01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 43/112
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Веремієва Ю.В. (довіреність від 10.09.2010р. № 244);
від відповідача -Лисенко І.О. (довіреність б/н від 28.07.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова енергетична корпорація України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.2010
у справі № 43/112 ( .....)
за позовом ТОВ "Ульма Опалубка Україна"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова енергетична корпорація України"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 222903,69 грн.
Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010р.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.10.2010р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2010 року у справі № 43/112 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ульма Опалубка Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова енергетична корпорація України” про стягнення 222 903,69 грн. задоволено; присуджено до стягнення 124 797,94 грн. основного боргу, 73 318,66 грн. інфляційних нарахувань, 12 878,14 грн. пені, 11 908,95 грн. - 3 % річних, 2 229,04 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова енергетична корпорація України” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не досліджено питання щодо реорганізації Товариства з обмеженою відповідальністю „Баума-Україна” - сторони укладеного з скаржником договору купівлі-продажу від 01.02.2007р. № 01/02, на підставі якого ставиться питання про стягнення спірних грошових коштів, а також переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ульма Опалубка Україна” прав за векселями, виданими Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова енергетична корпорація України” на виконання цього договору.
Посилаючись на положення Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі” від 06.07.1999р. № 826-ХІV, скаржник наголошує на тій обставині, що місцевим господарським судом не досліджено те, чи пред'являлися позивачем векселі до оплати.
Скаржник також зазначає, що його не було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова енергетична корпорація України” підтримав апеляційну скаргу, представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Ульма Опалубка Україна” просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Ульма Опалубка Україна” (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова енергетична корпорація України” (далі по тексту - відповідач) 124 797,94 грн. основного боргу, 73 318,66 грн. інфляційних нарахувань, 12 878,14 грн. пені, 11 908,95 грн. - 3 % річних.
Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань в частині оплати товару, поставленого згідно договору купівлі-продажу від 01.02.2007р. № 01/02.
Дослідивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд встановив що 01.02.2007р. відповідачем й Товариством з обмеженою відповідальністю „Баума-Україна”, правонаступником якого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 02.06.2009р. серії АГ № 081339 (а.с. 15) є позивач, укладено договір купівлі-продажу № 01/02 (далі по тексту - договір № 01/02), предметом регулювання якого є відносини з приводу придбання відповідачем перекриття фірми ВАUМА в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікації (пункт 1.1).
В якості додатку № 2 до названого договору його сторонами складено специфікацію, згідно якої загальна вартість товару - 436 792,80 грн.
Згідно видаткової накладної від 01.02.2007р. № 0000000001 та виданої відповідачем довіреності від 01.02.2007р. НАО № 079417, Товариство з обмеженою відповідальністю „Баума-Україна” поставило, а відповідач прийняв обумовлений специфікацією до договору № 01/02 товар загальною вартістю 436 792,80 грн.
В рахунок погашення заборгованості відповідачем відповідно до пункту 3.1.2 договору № 01/02 видано Товариству з обмеженою відповідальністю „Баума-Україна” шість простих векселів, в тому числі вексель АА 0115825 від 02.02.2007р. на суму 62 398,97 грн., вексель АА 0115826 від 02.02.2007р. на суму 62 398,97 грн.
Факт передачі векселів в рахунок погашення заборгованості за договором № 01/02 підтверджується складеним сторонами актом прийому-передачі від 02.02.2007р.
Зазначений акт, який підписаний повноважними представниками сторін, та скріплений печатками, у повній мірі та у визначеній законом письмовій формі містить волевиявлення сторін на здійснення розрахунків за договором № 01/02 із застосуванням векселя та відповідає загальним вимогам, що пред'являються ст. 207 ЦК України до письмової форми правочину.
Відповідно до статті 4 частини 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
В контексті викладеного, враховуючи ту обставину, що відповідач не надав доказів проведення платежів за векселями АА 0115825 від 02.02.2007р. на суму 62 398,97 грн., векселя АА 0115826 від 02.02.2007р. на суму 62 398,97 грн., питання про стягнення яких ставиться згідно заявленого позову, колегія суддів на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. N 2470-XII "Про застосування векселів в господарському обороті України" було введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів відповідно до Женевської конвенції 1930 р. Отже, фактично з 17 червня 1992 р. регулювання вексельного обігу в Україні здійснювалося на підставі Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.
Згаданими документами визначено правову сутність векселя. Зокрема, зазначено, що вексель - це проста і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму, яка висловлена в письмовій формі. Під безумовністю векселя розуміється як безумовність виникнення зобов'язання трасата, що міститься в пропозиції трасата, так і безумовність виконання акцептантом своїх зобов'язань, що походять з векселя. Усі дані, відображені в тексті векселя, є достовірними, не потребують підтвердження іншими документами і мають бути визнані безумовними.
Згідно зі ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та п. 2 Положення документ, який не містить одного чи більше обов'язкових реквізитів, не має сили векселя. Також є недійсними векселі, що містять не передбачені Положенням або послідовні строки платежу (п. 33 Положення). Інших випадків визнання векселя недійсним (позбавлення його вексельної сили) законодавство України не містить.
Векселі АА 0115825 від 02.02.2007р., АА 0115826 від 02.02.2007р заповнені з дотриманням усіх вимог Положення і містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 21 Закону "Про цінні папери і фондову біржу".
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків векселі можуть видаватись лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги. З матеріалів справи вбачається, що оспорювані векселі були видані в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу № 01/02.
Матеріалами справи встановлено, що у розрахункових операціях сторін видані відповідачем векселі виконували функцію розрахункового документа: відповідач видав векселі в оплату за поставлений товар.
Як вбачається з матеріалів справи, два простих векселя АА 0115825 від 02.02.2007р., АА 0115826 від 02.02.2007р. емітовані відповідачем, не були в обігу, індосаменти на них не вчинялися, нікому не продавалися і не відчужувалися, весь час перебували у власності первісного векселедержателя - Товариством з обмеженою відповідальністю „Баума-Україна”, правонаступником якого є позивач.
Згідно складеного Товариством з обмеженою відповідальністю „Ульма Опалубка Україна” й Товариством з обмеженою відповідальністю „Баума-Україна” у ході реорганізації останнього передавального акту від 06.07.2007р. позивачу передано всі матеріальні та нематеріальні активи, в тому числі за одержаними векселями.
Строк платежу за векселями АА 0115825 від 02.02.2007р., АА 0115826 від 02.02.2007р. - 31.07.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Ульма Опалубка Україна” звернулось з позовом у даній справі 03.03.2010р. в межах встановленого трирічного строку.
Оскільки відповідач як векселедавець є прямим боржником, вимоги до нього можуть бути пред'явлені як у строк платежу так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.
Відповідно до абзацу 1 статті 70, статті 78 Уніфікованого закону позовні вимоги до векселедавця простого векселя погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства й фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з позицію позивача у справі, який вважає наявним з боку відповідача порушення зобов'язання в частині здійснення платежів за векселями АА 0115825 від 02.02.2007р., АА 0115826 від 02.02.2007р. на загальну суму 124 797,94 грн.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, зважаючи на встановлені обставини справи, не спростовують правильності висновків суду.
Позовні вимоги про стягнення 3 % річних та коштів, нарахованих внаслідок інфляції на суму боргу підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом заявлених позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю „Ульма Опалубка Україна” ставиться питання про стягнення боргу, що виник внаслідок прострочення здійснення платежів за векселями АА 0115825 від 02.02.2007р., АА 0115826 від 02.02.2007р. зі строком оплати - 31.07.2007р.
З огляду на фактичні обставини справи, з урахуванням того, що норми спеціального вексельного законодавства не містять будь-яких заборон на стягнення інфляційних втрат та процентів річних, натомість норма частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано внаслідок прострочення платежів за векселями АА 0115825 від 02.02.2007р., АА 0115826 від 02.02.2007р. 9 067,51 грн. - 3 % річних у період з серпня 2007 року по грудень 2009 року та 64 395,74 грн., нарахованих внаслідок інфляції у період з вересня 2007 року по листопад 2009 року. Позовні вимоги про стягнення решти 3% річних та нарахувань внаслідок інфляції задоволенню не підлягають як такі, що помилково нараховані.
Позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої на суму спірного боргу у період з 22.06.2009р. по 18.12.2009р. на підставі пункту 6.4 договору № 01/02, місцевий господарський суд задовольнив помилково, оскільки відповідно до статті 4 частини 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Оскільки розрахунок за поставлений за договором товар відповідачем здійснено шляхом видачі, а позивачем - прийняття векселів, що у письмовій формі узгоджено сторонами, має місце припинення грошових зобов'язань щодо платежу за цим договором, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову про стягнення пені у запропонований позивачем період відсутні.
На таких підставах, рішення місцевого господарського суду від 13.05.2010 року у справі № 43/112 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення 12 878,14 грн. пені, 2 841,44 грн. - 3 % річних, 8 922,92 грн. інфляційних втрат з прийняттям в цій частині відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про залишення позовних вимог без задоволення.
Підстав для скасування оскарженого рішення в іншій частині не вбачається.
Щодо посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом вимог господарсько-процесуального права, оскільки його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, то воно суперечить матеріалам справи. Так, відповідно до відмітки канцелярії суду на зворотному боці ухвал господарського суду від 04.03.2010р., від 25.03.2010р., копії вказаних ухвал було направлено сторонам у справі.
Жодних доказів неотримання поштою або отримання з запізненням ухвал скаржником не надано.
Згідно частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова енергетична корпорація України” задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2010 року у справі № 43/112 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ульма Опалубка Україна” задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова енергетична корпорація України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ульма Опалубка Україна”
124 797,94 грн. (сто двадцять чотири тисячі сімсот дев'яносто сім грн. 94 коп.) заборгованості,
9 067,51 грн. (дев'ять тисяч шістдесят сім грн. 51 коп.) 3 % річних,
64 395,74 грн. (шістдесят чотири тисячі триста дев'яносто п'ять грн. 74 коп.) інфляційних втрат,
1 982,61 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві грн. 61 коп.) витрат з оплати державного мита,
209,91 грн. (двісті дев'ять грн. 91 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні решти позову відмовити.”.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ульма Опалубка Україна” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова енергетична корпорація України” 123,21 грн. (сто двадцять три грн. 21 коп.) витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Справу № 43/112 повернути до господарського суду міста Києва, якому доручити видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)