01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 48/472
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Марченко Д.П.
від відповідача -не з'явилися
від третьої особи - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Удача Плюс"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 01.09.2010
у справі № 48/472 ( .....)
за позовом Приватне підприємство "Удача Плюс"
до ТОВ "Топ-Лайн"
третя особа позивача
третя особа відповідача ОСОБА_1
про визнання недійсним правочину
Приватне підприємство «Удача Плюс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ-Лайн» (далі - відповідач) про визнання недійсним правочину.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.09.2010 року клопотання ОСОБА_1 про припинення провадження по справі № 48/472 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Приватне підприємство «Удача Плюс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.09.2010 року у справі № 48/472.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 року у справі № 48/472 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Удача Плюс» прийнято до розгляду та призначено її розгляд на 26.10.2010 року.
У судове засідання 26.10.2010 року зявилися представники позивача та третьої особи.
За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2010 року ОСОБА_1 через канцелярією суду подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Вказане клопотання мотивоване тим, що відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Топ-Лайн» ліквідоване на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 14.04.2010 року у справі № 15/679-б.
Суд першої інстанції правомірно не погодився в цій частині з доводами третьої особи по справі, зазначивши, що згідно із ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Із наданого позивачем витягу з ЄДР станом на 26.08.2010 року та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» за адресою http://www.irc.gov.ua/ua/search.html, створеного на виконання наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про створення веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 08.07.2009 року № 123 станом на 01.09.2010 року вбачається, що державним реєстратором не внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ «Топ-Лайн», а відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку про ліквідацію юридичної особи в розумінні ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП - ЛАЙН» та Приватним підприємством було укладено правочин (гарантійний лист по виконанню зобов'язань перед АДРЕСА_1, а.с. 10).
Вказаний правочин було укладено на основі договору підряду № 11/07 від 11.07.2003 року (а.с. 11-16).
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що за вказаним правочином у ОСОБА_1 виникли права вимагати виконання ТОВ «Топ-Лайн» та ПП «Удача плюс» зобов'язань.
Наведене підтверджується безпосереднім змістом правочину, вимога про визнання недійсним якого заявлена позивачем.
Так, правочин підписано трьома особами: ТОВ «Топ-Лайн», ПП «Удача плюс» та ОСОБА_1
Крім того, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2010 року у справі № 2-14/10 року задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ПП «Удача Плюс» 118 476,00 грн. в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди з посиланням в т.ч. на гарантійний лист (правочин), вимога про визнання недійсним якого заявлена позивачем у даній справі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Із змісту гарантійного листа (правочину) вбачається, що він погоджений трьома особами та створює права для фізичної особи ОСОБА_1
Відтак, сторонами у справі про визнання недійсним правочину мають бути всі сторони такого правочину, в т.ч. ОСОБА_1
Разом із цим, відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п. 2 рекомендації Президії Вищого господарського суду України №04-5/120 від 27.06.2007 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій України», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до п. 3 вказаних рекомендацій господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання;
б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки стороною (особою, у якої виникають права за правочином) є фізична особа ОСОБА_1, яку господарський суд міста Києва згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України не міг залучити в якості відповідача, то даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала Господарського суду м. Києва від 01.09.2010 року у справі № 48/472 є такою, що відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Удача Плюс» є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Удача Плюс» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 року у справі № 48/472 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 48/472 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді