01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 38/126
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Єніна Л. В. - представник за довіреністю № 2028/07-10 від 13.07.2010 року
від відповідача - Глухов О. В. - представник за довіреністю від 14.10.2009 року
від третьої особи: Кривоблоцька О. П. - представник за довіреністю № 18-208/20-84 від 04.01.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.06.2010
у справі № 38/126 ( .....)
за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо»
третя особа відповідача Національний банк України
про стягнення 52437,71 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 52437,99 грн. яка утворилась внаслідок невиконання відповідачем обов'язків по виплаті позивачу кредиторської заборгованості Акціонерного комерційного агропромислового банку „Україна” (АК АПБ „Україна”) перед профспілками.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2010, повний текст якого підписаний 07.07.2010, у справі № 38/126 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем не подано суду доказів включення його до реєстру вимог кредиторів АК АПБ „Україна”, переданого відповідачу за договором від 26.12.2008 року, навпаки, як вбачається з пояснень відповідача та третьої особи, в реєстрі кредиторів АК АПБ „Україна”, переданому відповідачу, інформація щодо заборгованості АК АПБ „Україна” перед позивачем та вказаними позивачем профспілками відсутні; що докази реалізації відповідачем активів АК АПБ „Україна” та погашення заборгованостей АК АПБ „Україна” перед кредиторами 1 та 2 черги відсутні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2010 у справі № 38/126 в повному обсязі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що при прийнятті оспорюваного рішення судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
На думку апелянта, висновки суду першої інстанції щодо неподання позивачем доказів щодо включення його до реєстру вимог кредиторів АК АПБ „Україна” та реалізації відповідачем активів банку і погашення його заборгованості перед кредиторами 1 та 2 черги не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалою від 03.09.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням Голови суду № 01-23/1/1 від 19.10.2010 справу № 38/126 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н. Ф., суддів Зеленіна В. О., Синиці О.Ф.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представники відповідача та третьої особи проти її задоволення заперечили та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а спірне рішення - без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням Національного банку України (НБУ) від 29.01.2001 № 248 відкликано банківську ліцензію у АК АПБ „Україна” та призначено ліквідатора. Рішенням НБУ №167 від 13.04.2009 АК АПБ „Україна” виключено з державного реєстру банків.
Відповідно до ст. 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність” у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.
Згідно п. 13.9 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 № 369 (далі - Положення НБУ), між банком, що ліквідовується, НБУ і управителем укладається тристоронній договір про передавання в управління непроданих активів, який набирає чинності з дати його підписання.
Ліквідатор передає управителю активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі (у тому числі перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку) (п. 13.10 Положення НБУ).
26.12.2008 НБУ, АК АПБ „Україна” в особі ліквідатора як Установник управління та ТОВ „Торнадо” як Управитель уклали тристоронній договір про передавання в управління непроданих активів АК АПБ „Україна” № ГД-Л-275 (далі Договір) (а.с. 73-79), відповідно до умов якого ліквідатор АК АПБ „Україна” передає відповідачу активи, наявні на балансі АК АПБ „Україна” на дату укладання Договору (Активи), а відповідач приймає в управління Активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів АК АПБ „Україна” (Вигодонабувачів) відповідно до Переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок Активів.
Вигодонабувачами за Договором є кредитори АК АПБ „Україна”, які на дату підписання Договору внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів (Перелік Вигодонабувачів).
Перелік Вигодонабувачів з визначеною черговістю задоволення їх вимог передається АК АПБ „Україна” Управителю за актом приймання-передачі (додаток № 9) у кількості 5 книг (всього - 42146 кредиторів).
Активи згідно з переліком, наведеним в додатках № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до Договору, передаються АК АПБ „Україна” Управителю протягом п'яти робочих днів з дати укладення Договору.
Відповідно до п.п. 2.2, 5.1 Договору кошти, одержані в результаті управління Активами, відповідач як Управитель зобов'язаний спрямовувати на погашення вимог Вигодонабувачів відповідно до черговості, зазначеної у Переліку Вигодонабувачів.
Згідно п. 13.11 Положення НБУ Управитель відповідно до укладеного тристороннього договору: відкриває в Національному банку накопичувальний рахунок у порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку; набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку; управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією Національного банку; задовольняє вимоги кредиторів банку.
Отже, відповідач як Управитель наділений правом задовольняти вимоги лише кредиторів АК АПБ, що увійшли до переданого йому за Договором Переліку Вигодонабувачів.
Рішенням Комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 13.12.2001 № 372 затверджено сформований під час ліквідаційної процедури реєстр кредиторів АК АПБ „Україна”.
Ухвалами від 20.05.2010 та від 10.06.2010 у справі № 38/126 суд першої інстанції зобов'язав НБУ надати суду додаток до Договору - реєстр кредиторів щодо боргу АК АПБ „Україна” перед позивачем, відомості про розмір цього боргу, переданого відповідачу.
В судовому засіданні 24.06.2010 у справі № 38/126, яке за клопотанням НБУ згідно ухвали від 24.06.2010 проводилося у закритому режимі, суду був пред'явлений реєстр кредиторів АК АПБ „Україна”, огляд якого показав відсутність позивача в зазначеному реєстрі, з огляду на що, та враховуючи заперечення представників НБУ та відповідача проти того, що позивач є кредитором АК АПБ згідно Переліку Вигодонабувачів, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту включення його до реєстру вимог кредиторів АК АПБ „Україна”.
Згідно п. 13.12 Положення НБУ та п. 5.5 Договору Управитель має право вносити зміни до переданого йому за Договору Переліку Вигодонабувачів лише за погодженням з Комісією НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків і лише щодо реквізитів кредиторів, що значаться у цьому Переліку, за умови отримання від них документально підтверджених повідомлень про зміну реквізитів.
В інших випадках Управитель має право вносити зміни до Переліку Вигодонабувачів лише на підставі рішення суду.
Докази наявності рішення суду щодо внесення позивача до зазначеного Переліку матеріали справи не містять.
За таких обставин, за умови відсутності позивача як кредитора АК АПБ „Україна” у переданому відповідачу за Договором Переліку Вигодонабувачів, а також відсутності у відповідача права визнавати кредиторські вимоги до АК АПБ „Україна” не внесених ліквідатором до цього Переліку осіб і вносити до нього в цій частині зміни, вимоги позивача про стягнення з відповідача спірних коштів не можуть бути задоволені, оскільки відповідач не має жодних правових підстав для сплати їх позивачеві, а стягнення вказаних коштів на користь позивача як кредитора АК АПБ „Україна” у судовому порядку є порушенням норм чинного законодавства та законних прав відповідача.
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст.ст. 510, 511 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Позивачем не доведено, що в даному випадку відповідач має щодо нього як кредитора АК АПБ „Україна” зобов'язання, що випливає з вимог закону або умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обставини, на які позивач послався в обґрунтування своїх майнових вимог до відповідача, а також факт порушення відповідачем його законних прав і охоронюваних законом інтересів, позивачем не доведені, тому суд першої інстанції обґрунтовано і законно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог до відповідача.
З огляду на викладене вище, рішення господарського суду міста Києва у справі № 38/126 від 24.06.2010 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи підстави відмови позивачу у його вимогах до відповідача, з урахуванням ч. 1 ст. 34 ГПК України, згідно якій господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, решта наявних у справі документальних доказів, пов'язаних з періодом часу до фактичної ліквідації АК АПБ „Україна” і укладення тристороннього Договору, зокрема, щодо відступлення позивачу районними комітетами профспілки працівників АПК та Новобузьким педагогічним коледжем за відповідними договорами права вимоги визнаної ліквідатором АК АПБ „Україна” кредиторської заборгованості, а також щодо визнання і часткового погашення ліквідатором АП АКБ „Україна” кредиторських вимог позивача до АК АПБ „Україна”, в тому числі листування позивача з зазначеного питання з регіональним уповноваженим ліквідатора Миколаївської дирекції АК АПБ „Україна” та ліквідатором АК АПБ „Україна”, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін в цій справі по суті.
Відповідно до положень ст.ст. 44 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача, проте враховуючи, що при зверненні до суду з даними позовами державне мито не сплачується, з позивача до Державного бюджету України за подачу апеляційної скарги мито не стягується.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2010 у справі № 38/126 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2010 у справі № 38/126 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 38/126.
Головуючий суддя
Судді