 р. максимальний ліміт заборгованості становить 10 000 000,00 (десять мільйонів) гривень; і кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 18 червня 2010 року на умовах визначених цим договором.
18.07.08р. (№ 050/27-236) та 27.11.08р (№ 050/27-207) між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди, згідно яких внесено доповнення (п. 10) до Додатку № 1 щодо визначення тарифів за використаний ліміт кредитної лінії.
25.02.09р. між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень № 050/27-207 від 22.06.07р., відповідно до якого сторони домовились викласти пункти 2.1. та 2.6 договору в наступній редакції: «2.1 Видача траншів; Кредиту на цілі зазначені в п.1.2. цього договору, провадиться шляхом оплати розрахункових документів позичальника (позивача) з позичкових рахунків у доларах США, гривнях та Євро № 20633050244612 в Вінницькому відділенні Хмельницької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»на поточний рахунок позичальника (позивача) № 26003050244611 в Вінницькому відділенні Хмельницької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату видачі кредиту (відповідного Траншу Кредиту) на підставі письмової заяви позичальника (позивача). У п.2.6 передбачено порядок сплати процентів в валюті кредиту.
На підставі укладеного договору, акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» було перераховано на рахунок приватного підприємства «Джерело» грошові кошти в іноземній валюті в сумі 2 402 489,55 доларів США, 2 000 000, 00 Євро та в національній валюті України у розмірі 2 236970, 95 гривень, що підтверджується виписками банку про рух коштів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що договір № 050/27-207 від 22.06.07р. не відповідає вимогам Закону, оскільки договір був скріплений печаткою Вінницької обласної філії, яка згідно ч. 3 ст. 95 ЦК України, не є юридичною особою.
Крім того, позивач стверджував, що необхідний обсяг повноважень керуючого Вінницької філії Пльонсака В.Д. при підписанні договору № 050/27-207 від 22.06.07. не був підтверджений документами, які лише формально зазначені у преамбулі договору.
Також, ПП «Джерело» вказував, що документи, якими відповідач може підтвердити необхідний обсяг дієздатності Пльонсака В.Д. при підписанні договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 050/27-207 від 22.06.07р., взагалі відсутні. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб ідентифікаційний код 09302010, який зазначений на печатці Вінницької філії АКБ СР «Укрсоцбанк» та договорі, в реєстрі взагалі не знайдено.
Однак, колегія суддів з вказаними твердженнями не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а також , що суд першої інстанції також правомірно не взяв до уваги вищевказані доводи позивача виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Отже, зміст господарського договору складає сукупність умов, на яких він укладений.
У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.99. № 02-5/111, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом і вирішуючи спори про визнання угод недійсними господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, укладаючи договір, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, про що свідчить факт підписання зазначеного договору сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Згідно Положення про Вінницьку обласну філію Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», затвердженого рішенням Спостережної ради АКБ «Укрсоцбанк»від 08.10.03р., протокол № 89, визначено, що Вінницька обласна філія Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» є складовою частиною Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» без права юридичної особи та створена відповідно до наказу Голови Правління Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» № 5 від 25.12.90.
У відповідності до п. 3.7.3 Положення, встановлено, що для здійснення своїх завдань Філія має право укладати від імені Банку договори з питань банківської діяльності, зокрема, на надання кредитів, в межах наданих Банком лімітів.
Відповідно до п. 7.1 Положення визначено, що Філія у своїй діяльності керується рішеннями Загальних зборів акціонерів Банку, Спостережної ради, Голови Спостережної ради Банку, Правління, Голови Правління Банку, а також інших органів та посадових осіб Банку згідно з компетенцією, визначеною Статутом Банку, відповідними регламентами та положеннями, іншими внутрішніми нормативними документами Банку.
Згідно п. 7.2 Положення передбачено, що керівництво поточною діяльністю Філії здійснює Керуючий.
У відповідності до п. 7.6 Положення встановлено, що керуючий Філією діє на підставі та в межах довіреності, виданої Банком.
Згідно ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Як свідчать матеріали справи, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Голови Правління Тимонькіна Бориса Владиславовича довіреністю від 03.11.06р. уповноважив керуючого Вінницькою обласною філією Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»Пльонсака Віктора Дем'яновича на вчинення від імені Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»правочинів, зокрема, укладати в якості кредитора (кредитодавця) кредитні договори, в тому числі договори про надання кредитних ліній (не відновлювальної, відновлювальної, мультивалютної відновлювальної).
Зазначена вище довіреність від 03.11.06р. була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П.
Згідно ст. 247 Цивільного кодексу України, строк довіреності встановлюється у довіреності.
Як вбачається з матеріалів справи, довіреність від 03.11.06р. видана терміном до 31.12.07р.. включно.
Таким чином, колегія вважає, що керуючий Вінницькою обласною філією Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» Пльонсак Віктор Дем'янович мав необхідний обсяг повноважень для укладення та підписання з ПП «Джерело»Договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 050/27-207 від 22.06.07р., що підтверджується матеріалами справи, а саме, - довіреністю від 03.11.06р.
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку, що договір укладено відповідно до положень чинного законодавства України, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Що стосується наданих доповнень до апеляційної скарги колегія не бере їх до уваги, оскільки в наданих доповненнях позивач зазначає зовсім інші підстави для задоволення своїх позовних вимог, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи , апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно переглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції .
З огляду на вищевикладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПП „Джерело” , оскільки вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2010р. у справі №30/129 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Джерело” залишити без задоволення.
3.Матеріали справи №30/129 повернути до господарського суду міста Києва.
4.Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді